| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. Сучасна структура і тенденції розвитку міжнародних економічних відносин | ||
|
У сучасних умовах основними формами МЕВ є: зовнішня і світова торгівля; валютні та платіжно-розрахункові відносини; кредитні відносини; міграція і вивіз капіталу; створення і розвиток ТНК і кредитно-фінансових інститутів; науково-технічне та виробниче співробітництво; міжнародні інтеграційні процеси; міжнародна міграція робочої сили; міждержавне регулювання МЕВ; діяльність міжнародних економічних інститутів. Зовнішня і світова торгівля - це історично перша форма МЕВ, яка в даний час займає важливе місце в світовій економіці. Вона є основним фактором розвитку національної економіки. Необхідність зростання світової торгівлі обумовлена низкою причин: розвитком національних товарних виробництв і обміну, в тому числі і зовнішньої торгівлі; триваючої нерівномірністю розвитку окремих галузей суспільного виробництва, яка властива ринковому господарству; 3) властивої країнам з ринковою економікою тенденцією постійного розширення виробництва з метою отримання прибутку. Тому в сучасних умовах окремі країни стали ланками світового господарства, а їх економіки потрапили в сильну залежність від зовнішнього ринку. Кредитні відносини. У сфері МЕВ кредитні ставлення-ня виникають у трьох випадках: у зв'язку з кредитуванням зовнішньої торгівлі; в результаті руху позичкового капіталу в рамках світового ринку; у зв'язку з проведенням міжнародних розрахунків. Кредитування зовнішньої торгівлі включає кредитування експорту та імпорту. Одним з різновидів кредитних відносин є міжнародний кредит, який поділяється на приватний, державний і приватно-державний. Міжнародний кредит надають: МВФ - для стабілізації економічного становища країни, Світовий банк - для фі-нансування цільових програм, міжнародні регіо-ні банки - для фінансування різних соціально-економіч-них проектів у регіоні. Валютні та платіжно-розрахункові відносини. Валютні відносини включають: валютні відносини між різними країнами; валютні операції між різними учасниками валютного ринку, що представляють офіційні центри купівлі-продажу валют на підставі попиту і пропозиції; валютний арбітраж, що дозволяє використовувати різницю в котируваннях валют на міжнародних та національних валютних ринках; розвиток і регулювання національного валютного ринку; здійснення валютних обмежень; використання валютних клірингів. Платіжно-розрахункові відносини, що виникають у ході економічних, політичних і науково-технічних відносин між державами, юридичними особами та громадянами різних країн, являють собою: регулювання платежів; порядок розрахунків; розмір комісії; методи поповнення витрачених засобів. Міграція і вивіз капіталу. Вивіз капіталу являє собою приміщення капіталу за кордоном з метою систематичного отримання додаткового прибутку за рахунок використання місцевих виробничих, матеріальних і трудових ресурсів. Сучасні міжнародні економічні відносини характеризуються посиленням вивезення та міграцією капіталу. Даний процес обумовлений такими факторами: розвитком світового ринку і втягуванням в нього все більшого числа країн; подальшою концентрацією і централізацією капіталу в національних економіках; перенакопиченням капіталу на національних ринках позикового капіталу розвинених країн; зацікавленістю окремих країн в припливі іноземних капіталів внаслідок браку внутрішнього капіталу. Міграція капіталу здійснюється як у розвинені країни, так і у що розвиваються. Основною формою вивозу капіталу залишається вивіз функціонуючого позичкового капіталу, здійснюваний у вигляді вкладень у промисловість, торгівлю і транспорт. Друга форма - вивезення позичкового капіталу, який розрізняється за термінами, призначенням, характером забезпечення та суб'єкту (у вигляді міжнародних позик на різні терміни, що надаються як приватним сектором, так і державами, і у формі вкладень у цінні папери). Міжнародна міграція робочої сили - пересування осіб найманої праці через державні кордони в пошуках роботи. Основними формами міграції робочої сили є наступні: поточний переселення (створення промислових комплексів та інтеграційні процеси); міграція в межах прикордонних зон (живе в одній країні, працює в інший); аграрна міграція; сезонна міграція. Міжнародні інтеграційні процеси є: міждержавне регулювання національних економік; формування регіонального господарського комплексу зі структурою і пропорціями, спрямованими на потреби деяких економік; усунення національних бар'єрів щодо руху товарів, капіталів, послуг і робочої сили; створення єдиного регіонального ринку; забезпечення загального зростання продуктивності праці і рівня життя в країнах об'єднаної угруповання. Метою всіх інтеграційних процесів є підвищення ефективності національних економік, ринків капіталів, зовнішньої торгівлі. Як свідчить практика останніх років, процес інтеграції поглиблюється і розширюється, оскільки вона приносить певні вигоди і окремим державам, і їх населенню (ЄС, АСЕАН, НАФТА та ін.) Розвиток транснаціональних корпорацій і кредитно-фінансових інститутів. Дані процеси мали істотний еволюційний вплив на формування міжнародних економічних відносин шляхом впливу на зовнішню і світову торгівлю, інвестиційний