5.1. Зміст оборотних коштів: склад, структура, нормування і класифікація
Одна частина оборотних коштів у формі капітальних вкладень - інвестицій представляє матеріальне утримання виробничих запасів. Вони знаходяться на складах підприємств і у міру витрати поповнюються новими для забезпечення безперервності процесу виробництва.
Інша частина оборотних коштів перебуває у вигляді незавершеної продукції на різних стадіях виготовлення.
Третя частина оборотних коштів полягає в готової продукції, що підлягає збуту - реалізації покупцям, яка постійно відвантажується і замість неї надходить нова, призначена для відправки споживачам.
Четверта частина оборотних коштів знаходиться у вигляді грошових коштів на рахунках у банку і касі підприємства. 'У міру витрати для виплати заробітної плати, розрахунків з постачальниками і на інші цілі вона постійно поповнюється новими. Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні, так і грошові ресурси, від їхньої організації й ефективності використання залежить не тільки процес матеріального виробництва, але і фінансова стійкість підприємства.
Організація оборотних засобів (оборотного капіталу) є основоположною в загальному комплексі проблем підвищення їх ефективності. Вона включає:
визначення складу і структури оборотних коштів;
встановлення потреби підприємства в оборотних коштах;
визначення джерел формування оборотних коштів;
розподіл і маневрування оборотними коштами;
відповідальність за збереження та ефективне використання оборотних коштів.
Склад оборотних коштів корпорації і методи оцінки вартості запасів виглядає наступним чином:
Вартісна оцінка готової продукції здійснюється за фактичною виробничою собівартістю.
Оцінка незавершеного виробництва в масовому і серійному виробництві проводиться за нормативною виробничою собівартістю.
Структура оборотних коштів являє собою співвідношення окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу, тобто показує частку кожного елемента в загальній сумі оборотних коштів в наступній таблиці (цифри умовні).
За вищенаведеною схемою метод оцінки матеріальних ресурсів визначає величину витрат виробництва і обігу, а також прибуток, впливаючи на суму сплачуваних податків.
Оцінка за поточними цінами проводиться за фактичною се-собівартості останньої закупівлі ресурсів, залишки запасів на кінець періоду визначаються за фактичною собівартістю перших закупівель, іменованим методом ЛІФО.
Оцінка за фактичними цінами закупівлі проводиться в порядку їх надходження на корпорацію. Причому в собівартість реалізованої продукції входять витрати перших закупівель. У процесі роботи відбувається підвищення цін, то при цьому підприємство, підвищивши ціну на продукцію, отримує додатковий виграш. Решта запаси на кінець періоду оцінюються за фактичною собівартістю. Такий метод оцінки називається методом ФІФО.
Якщо перший метод занижує прибуток, то другий завищує, що вигідно в умовах інфляції.
Оцінка за середніми фактичними цінами закупівлі вимагає розрахунку середньозваженої ціни. Для цього загальна величина вартості запасів однорідних матеріальних ресурсів ділиться на кількість відображених в обліку одиниць цього ресурсу.
Вартісна оцінка річної продукції здійснюється за фактичною виробничою собівартістю, що включає витрати, пов'язані з використанням у процесі виробництва основних засобів, сировини, матеріалів, палива, електроенергії, трудових ресурсів, або за прямими статтями витрат.
Оцінка незавершеного виробництва в масовому і серійному виробництві здійснюється за нормативною виробничою собівартістю або за прямими статтями витрат, а також за вартістю сировини, матеріалів, напівфабрикатів.
Товари в корпораціях торгівлі, постачання і збуту оцінюються за роздрібними цінами. Різниця між купівлею і роздрібною ціною є як торгова знижка, накидка.
По місцю і ролі в процесі відтворення розрізняють оборотні кошти у сфері виробництва та у сфері обігу. Розгляд складу і структури оборотних коштів дозволяє торкнутися такої важливої проблеми організації оборотних коштів, як раціональне розміщення їх між сферами виробництва і обігу.
За джерелами формування оборотні кошти поділяються на власні, позикові та залучені.
Важливою проблемою для підприємств є забезпечення збереження оборотних коштів. Корпорації, які допустили утворення нестачі оборотних коштів, можуть заповнювати його за рахунок власних і тимчасово за рахунок позикових коштів.
Якщо співвідношення зворотне, виникає надлишок власних оборотних коштів, який може служити джерелом фінансування приросту оборотних засобів. У процесі нормування встановлюються приватні і сукупний нормативи. Спочатку розробляються норми запасів по кожному елементу нормованих оборотних коштів. Норма - це відносна величина, що відповідає обсягу запасу кожного елемента оборотних коштів. Норми встановлюються в днях запасу й означають тривалість періоду, забезпечуваного даним видом матеріальних цінностей. Наприклад, норма запасу становить 30 днів, значить запасів повинно бути рівно стільки, скільки забезпечить виробництво протягом зазначених днів.
Норма запасу може бути встановлена у відсотках у грошовому вираженні до визначеної бази. Виходячи з цього визначаються запаси по кожному виду оборотних коштів. Застосовують в основному методи прямого рахунку, аналітичний, коефіцієнтний.
Методом-прямого рахунку визначається величина авансування оборотних коштів у кожний елемент, потім їхнім підсумовуванням виводиться загальна сума нормативу (детально описується вище).
Аналітичний метод не передбачає змін в роботі підприємства в порівнянні з попереднім.
