| Головна |
| Наступна » | ||
1. СТРАТЕГІЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ | ||
|
Створення інноваційної економіки має стати стратегічним напрямом розвитку нашої країни в першій чверті XXI століття. В основі інноваційного типу розвитку лежать цілеспрямований пошук, підготовка створення і реалізації наукомістких нововведень, що дозволяють підвищити ефективність функціонування суспільного виробництва, рівень задоволення потреб суспільства і його членів, забезпечити поліпшення життєдіяльності суспільства, включаючи високий ступінь соціальної захищеності особистості. Інноваційний тип розвитку, базуючись насамперед на постійно нарощує за мощі, можливостях і силі науки, техніки, високих технологій і комп'ютеризації, стає домінуючою лінією в розвитку сучасної цивілізації. Збереження природного середовища та піднесення життєвого рівня населення, підвищення загальної продуктивності економіки, створення нових галузей промислового виробництва, сфери послуг, поліпшення якості обслуговування і зростання конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку, скорочення торговельного та товарного дефіциту повинні стати наслідком формування та розвитку інноваційної економіки. Постійне і безперервне створення і реалізація інновацій (наукомістких нововведень), розвиток інноваційної діяльності - головного чинника успіху в конкурентній боротьбі і прискореного соціально-економічного розвитку країни - є основною функцією інноваційної економіки. Інноваційна економіка - це економіка суспільства, заснована на знаннях, інноваціях, доброзичливому сприйнятті нових ідей, машин, систем і технологій, готовності їх практичної реалізації в різних сферах людської діяльності. Вона виділяє особливу роль знань та інновацій, насамперед знань наукових. В інноваційній економіці під впливом наукових і технологічних знань традиційні сфери матеріального виробництва трансформуються і радикально змінюють свою технологічну основу, бо виробництво, що не спирається на нові знання та інновації, в інноваційній економіці виявляється нежиттєздатним. Інформаційні технології, комп'ютеризовані системи і високі виробничі технології є базовими системами інноваційної економіки. Вони в своєму розвитку радикально трансформують виробничі системи і технології, всі засоби отримання, обробки, передачі та виробництва інформації, радикально технологізується інтелектуальну діяльність (наприклад, автоматизація проектування і технологічної підготовки виробництва, автоматизований контроль за ходом виробництва, автоматизація ведення фінансово-бухгалтерської звітності та організаційно - розпорядчої діяльності, багатомовний автоматизований переклад, діагностика і розпізнавання образів). Економіку суспільства можна вважати інноваційною, якщо в суспільстві [2]: будь індивідуум, група осіб або підприємств у будь-якій точці країни і в будь-який час можуть отримати на основі автоматизованого доступу і систем телекомунікацій будь-яку необхідну інформацію про нові або відомих знаннях, інноваціях, інноваційної діяльності, інноваційних процесах і т.д.; виробляються доступні будь-якому індивідууму, групі осіб і організаціям сучасні інформаційні тех-нології і комп'ютеризовані системи, що забезпечують виконання попереднього пункту; є розвинені інфраструктури, що забезпечують створення національних інформаційних ресурсів в обсязі, необхідному для підтримки постійно швидкі науково-технічного прогресу та інноваційного розвитку, і суспільство в змозі виробляти всю необхідну багатопланову інформацію, перш за все наукову інформацію для забезпечення динамічно сталого соціально-економічного розвитку суспільства; відбуваються прискорені комплексні автоматизація та комп'ютеризація всіх сфер і галузей виробництва і управління; здійснюються радикальні зміни соціальних структур, наслідком яких стають розширення та активізація інноваційної діяльності в різних сферах діяльності людини; доброзичливо сприймають нові ідеї, знання і технології, готові до створення та запровадження в широку практику в будь-яке необхідне час інновацій різного функціонального призначення; є розвинена інноваційна інфраструктура, здатна оперативно й гнучко реалізовувати необхідні в даний час інновації, засновані на високих виробничих технологіях: вона повинна бути універсальною, конкурентоспроможно здійснює створення будь-яких інновацій і розвиток будь-яких виробництв, потрібних замовнику і ринку; мається чітко налагоджена гнучка система випереджаючої підготовки та перепідготовки кадрів-професіоналів в галузі інноваційної діяльності, ефективно реалізують комплексні проекти динамічного розвитку вітчизняних виробництв і територій. Підвищення інноваційної активності - найважливіша умова формування ефективної інноваційної економіки. Ефективність інноваційної діяльності багато в чому визначається інноваційною інфраструктурою. Інноваційна інфраструктура є основним інструментарієм і механізмом інноваційної