| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Змістовний аспект розгляду плану санації | ||
|
Встановлення реального фінансового стану банку починається із з'ясування того, чи є у нього недолік власного капіталу і ліквідних активів і в яких розмірах. Для цього показники діяльності банку групуються певним чином, утворюючи так називемий розрахунковий баланс (див. додаток 1 до Вказівкою № 18), який, як вважається, дозволяє адекватно відобразити результати оцінки його активів і пасивів. Для визначення нестачі власного капіталу насамперед розраховується сума, необхідна для покриття втрат (знецінення) активів, встановлюється сума зобов'язань, яка не була врахована в балансі (наприклад, не нарахована заборгованість перед бюджетами, кредиторами і вкладниками), а також сума позабалансових зобов'язань (гарантії, поручительства), за якими настав момент платежу, але він не був здійснений через відсутність коштів на кореспондентських рахунках банку. Сума, яка потрібна для покриття можливих і наявних втрат активів, визначається шляхом оцінки вартості всіх активів банку в особливому порядку (див. додаток 2 до Вказівкою № 18). Якщо буде встановлено, що розрахункова вартість активу менше його балансової вартості, то в розрахунковому балансі вартість даного активу і сума прибутку банку зменшуються на суму різниці, і навпаки. Таким же чином надходять з виявленими, але не врахованими & балансі зобов'язаннями і з не виконаними позабалансовими зобов'язаннями банку. Для визначення нестачі у банку ліквідних коштів на основі даних розрахункового балансу знаходять різницю між зобов'язаннями до запитання і на термін до 30 днів і ліквідними активами. До знайденому значенню додають суми недовзноса обов'язкових резервів, зобов'язань, не врахованих в балансі, і не виконаних позабалансових зобов'язань. При оцінці можливості відновлення платоспроможності та ліквідності банку в результаті виконання запланованих санаційних заходів спочатку перевіряють відповідність цих заходів вимогам законодавства та нормативних актів Банку Росії, а потім вони оцінюються з точки зору часу, необхідного для їх виконання, і з точки зору того, в якій мірі їх реалізація зможе допомогти відновленню платоспроможності та ліквідності банку. Останній момент - найскладніший. Так, при оцінці заходів, в яких собира-ються брати участь засновники (учасники), кредитори і треті особи, буде ретельно з'ясовуватися, чи є у банку належним чином оформлені до-говори та інші документи, що підтверджують реальність намірів зазначених осіб. Якщо в плані санації передбачається внесення цими особами грошей в КК або надання фінансової допомоги банку, то неодмінно буде аналізуватися фінан-совое становище таких потенційних інвесторів (санаторів) за період не менше двох років, зокрема, чи достатньо у них чистих активів, якими залишками на банківських рахунках вони мають, чи достатньо ліквідні їх баланси і т.д. У результаті такого аналізу визначається, чи зможе інвестор насправді вивести обіцяні їм кошти з свого обороту на необхідний для санації термін. Все санаційні заходи, включені в план, оцінюються спочатку окремо, а потім в комплексі. На цій основі розраховуються орієнтовні показники діяльності банку на період проведення санації, які порівнюються з показниками, передбаченими в затвердженому плані санації. Залежно від результатів оцінки плану санації ТУ має зробити відповідний висновок і прийняти рішення або про продовження санації банку, або про застосування до нього заходів наглядового реагування аж до направлення в Банк Росії клопотання про відкликання у нього ліцензії . Приклад оцінки реальності плану санації банку см. в додатку 3 до Вказівкою ЦБ № 18. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||