| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Сутність класичної політичної економії та особливості її предмета і методу | ||
|
Останнє словосполучення означає вимогу повного невтручання держави в економіку, ділове життя або, кажучи по-іншому, - економічний лібералізм. Причому з кінця XVII - початку XVIII в. ця ідея перетворилася на своєрідний девіз ринкової ліберальної економічної політики. І саме з цього часу зароджується нова теоретична школа економічної думки, яку пізніше назвуть класичною політичною економією. «Класична школа» повела рішучу боротьбу з протекціоністською ідеологією меркантилістів, звернувшись до самим новим методологічним досягненням науки тієї епохи і розгорнувши воістину фундаментальні теоретичні дослідження. Її представники протиставили емпіризму меркантилістською системи професіоналізм, який, за словами того ж П. Самуельсен-на, не дозволяв надалі «радникам при королі» переконувати своїх монархів в тому, що збільшення багатства країни пов'язане з встановленням державного контролю над економікою, в тому числі зі стримуванням імпорту і заохоченням експорту та тисячею інших «детальних розпоряджень». Що ж стосується методу вивчення і економічного аналізу, то його новизна в «класичній школі» пов'язана, як уже згадувалося, з впровадженням новітніх методологічних прийомів, які забезпечували досить глибокі аналітичні результати, меншу ступінь емпірічності і описового , тобто поверхневого, осмислення господарської (діловий) життя. Про це свідчать також висловлювання Л. Мізеса і М. Блауг - найбільших авторитетів сучасності в галузі методології економічної науки. Перший з них, зокрема, вважає, що «багато епігони економістів-класиків бачили завдання економічної науки у вивченні не дійсно відбуваються подій, а лише тих сил, які деяким, не цілком зрозумілим чином визначили виникнення реальних явищ »1. На переконання другого, «еко-номістів-класики підкреслювали, що висновки економічної науки в кінцевому рахунку грунтуються на постулатах, в рівній мірі почерпнутих із спостережуваних« законів виробництва »і суб'єктивної інтроспекції (самонаблюденія. - Я.Я.)» 2. Таким чином, можна стверджувати, що зміна меркантилізму класичною політичною економією стала звершенням ще однієї історичної метаморфози щодо найменування та призначення економічної науки. Як відомо, під час перебування давньогрецьких філософів термін «економія» або «економіка» сприймався майже в буквальному перекладі слів «ойкос» (домогосподарство) і «номос» (правило, закон) і мав смислове навантаження процесів домоводства, управління сім'єю або особистим господарством. У період меркантилістською системи економічна наука, що отримала завдяки А. Монкретьєном найменування «політична економія», сприймалася вже як наука про державний господарстві чи економіці національних держав, керованих монархами. Нарешті, в період «класичної школи» політична економія знайшла риси справді наукової дисципліни, що вивчає проблеми економіки вільної конкуренції. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||