Власні картки російських банків
Треба, втім, мати на увазі, що зазначені два шляхи не можуть бути абсолютно ізольованими: міжнародні картки можна продавати і за рублі (з подальшою конвертацією), а картки вітчизняних систем зовсім не обов'язково повинні обмежуватися територією Росії та карбованцевими операціями.
У міру розширення російського "карткового" ринку, збільшення випуску електронних карток, забезпечених магнітною смугою і мікропроцесором, можливість несанкціонованого використання картки різко знизиться, а сфера їх застосування, навпаки, розшириться. Однак з-за високої вартості підключення до "Спринт мережі", яка обслуговує електронні картки в Росії, а також великих витрат на виготовлення та випуск, електронні картки поки мало поширені в нашій країні.
Майже всі російські картки є місцевими, регіональними. Тому існує прагнення емітентів розширити географію використання своїх карток.
Таким чином, на російському "пластиковому" ринку діють одночасно дві групи систем - зарубіжні (міжнародні) та вітчизняні. Останні поки аж ніяк не займають домінуючого положення (табл. 19.2).
Підводячи підсумки розгляду розвитку російського ринку пластикових карт, можна зробити ряд висновків.
По-перше, слід зазначити, що ринок банківських послуг зазнає серйозних змін і в останні роки набув всі риси динамічно розвивається ринку пластикових карт. З одного боку, провідні російські банки активно працюють з міжнародними пластиковими системами, а з іншого - вони самі включилися в конкурентну боротьбу за пальму першості на російському ринку високих технологій, створюючи власні електронні системи платежів і розрахунків або об'єднані системи пластикових карт. При цьому переважаючою є тенденція до об'єднання спочатку розрізнених систем багатьох банків і фірм на єдину універсальну платіжну систему.
По-третє, розвиток інфраструктури ринку пластикових карт (мережі торгових і сервісних точок, що приймають до оплати пластикові картки, банкоматів, розрахункових центрів тощо) відстає від темпів випуску банківських пластикових карток.
Очевидно, що кожен з емітентів окремо не в змозі налагодити на належному рівні інфраструктуру власних карток (організувати канали зв'язку, встановити банкомати, створити широку торговельну мережу обслуговування і т.д.). За оцінками, для цього тільки в Москві необхідно затратити більше 200 млн дол, а прибуток від реалізації відповідних програм можлива лише при обсязі емісії не менше 1-1,5 млн карток. Ясно, що об'єднавшись емітенти впораються з цим завданням з набагато меншими витратами.
Але ще важливіше інше - домогтися технологічної єдності, со-місткості систем. І це завдання має розглядатися як головна, навіть якби кожен емітент карток поодинці був в змозі впоратися з фінансовою стороною проблеми. Інакше кажучи, необхідно не тільки економити кошти, а й домагатися уніфікації сфер і стандартів використання карток і технології їх обслугову-вання.
По-четверте, багато банків йдуть шляхом диверсифікації своєї діяльності, поєднання випуску міжнародних карток, членства в російських системах та випуску власних індивідуальних карток.
За кордоном емісія одним банком карток різних систем є досить поширеною практикою.
По-п'яте, російські банки - емітенти пластикових карт в більшості своїй випускають в обіг дебетові картки у зв'язку з особливостями економічної ситуації в країні (інфляція, платіжна криза, підвищені економічні ризики і інш.). Банки прагнуть застрахувати себе від можливих втрат і тому при видачі навіть кредитної картки вимагають внесення страхового депозиту, що перевищує ліміт кредитування, що, безумовно, ставить суть "кредитної угоди" під сумнів і дозволяє говорити про сурогатних російських кредитних картах або, по суті, платіжних картках .
Росія в числі інших країн Східної Європи, тільки початківців розвиток "критичного" бізнесу, володіє унікальною можливістю "перестрибнути" традиційні платіжні системи, навчаючись на чужих помилках. Електронні карти могли б не тільки захистити процес розрахунків від шахрайства (проблема, особливо актуальна для нашої країни), усунути необхідність авторизації в режимі "on-line" (яка в умовах поганої роботи телекомунікаційних систем в Росії часто утруднена), але й вирішити багато проблем готівково-гро-ного обороту на території країни, що виникають внаслідок як загальної економічної нестабільності (в тому числі інфляції), так і ненадійності самого паперового носія (купюр).
І в цьому відношенні знаменний факт появи на російському ринку суперсучасних мікропроцесорних карток, які виходять на передові рубежі не лише вітчизняної, а й світової системи розрахунків.
На думку представників ділових кіл Заходу, підписання низки угод і робота російських банків з розвитку електронних
послуг свідчать про прагнення нашої країни активно брати участь у технічному оновленні і розвивати міжнародні ділові зв'язку.
Разом з тим абсолютно очевидно, що впровадження кредитних та інших пластикових карток в Росії слід розвивати на основі серйозного аналізу практики використання карток за кордоном, їх переваг і недоліків.