процес, ринки капіталів, валютні операції, міграцію робочої сили, передачу новітніх технологій. У той же час не завжди їх діяльність досить ефективна. У ряді випадків ці установи займаються валютними спекуляціями, проводять спекулятивні операції з цінними паперами, що підриває стабільність і ринку капіталів, і валютних ринків. Міждержавне регулювання міжнародних економічних відносин дозволяє підтримувати світову економіку в стані відносної стабільності. Дане регулювання здійснюється шляхом вироблення загальної політики між різними країнами в області різних сфер міжнародних економічних відносин, проведенням нарад міністрів, глав урядів і держав. Діяльність міжнародних фінансово-кредитних інститутів, в першу чергу таких, як МВФ, МБРР, ЄБРР, та ін, пов'язана з наданням валютно-фінансової допомоги різним країнам у вигляді кредитів на стабілізацію і реформування економіки, вирівнювання платіжних балансів, реалізацію великих цільових проектів, регулювання грошово-кредитних і валютних систем. Науково-технічне та виробниче співробітництво широкого поширення набуло у повоєнні роки, що було зумовлено впливом на МЕВ насамперед досягнень науково-технічної революції. Це співробітництво, яке проявляється в різних формах, сприяє індустріалізації та підвищенню технологічного потенціалу низки країн, структурній перебудові на-ціональнихекономік, інтернаціоналізації та глобалізації інвестиційно-виробничого процесу. Науково-техні-чеський і виробниче співробітництво здійснюється або шляхом ліцензійних та патентних відносин, або пу-112 тим угод про науково-технічне співробітництво між державами. До основних факторів, що визначає розвиток міжнародних економічних відносин на сучасному етапі, належать: зростання економічної взаємозалежності країн світу та їх національних економік; посилення ролі міжнародних економічних організацій; зростаюча роль недержавних структурних утворень; перехід розвинених країн до нового технологічного укладу; збільшення розриву між багатими і бідними країнами. Механізм міжнародних економічних відносин включає в себе правові норми і інструменти по їх реалізації (міжнародні договори, угоди, «кодекси», хартії тощо), відповідну діяльність міжнародних економічних організацій, спрямовану на реалізацію цілей по розвитку міжнародних економічних відносин. - Можливості, перспективи та роль МЕВ, значення і співвідношення їх основних форм і напрямів визначаються поглибленням міжнародного поділу праці. Загальний тип міжнародного поділу праці зумовлює міжгалузевий міжнародний обмін, зокрема, товарами видобувних та обробних галузей окремих країн. Приватне поділ праці призводить до розвитку і переважанню міжнародної торгівлі готовими виробами різних галузей і виробництв. Одиничний тип міжнародного поділу праці означає спеціалізацію на окремих етапах виробництва (вузлах, деталях, напівфабрикатах і т. п.) і стадіях технологічного циклу, а також в рамках науково-тех-нічних, проектно-конструкторських і технологічних розробок та інвестиційного процесу. Тим самим створюються умови сталого (кількісного і якісного) розширення міжнародних економічних відносин. Інтернаціоналізація - це ефективне функціонування багаторівневої системи господарських зв'язків, яка об'єднує окремі країни в глобальний світовий комплекс. Інтернаціоналізація характеризує зростаючу взаємозв'язок і взаємозалежність окремих національних економічних систем. Наприкінці XX - початку XXI в. інтернаціоналізація обміну переростає в інтернаціоналізацію капіталу і виробництва, отримує помітний поштовх у розвитку під впливом НТР. Відбувається різке зростання між-народної спеціалізації і кооперування виробництва. Рамки внутрішніх ринків стають все більш тісними для великомасштабного спеціалізованого виробництва. Воно об'єктивно виходить за межі національних кордонів. Інтернаціоналізація виробництва під впливом НТР створює таку ситуацію, коли практично жодній країні вже не вигідно чисто «своє виробництво». Окремі національні економіки все більше інтегруються у світове господарство, міжнародний характер набувають рух робочої сили, підготовка кадрів, обмін фахівцями. У другій половині XX в. виникає якісно нове явище міжнародного життя - глобалізація. Суть його - у набутті окремими державами, іншими суб'єктами можливостей і потреб здійснювати якісь або всі основні функції своєї життєдіяльності в масштабах земної кулі (територіально), світової економіки і політики. В якості головного ознаки глобалізації називається вихід якоїсь проблеми або діяльності неодмінно на глобальний (загальносвітовий) рівень. Явище глобалізації можна розглядати з двох сторін. На макроекономічному рівні глобалізація означає загальне прагнення країн і окремих регіонів до економічної активності поза своїми кордонами. Ознаки таких устремлінь: лібералізація економічного життя, зняття торговельних та інвестиційних бар'єрів, створення зон вільного підприємництва та ін На мікроекономічному рівні під глобалізацією розуміється розширення діяльності підприємств за межі внутрішнього ринку. На відміну від міжнаціональної та багатонаціональної орієнтації підприємницької діяльності глобалізація означає єдиний підхід до освоєння світового ринку. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||