| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4.6. Сучасні форми оплати праці | ||
|
Зміни в конкретних формах оплати праці У нових галузях з високою технологією підприємці все частіше відмовляються від традиційних систем заробітної плати, при яких праця робітників оплачується за відрядною або погодинною ставкою . Ці системи замінюють різними варіантами індивідуальної заробітної плати, заснованої на оцінці праці кожного працівника, його леечного вкладу, прояви творчої ініціативи, високого почуття відповідальності за виконувану роботу. У результаті створюється більш тісний зв'язок між рівнем оплати праці, кваліфікацією і діловими якостями працівника. Відмітна особливість нових систем - зниження частки базової, постійної частини заробітку при одночасному збільшенні її змінного компонента, розмір якого залежить від підсумків роботи конкретного працівника і фірми в цілому. Зазвичай змінна частина заробітної плати виплачується у вигляді щорічних премій, розмір яких в США коливається від 15 до 30% річної базової заробітної плати. Вищі менеджери отримують крім дуже високої заробітної плати великі бонуси, дивіденди від акцій і нерідко стають співвласниками підприємства. У Японії великі підприємства, традиційно практикували заробітну плату за старшинством (залежно від віку та стажу), з кінця 70-х рр.. почали зменшувати розміри щорічних надбавок за стаж роботи або ж взагалі припинили їх виплату після досягнення працівником певного віку (на більшості підприємств лише до 35 років). На зміну приходять комбіновані форми оплати, тобто як утримуючи-щие елементи оплати за вік і стаж з оплатою за результатами праці, так і засновані лише на результатах праці. В результаті в доходах менеджерів, спеціалістів та інших висококваліфікованих працівників надходження від цих систем оплати стали відігравати значну роль. За участю в прибутках оплата праці поділяється на дві частини. Перша встановлюється колективним договором і найчастіше буває не нижче, ніж в інших компаніях цього профілю, друга ж визначається спеціальною угодою між представниками персоналу і адміністрацією, зареєстрованим у податковому відомстві з метою отримання підприємством пільг на виплачувані суми. Вплив політики доходів на функціонування фірми Політика доходів впливає на господарські результати підприємства (фірми) і шляхом зростання не тільки прямих, але і непрямих витрат на оплату праці, пов'язаних з компенсацією робочої сили крім заробітної плати. У цю категорію витрат включаються оплата чергових відпусток, податки з фонду заробітної плати, внески у пенсійні фонди і до фондів страхування по безробіттю і т. п. Значення непрямих витрат у промислово розвинених країнах протягом 70 - 80-х рр.. безперервно зростала, і в даний час їх частка в загальних витратах на робочу силу досягає в Західній Європі 40-50%, тоді як в США, Канаді та Японії вона не перевищує 30%. Найбільшу частину непрямих витрат складають внески підприємств у пенсійні фонди і фонди страхування по безробіттю. Перші досягають 5-10% у загальній сумі витрат на оплату праці, а фонди соціального страхування 15-20% у країнах Західної Європи і лише 5-7% в США, Канаді та Японії. Настільки значна величина непрямих витрат спонукає підприємства відмовлятися від найму нової, особливо малокваліфікованої робочої сили. У Росії відповідно до закону «Про підприємства і підприємницької діяльності» від 25 грудня 1990 р. Форми, системи та розмір оплати праці працівників підприємств, а також інші види їх доходів встановлюються підприємством самостійно (ст. 26). Підприємець (керівник підприємства) зобов'язаний повністю розрахуватися з усіма працівниками згідно з укладеними договорами, незалежно від фінансового стану підприємства (ст. 17). Доходи (заробітна плата, рента, відсоток, підприємницький прибуток) формуються відповідно до внеском праці, капіталу, природних ресурсів та підприємницької діяльності у виробництво товарів і послуг . Заробітна плата - це ціна, що сплачується за послуги працівників при реалізації їх ділової активності. Конкретний рівень заробітної плати багато в чому залежить від співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці. Рента - це ціна, що сплачується за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких строго обмежена. Нормальна прибуток - це мінімальний дохід, необхідний для продовження функціонування підприємця в даній галузі. Доходи від неформальної (тіньової) економіки діляться на нелегальні доходи загальнокримінального характеру та доходи від незареєстрованої господарської діяльності. Політика доходів полягає в перерозподілі доходів через держбюджет шляхом диференційованого оподаткування різних груп одержувачів доходу і соціальних виплат населенню. Найбільш ефективним засобом державного регулювання заробітної плати є встановлення гарантованого мінімуму. Соціальне партнерство - це вироблення виступаючими як рівноправних партнерів урядом, роботодавцями і профспілками заходів з регулювання динаміки заробітної плати та соціальних допомог. Прожитковий мінімум - це вартість товарів і послуг, які суспільство визнає необхідними для підтримки прийнятного рівня життя. Доцільний коефіцієнт застосовується для оцінки ступеня диференціації доходів і висловлює різницю між середніми доходами 10% найбільш високооплачуваних верств населення і 10% найменш забезпечених. Сучасні системи оплати праці в країнах з ринковою економікою направлені на зниження частки базисної, постійної частини заробітку при одночасному збільшенні її змінної частини, розмір якої залежить від результатів роботи конкретного працівника і фірми в цілому. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||