|
Країни Східної Європи з їх відносно обмеженим господарським потенціалом і середнім за світовими стандартами рівнем промислового розвитку, на жаль, втратили роль головних економічних партнерів Росії. Цьому сприяла низка об'єктивних факторів, зокрема курс Росії на відкриту економіку, прагнення широко використовувати західний капітал, передовий технічний і організаційний досвід, заробити за допомогою експорту гостро необхідну валюту, а також відмова від недавніх ідеологічних установок з розвитку ВЕС.
Разом з тим відродження масштабних господарських зв'язків Росії з країнами цього регіону відповідає корінним інтересам обох сторін. Будучи порівняно великим імпортером капіталу, Росія разом з тим могла б у недалекому майбутньому при досягненні конвертованості рубля стати великим інвестором в економіку країн Східної Європи. Інтерес Росії в інвестуванні коштів в економіку своїх колишніх партнерів по РЕВ полягає у відтворенні і збереженні життєво важливих господарських зв'язків шляхом придбання частини акцій підприємств, що були в недавньому минулому великими постачальниками на радянський ринок, учасниками великих коопераційних проектів.
Зацікавленість східноєвропейських країн у російських інвестиціях полягає головним чином у збуті своєї продукції на ємному ринку Росії, швидше за все, при поставці їм сировини і матеріалів, тобто у збереженні сформованого в попередні десятиліття поділу праці. Такий інтерес стає все більш явним у міру відходу в минуле ейфорії, що виникла в Східній Європі у зв'язку з ліквідацією РЕВ і Варшавського Договору, і позбавлення від ілюзій про швидкої переорієнтації зовнішньої торгівлі цих країн на Захід. В умовах переходу Росії та її східноєвропейських партнерів до ринкової економіки інвестиційне співробітництво, так само як і зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) в цілому, повністю втрачає свою колишню ідеологічну функцію, а тому може здійснюватися на основі критеріїв ефективності та комерційної вигоди.
|