|
Крім зазначених концепцій державного регулювання у світовій практиці використовуються рекомендації та інших економічних напрямків. Так, в країнах, що розвиваються, мають довгостроковий досвід високої інфляції, сформувалися теорії структурної інфляції.
У них розглядається такий варіант інфляції, яка протікає як динамічний процес, викликаний диспропорціями між різними сферами і галузями виробництва, нееластичністю пропозиції стосовно попиту, низькою рухливістю факторів виробництва, негнучкістю цін. Механізм інфляції пов'язується зі структурою попиту, переміщення якого в умовах індустріалізації стимулює зрушення у виробництві та споживанні, викликає підвищення цін, а потім і зростання маси грошей в обігу. Структуралісти вважають, що для стримування інфляції використання тільки грошового, цінового і фінансового регулювання недостатньо, необхідні перш за все зміни у структурі економіки на базі стимулювання збалансованого економічного зростання, ліквідації диспропорцій, еластичності пропозиції та цін. Погоджуючись з представниками кейнсіанства з питання про те, що інфляція має стимулюючу дію на економічне зростання, структуралісти разом з тим вважають, що за певних умов економічно доцільна і галопуюча інфляція. Вони відзначають, що при існуючих розбіжностях в темпах розвитку окремих секторів економіки створюються диспропорції, які ініціюють інфляційні вибухи при збереженні твердих цін у цих сферах. Тому, на думку структуралістів, слід виробляти активне інвестування у відстаючі сектори, ліквідувати диспропорції навіть шляхом фінансування інвестицій за допомогою грошової емісії.
|