економіки і є сукупністю взаємопов'язаних, взаємодоповнюючих виробничо-технічних систем, організацій, фірм і відповідних організаційно-керуючих систем, необхідних і достатніх для ефективної інноваційної діяльності та реалізації інновацій, що володіють такими властивостями [3, 4]: можливістю здійснення на місцях функціонально повного інноваційного циклу; універсальністю, яка дозволяє конкурентоспроможно забезпечити реалізацію інноваційного проекту в будь-якій області виробничого або обслуговуючого секторів економіки; професіоналізмом, який базується на сумлінному і якісному обслуговуванні замовника або споживача; конструктивністю, яка забезпечується орієнтацією на кінцевий результат (реалізація інноваційного проекту повинна супроводжуватися безперервним аналізом проміжних і кінцевих результатів; наявність достовірної зворотної інформації по досягається проміжним і кінцевим результатами дозволяє виробити конструктивні пріоритети безпосередньо в ході розвитку інноваційного процесу і тим самим забезпечити замкнуту систему управління інноваціями за схемою: інновації - інвестиції - моніторинг проміжних і кінцевих результатів - інвестиції тощо); високим рівнем науково-технічного та виробничо-інноваційного потенціалу; кадрової забезпеченістю, в першу чергу інноваційних проектів, інноваційних структур та підрозділів підприємств, і можливістю постійного оновлення і вдосконалення персоналу інноваційних інфраструктур; фінансової забезпеченістю (наявністю оборотного капіталу); високим рівнем автоматизованих засобів та інформаційних технологій, що прискорюють отримання кінцевого результату; гнучкістю, які забезпечують адаптацію інноваційної інфраструктури до змін вимог ринку і зовнішньої кон'юнктури. Комплексна гнучка автоматизація з широким застосуванням інформаційних технологій і комп'ютеризованих виробничих систем є серцевиною інноваційної економіки. Найважливішою проблемою формування і розвитку ефективної інноваційної економіки є вирішення науково-методичних та організаційно-технологічних питань, пов'язаних з розробкою, створенням і освоєнням автоматизованих інтегрованих проектно-виробничих систем, що здійснюють в єдиному ланцюжку інноваційно спрямовані науково- дослідні роботи, дослідно-конструкторські розробки, процеси технологічної підготовки і планування виробництва, орієнтовані на створення інноваційної продукції. Важливою проблемою, що вимагає свого актуального рішення в умовах інноваційної економіки, є випереджальне створення в регіонах і галузях ефективного механізму інформаційного забезпечення інноваційної діяльності. Результативність цього механізму значною мірою залежить від якості безперервного соціально-економічного та екологічного моніторингу регіонів і галузей. Моніторинг як інноваційних процесів, так і більш загальних процесів структурних перетворень економіки в регіоні націлює регіони і галузі на ефективне управління цими процесами. Тому однією з основних функцій у сфері інформаційного забезпечення інноваційної економіки має стати функція автоматизованого моніторингу структурних перетворень в регіоні. Доцільно створення в регіонах регіональних інтегрованих інформаційно-аналітичних центрів (рії-АЦ) для постійної підтримки, оновлення і експлуатації інноваційних банків даних і знань. Суб'єктам інноваційної діяльності потрібна, в першу чергу, інформація, яка містила б впорядковану відповідним чином техніко-економічну, кон'юнктурно-комерційну, статистичну інформацію, відомості про характеристики промислової продукції, технологій, машин та обладнання, матеріалів , типів послуг і т.п. Тут важлива роль належить маркетингу інновацій та інноваційної діяльності в регіоні як складової частини інформаційного забезпечення інноваційної економіки. Інноваційний маркетинг, представляючи собою комплекс заходів з дослідження всіх аспектів реалізації інноваційної продукції підприємств, а саме: споживача і мотивів його поведінки на ринку; інноваційної продукції та каналів її реалізації; конкурентів і конкурентоспроможності їх інноваційної продукції; «ніші» ринку, в якій підприємство має найкращі можливості по реалізації своїх переваг, - має стати однією з провідних функцій РІІАЦ. Створення на рівні регіонів, галузей і підприємств подібної принципово нової інформаційної структури - автоматизованої інтегрованої інформаційної системи, орієнтованої на комплексне інформаційне забезпечення інноваційної економіки, сприятиме успішному вирішенню найважливішого завдання інноваційної економіки - забезпечення конкурентоспроможності підприємств, галузей , регіонів і країни в цілому. Інноваційна економіка формується під впливом двох основних груп: факторів, орієнтованих на створення умов для переходу на інноваційний шлях розвитку; факторів , пов'язаних з появою або створенням мотивацій у суб'єктів інноваційної діяльності до відновлення і розвитку науково-виробничого потенціалу, створення і впровадження інновацій. Перша група зумовлює