9.1. Ринок праці. Попит і пропозиція праці. Заробітна плата, її сутність, види, форми, системи
Ринок праці - це система економічних механізмів, норм та інститутів, що встановлюють зв'язки між фірмами, котрі висувають попит на працю, і пропозицією праці з боку населення; сфера контакту продавців і покупців трудових послуг, де протистоять один одному ті, хто бажає працювати (зайняті та безробітні), і ті, хто наймає працівників для виробництва товарів і послуг.
Суб'єкти ринку праці - наймані робітники, підприємства, профспілки, держава. Основні елементи ринку праці: попит, пропозиція, рівноважна ціна (зарплата) і рівноважний обсяг (зайнятість). Працівники пропонують за плату свої трудові здібності, а роботодавці пред'являють попит на них і оплачують їх застосування.
Пропозиція робочої сили - це кількість робочого часу, який працівник готовий запропонувати роботодавцеві при кожному конкретному рівні заробітної плати. Як і всякий товар, величина його пропозиції збільшується у міру зростання ціни (заробітної плати) і зменшується при зниженні, тобто діє закон пропозиції.
Пропозиція робочої сили носить вільний характер: люди самі добровільно вибирають між зайнятістю і незайнятістю, визначають професію, вид діяльності, приймають рішення про зміну роботи. Але ця свобода носить обмежений характер. Фактори, що обмежують свободу вибору:
наявний рівень освіти, професійна спеціалізація. Штукатуру важко пропонувати себе вчителем математики, а юристу - спеціалістом з ремонту комп'ютерів;
фізіологічні можливості людини. Вік, стать, стан здоров'я та інші індивідуальні характеристики людини об'єктивно позначаються на його можливостях виконувати ту чи іншу роботу;
соціальні умови. Місце проживання, сімейні обставини також обмежують можливості пропозиції праці на певних ринках;
відсутність досвіду.
Основні фактори, що визначають поведінку працівників на ринку праці: величина заробітної плати, умови праці (фізична тяжкість, інтенсивність, змінність, екологія), віддаленість роботи від місця проживання, престижність праці, прихильність професії, ступінь самостійності і від-льної і пр.
З іншого боку, на ринку праці виступає роботодавець - той, хто формує попит на працю.
Попит на працю формує роботодавець виходячи з гранично-ної продуктивності праці і сформованої на ринку ціни праці (ставки заробітної плати). Попит на працю перебуває у зворотній залежності від величини заробітної плати.
Суб'єктивні елементи поведінки роботодавця: надеж-ність, відданість, лояльність працівників, спеціальне об-разование, родинні зв'язки, особисті симпатії чи антипатії і т.д.
Координуючу роль щодо попиту та пропозиції праці відіграє його ціна (заробітна плата) - серцевина механізму ринку праці. Купівля-продаж робочої сили може відбуватися в умовах досконалої і недосконалої конкуренції.
Досконалий конкурентний ринок праці характеризується повним, абсолютним рівновагою умов купівлі-продажу робочої сили: наявністю повної інформації про вільні робочі місця та рівнем заробітної плати, мобільністю робочої сили, неможливістю впливу на заробітну плату ні з боку покупця , ні з боку продавця (рис. 9.1).
На конкурентному ринку при рівні заробітної плати Р2 досягається рівновага: попит на працю повністю задовольняють, і всі, хто готові працювати при заробітній платі Р2, можуть мати роботу.
Рис. 9.1. Конкурентний риноктруда
При підвищенні заробітної плати пропозиція праці пре-вишает кількість робочих місць, яке можуть запропонувати підприємці, і виникає безробіття.
Важливий елемент ринку праці-заробітна плата, тобто ціна інтелектуальних і фізичних здібностей людини ство-вать економічні блага та послуги.
Існують різні визначення заробітної плати. Заробітна плата - грошова винагорода, виплата роботодавцем за виконаний працівником працю. Трудові відносини регулюються трудовим доходом.
Залежно від того, ким є роботодавець, або залежно від характеру послуг, що надаються заробітна плата може називатися по-різному: платню (цивільних чиновників), грошове утримання (військовослужбовців), посадовий оклад (керівників кадрів), заробіток (домашньої прислуги) і т.д.
Заробітна плата включає: витрати на відтворення робочої сили (на особисте споживання працівника і його сім'ї); відшкодування підвищених витрат якості робочої сили (складність, умови, інтенсивність роботи та ін.); законодавчі соціальні гарантії працівнику з відносин трудового найму (робота вночі, понаднормова, в регіонах з особливим кліматом та ін.)
Розмір заробітної плати определяетсярядом факторів, з яких виділяються п'ят ь основних:
вартість робочої сили;
кількість і якість праці;
зростання продуктивності праці працівників;
кваліфікація працівника і характер праці;
Існує два види зарплати: номінальна і реальна. Номінальна заробітна плата - це сума грошей, по-променя працівниками в якості плати за працю. Номі-нальна заробітна плата (нарахована) включає ще не виплачені податки і не враховує динаміки цін. Тому по ній не можна судити про дійсний рівень споживання працівника.
Фактичний же рівень споживання економічних благ за конкретний період наочно відображає реальна заробітна плата.
Реальна заробітна плата - це вартісне вираження тієї кількості товарів (включаючи послуги), яке набувають працівники на свою номінальну зарплату за вирахуванням податків (при даному рівні). Вона визначається:
величиною самої номінальної зарплати;
розмірами податків;
рівнем споживчих цін.
Розрізняють дві основні форми заробітної плати: погодинну і відрядну. Погодинна заробітна плата залежить від відпрацьованого часу і кваліфікації працівника. Ця форма зарплати застосовується в умовах регламентованих, заданих технологічних режимів, тому в епоху науково-технічної революції вона стала переважаючою.
Відрядна заробітна плата (або поштучна) є похідною від погодинної форми і встановлюється залежно від обсягу та якості виробленої продукції.
Кожна форма заробітної плати має свої системи заробітної плати (табл. 9.1).
Таблиця 9.1 Основні форми і системи заробітної плати
Погодинна форма заробітної плати має дві основні системи. Проста погодинна визначається тільки погодинної ставкою і фактично відпрацьованим часом в зави ності від кваліфікації. Почасово-преміальна система передбачає ще й премію за досягнення будь-яких підвищених показників.
Відрядна форма оплати праці має чотири системи.
Пряма відрядна - оплата праці проводиться з незмінним розцінками і незалежно від ступеня виконання норми виробітку.
Відрядно-прогресивна система передбачає два рівні поштучних розцінок: звичайні (по продукції в межах норм виробітку) і підвищені (за випуск виробів понад норми).
Відрядно-преміальна система оплати з незмінним розцінками передбачає преміювання за досягнення певних трудових показників.
Акордна оплата праці (від лат. Accordo - «договір, угода») - це зарплата за договором, яким встановлюються загальна сума заробітку за певний обсяг, терміни і якість виконаних робіт, крім того, передбачено преміювання за певні показники роботи.