При коефіцієнтний метод новий норматив визначається на базі старого шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції, робіт, послуг, розрахунків.
Наприклад, норматив оборотних коштів розраховується окремо за видами:
товарно-матеріальні запаси;
малоцінний інвентар;
спецодяг та взуття;
спеціальний інструмент та інвентар.
По першій групі розрахунок проводиться методом прямого рахунку на основі полагающегося набору та вартості.
По друге - роздільно по конторського, побутовому та виробничому інвентарю.
За спецодязі і взутті - виходячи з чисельності персоналу, якому покладається спецодяг і взуття, і вартості комплекту, з урахуванням терміну шкарпетки.
По цьому виду норматив розраховується: з предметів, що знаходяться на складі, - за повною вартістю, а по перебувають в експлуатації - за залишковою вартістю за вирахуванням зносу.
Інший приклад по незавершеному виробництву, де норма оборотних коштів визначається як добуток діяльності виробничого циклу в днях і коефіцієнта наростання витрат. При рівномірному наростанні витрат на виробництво коефіцієнт (К) можна визначити за формулами
Джерела формування оборотних коштів корпорації поділяються на: власні та прирівняні до них кошти, кредити банків, кошти кредиторів та інші засоби.
У момент створення нової корпорації, для новоствореного акціонерного товариства, а також для вводяться в експлуатацію додаткових виробничих потужностей цехів потрібні власні оборотні кошти формуються за рахунок інвестицій.
Для діючих корпорацій, раніше наділених власними оборотними засобами, джерелами формування додаткової потреби в оборотних коштах, пов'язаної зі збільшенням обсягу виробництва та іншими виробниц-чими потребами, є: власні кошти, стійкі пасиви, кредити банків, кошти кредиторів та інші джерела.
В якості власних джерел служать надлишки оборотних коштів на початок планованого року, частину прибутку, що залишається в розпорядженні корпорації. В якості стійких пасивів - нормальна, перехідна з місяця на місяць заборгованість по заробітній платі і відрахуванням з соцстраху, залишок коштів резервного фонду, кошти споживачів по заставах за поворотну тару, резерв майбутніх платежів.
Джерела формування додаткової потреби встановлюються в процесі складання фінансового плану на планований рік. Якщо утворюється надлишок оборотних коштів, то його можна буде використовувати як джерело нових інвестицій або направити у фінансовий резерв. Крім того, у підприємства в процесі розподілу прибутку можуть бути утворені резервні фонди, частина яких використовується на покриття нестачі власних оборотних коштів.
Інвестиційний внесок працівників корпорації здійснюється на основі спеціального договору або положення. Залежно від суми вкладу працівники корпорації отримують певний відсоток.
У порядку залучення позикових коштів для покриття потреби в оборотних коштах корпорація може випустити в обіг такі боргові цінні папери, як облігації. Тим самим оформляються як би відносини позики між емітентом і держателями облігацій.
Позикові кошти залучаються не тільки у формі кредитів, позик та вкладів, а й у вигляді кредиторської а
також інших засобів, тобто залишків фондів і резервів самого підприємства, тимчасово не використовуваних за цільовим призначенням. Для наочності наведемо класифікацію оборотних коштів по наступній таблиці.
Оборотні кошти або оборотний капітал розглядається з різних позицій. Вище розглянуто склад і структура оборотного капіталу. Тепер розглянемо класифікацію оборотного капіталу. Вивчається оборотний капітал з точки зору джерел формування, особливостей його планування, ліквідує-ності оборотних активів тощо
Класифікація оборотного капіталу представляється за такою схемою:
- Економічною основою поділу оборотного капіталу (оборотних коштів) на оборотні виробничі фонди і фонди обігу є наявність двох сфер індивідуального кругообігу коштів корпорацій: сфери виробництва та сфери обігу, причому основна з них - сфера матеріального виробництва. За інших рівних умов чим більше частка оборотних коштів, зайнятих у сфері матеріального виробництва, тим вище повинна бути економічна ефективність їх використання.
Економічна необхідність розподілу оборотних коштів на плановані (нормовані) і неплановані (ненормовані) випливає з вимоги комерційного розрахунку господарювання - досягнення найбільших результатів при найменших витратах. У даному випадку шляхом встановлення оптимальної потреби за окремими статтями оборотних коштів корпорацією ставиться завдання з мінімальними запасами сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва, готових виробів і т.д. забезпечити безперервність і ефективність виробництва, необхідна якість продукції, робіт.
До планованим належать оборотні кошти в оборотних виробничих фондах готової продукції на складі. Неплях-ніруемие оборотні кошти включають оборотні кошти, вкладені в продукцію, відвантажену покупцям, кошти в розрахунках, грошові кошти.
Розподіл оборотних коштів на власні і позикові обумовлено наступним принципом. Постійна потреба корпорації в мінімальних запасах матеріальних цінностей та необхідних заробленнях, що забезпечують безперебійну і ритмічну роботу протягом усього періоду, повинна покриватися за рахунок їх власних і прирівняних до них стійких пасивів. Додаткова потреба в оборотних коштах для утворення сезонних запасів матеріальних цінностей, сезонного розширення виробництва, тимчасового збільшення вкладений-ний у незавершене виробництво, а також для інших тимчасових потреб, що виникають в ході виробництва та реалізації продукції, покривається позиковими коштами.