утворення інноваційної сфери як самостійної галузі господарювання, переробної інтелектуальне «сировину» багатьох суб'єктів наукової та винахідницької діяльності, у тому числі академічної, вузівської та прикладної (галузевої) науки (які можуть отримати вихід на ринок, якщо їх пропозиції, ідеї, розробки будуть втілені в кінцеву продукцію). Для вирішення проблеми практичного використання створюваних, накопичених і не втратили актуальність наукових розробок, ідей, винаходів, ноу-хау тощо, слід створити мережу різноманітних підприємств, що спеціалізуються на інноваційній діяльності. Становлення інноваційної економіки значною мірою залежить від створення ефективного механізму управ-ління практичною реалізацією в регіонах проектів складних інноваційних систем. І тут без державної підтримки інноваційних процесів не обійтися. Необхідність фінансової та правової підтримки науки та інновацій-ций, активізації інноваційної діяльності, перехід на нові форми вирішення економічних, екологічних та со-ціальних проблем регіонів, характерних для інноваційної економіки, настійно вимагають від федеральних і ре-гіональних органів управління вироблення відповідальної політики по відношенню до управління і розвитку інновацій-ційної діяльності в регіоні, активізації взаємодії регіональних органів управління з федеральними по про-блеми формування та розвитку інноваційної економіки. Головною формою такої взаємодії повинні стати науково-технічні програми: державні, що фінансуються з федерального бюджету, коли пріоритетні народногосподарські проблеми вирішуються на базі науково-інноваційного потенціалу регіонів, і регіональні з пайовою фінансуванням держави та регіону. В умовах активного розвитку інноваційної діяльності в суспільстві з інноваційною економікою має абсолютно змінитися ставлення до головної продуктивної сили суспільства - людині високоінтелектуального, високопродуктивної праці. Роль висококваліфікованих фахівців в інноваційній економіці дуже велика і постійно зростатиме. Тому підготовка кадрів, здатних ефективно керувати інноваційними процесами, розробляти і впроваджувати інноваційні проекти, повинна стати пріоритетною регіональної та федеральної програмою. Об'єктивна потреба інноваційного розвитку, становлення інноваційної економіки вимагають розробки нової концепції підготовки кадрів. В основу цієї нової концепції мають бути покладені такі принципи: становлення, розвиток та самореалізація творчої особистості; постійна націленість на генерацію перспективних науково-технічних нововведень і вишукування шляхів і методів їх практичної реалізації в інновації; орієнтація на підготовку висококваліфікованих і високоінтелектуальних фахівців, системних менеджерів інноваційної діяльності; розгляд навчання і підготовки кадрів як складової частини виробничого процесу, а витрат на підготовку кадрів - не як витрати на працівників, а як довгострокові інвестиції, необхідні для процвітання підприємств, галузей і регіонів; навчання управлінню соціальними та психологічними аспектами процесів створення наукоємних нововведень, використанню творчого потенціалу колективу для прискореного широкомасштабного впровадження в практику інноваційних розробок; створення системи безперервного навчання та підвищення кваліфікації кадрів, інтегрованої в систему виробництва інноваційної продукції; співпраця університетів та інших вузів регіону з передовими підприємствами регіону, що реалізують інноваційні проекти, і їх спільна діяльність у галузі розробки навчальних програм, видання підручників та монографій з інноваційних технологій, системам машин і устаткування, націлених на підготовку фахівців вищої кваліфікації за новими професіями і перспективним науково -інноваційними напрямками. Активізація формування інноваційної економіки пов'язана з форсованим створенням вітчизняної інноваційно-інжинірингово-інвестиційної мережевої інфраструктури, розподіленої по всіх регіонах. Стратегічною метою формування інноваційної економіки та розвитку інноваційної діяльності в нашій країні на найближчі роки має бути комплексне динамічно стійке прогресивний соціально-економічний розвиток вітчизняних виробництв, галузей і територій до рівня їх конкурентоспроможності на світовому рівні, наслідком чого буде підвищення рівня загального добробуту суспільства і населення до рівня розвинених країн світу. Головним ресурсом для досягнення поставленої мети повинна стати цілеспрямована і узгоджена робота вищої школи, установ РАН, підприємств військово-промислового комплексу і державних наукових центрів (науково-технологічних, науково-виробничих та ін.) Інфраструктура системи вищої освіти, що забезпечує головну складову становлення і розвитку інноваційної економіки - кадрову складову, повинна бути доповнена інноваційно-інвестиційними структурами (центрами, комплексами, компаніями, інститутами тощо) так, щоб ВНЗ утворили навчально-науково-інноваційні комплекси. | ||
| Наступна » | ||
|
| ||