Головна
Головна → 
Фінанси → 
Банківська справа → 
« Попередня Наступна »
Є.В. Йоду І.Р. Унанян. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ, 2003 - перейти до змісту підручника

1 СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ БАНКІВ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Банки являють собою особливий вид підприємництва, пов'язаний з рухом позичкових капіталів , їх мобілізацій і розподілом. Основними функціями банків, виконуваними в ринковому господарстві, є посередництво у русі кредитних ресурсів, здійснення платежів, мобілізація вільних грошових коштів підприємств і населення і перетворення їх в капітал. Безпосереднє надання вільних грошових капіталів їх власниками в позику промисловим і торговим підприємцям утруднено рядом проблем. По-перше, слід враховувати, що розміри грошового капіталу, пропонованого в позичку, можуть не відповідати розмірам попиту на пропонований капітал. По-друге, строки вивільнення грошових капіталів у їх власників часто не збігаються з термінами, на які ці капітали необхідні позичальникам. І, в-третіх, в умовах безпосередньої кредитної угоди кредитор, як правило, не має ніякої інформації про кредитоспроможність позичальника. Усунення цих перешкод стало основою діяль-ності кредитних установ, згодом прийняли форму комерційних банків. Діяльність сучасних банків різноманітна. Вони не тільки організовують грошовий оборот і кредитні відносини, але також здійснюють фінансування економіки, купівлю-продаж цінних паперів, довірче управління майном і ряд посередницьких операцій.
Визначаючи сутність банку, слід розглянути коло виконуваних ним операцій, оцінити місце банку в господарстві, що дозволить проаналізувати реальну діяльність конкретних фінансових установ. Сутність всіх елементів банківської системи єдина і не залежить від певного предмета розгляду: комерційний чи емісійний, спеціалізований або універсальний, приватний чи державний, міжрегіональний або місцевий банк. Хоча, це не означає, що на практиці всі ці банки однакові. Навпаки, вони мають свої особливості, які відбивають різноманіття елементів банківської системи.
При всій єдності сутності банку на практиці функціонує безліч їх видів. За характером виконуваних операцій розрізняються універсальні та спеціалізовані банки. За типом власності банки класифікуються на державні, акціонерні, кооперативні, приватні та змішані. За масштабами діяльності виділяються банківські консорціуми, великі, середні і малі банки. По середовищі обслуговування банки можна поділити на регіональні, міжрегіональні, національні та міжнародні. За кількістю філій банки поділяються на безфіліальні ібагатофіліальних. Залежно від обслуговуваних банками галузей їх можна поділити на багатогалузеві і обслуговують переважно одну з галузей. Однак, перш за все розрізняють емісійні та комерційні банки.
Комерційні банки - багатопрофільні кредитні установи, що виконують операції в різних секторах ринкової економіки. Вони являють собою основну ланку всієї кредитної системи. Повний комплекс операцій, який дозволено здійснювати комерційним банкам, відрізняє їх від спеціалізованих фінансових установ, що надають обмежене коло фінансових послуг.
Сутність комерційних банків визначає функції, виконувані ними в умовах ринкової економіки.
Однією з найважливіших функцій є посередництво в кредиті, що вони здійснюють шляхом перерозподілу коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб. Особливість посередницької функції комерційного банку полягає в тому, що головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їхнього використання позичальником. Перерозподіл ресурсів здійснюється від кредитора до позичальника, за посередництва банків без участі проміжних ланок в особі вищестоячих банківських структур, на умовах терміновості, платності, зворотності і забезпеченості. Плата за віддані й отримані в тимчасове користування засоби формується під впливом попиту та пропозиції на ринку кредитів. У результаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів у господарстві, що відповідає ринковому типу відносин.
Значення посередницької функції комерційних банків для успішного розвитку ринкової економіки полягає в тому, що вони своєю діяльністю зменшують ризик і невизначеність в економічній системі, залучаючи кошти, які можуть бути віддані в позичку, відповідно до потреб позичальників на основі широкої диверсифікованості своїх активів, знижуючи сукупні ризики власників грошей, розміщених на банківські рахунки.
Друга найважливіша функція комерційного банку - стимулювання нагромаджень у господарстві. Здійснення структурної перебудови економіки має спиратися на використання, головним чином, внутрішніх накопичень господарства. Саме вони, а не іноземні інвестиції, повинні становити основну частину коштів, необхідних для реформування економіки. Хоча, фактично склалася в Російській Федерації економічна ситуація не стимулює населення і підприємницькі структури до заощадження і накопичення ресурсів.
Комерційні банки формують на фінансовому ринку попит на кредитні ресурси, мобілізуючи наявні в господарстві заощадження, застосовуючи досить ефективні стимули до накопичення коштів на рахунок обмеження поточного споживання. Стимули до нагромадження і заощадження коштів формуються на основі гнучкої депозитної політики комерційних банків. Крім високих і стабільних відсотків, виплачуваних по внесках, кредиторам банку необхідні гарантії надійного розміщення та своєчасного повернення вкладених в банк заощаджень. Підвищенню
впевненості клієнтів послужить створення в РФ Федерального фонду обов'язкового страхування внесків, яке передбачено «Законом про банки та банківську діяльність». Третя функція банків - посередництво в платежах між окремими самостійними суб'єктами - при переході до ринку набула нового змісту. В умовах державної монополії на громадську власність всі розрахунки між суб'єктами цієї власності проводилися через єдиний державний банк, в зв'язку з чим форми розрахунків, порядок платежів, міра відповідальності сторін були пристосовані до безумовної концентрації всіх розрахунків в одному банку. Гарантом здійснення платежів при такій системі розрахунків виступала держава. Створення незалежних комерційних банків призвело до розосередження розрахунків і підвищення ризиків, пов'язаних з цим видом їх діяльності. Ліквідація системи розрахунків з використанням рахунків межфіліальних оборотів (МФО) і перехід на розрахунки між банками через кореспондентські рахунки також підвищили ризики, оскільки розрахунки проводяться не між філіями одного банку, а між самостійними комерційними банками. У цих умовах особливо важлива відповідальність банків за своєчасне і повне виконання доручень своїх клієнтів по здійсненню платежів.
Однією з умов створення здорового ринкового господарства в країні є формування фондового ринку, у зв'язку з чим отримала розвиток функція комерційного банку, яка полягає в посередництві при здійсненні операцій з цінними паперами. Маючи ліцензію ЦБР на здійснення банківських операцій, комерційний банк має право здійснювати випуск, купівлю, продаж, облік, зберігання та інші операції з цінними паперами, які є платіжними документами, з цінними паперами, що підтверджують залучення коштів у внески і на банківські рахунки, з іншими цінними паперами , операції з якими не вимагають спеціальної ліцензії. Банки мають право здійснювати довірче управління (траст) пакетом цінних паперів за договором з фізичними та юридичними особами. Банк має право надавати консультаційні послуги, пов'язані з випуском та обігом корпоративних цінних паперів, розміщувати свої ресурси в цінні папери від свого імені, при цьому ризики, пов'язані з таким розміщенням, доходи і збитки від зміни ринкової оцінки придбаних цінних паперів відносяться на рахунок акціонерів банку.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz