|
З точки зору розвитку світової економіки представляється доцільним розглядати науково-технічний потенціал у широкому сенсі цього поняття. Саме в цьому сенсі науково-технічний потенціал держави (промисловості, окремої галузі) можна представити як сукупність науково-технічних можливостей, що характеризують рівень розвитку даної держави як суб'єкта світового господарства і залежних від кількості та якості ресурсів, що визначають ці можливості, а також від наявності фонду ідей і розробок, підготовлених до практичного використання (впровадженню у виробництво). У процесі практичного освоєння нововведень відбувається матеріалізація науково-технічного потенціалу.
Таким чином, науково-технічний потенціал, з одного боку, характеризує реальні можливості держави використовувати об'єктивні досягнення науково-технічного прогресу, а з іншого - ступінь безпосередньої участі в ньому. Відомо, що участь будь-якого наукового дослідження в створенні суспільно корисної споживної вартості виражається в тому, що результатом його є така наукова або технічна інформація, яка, втілюючись в різні технічні, технологічні або які-небудь інші нововведення, перетворюється в один з необхідних чинників для розвитку виробництва. Однак було б, очевидно, помилковим розглядати науково-технічна творчість і його зв'язок з виробництвом лише як процес поставки необхідної для виробничої діяльності інформації. Наукові дослідження, особливо в галузі природничих та технічних наук, за своєю природою і діалектичному призначенню дедалі більше перетворюються в безпосередню складову частину процесу матеріального виробництва, а прикладні дослідження та дослідно-конструкторські розробки практично можна вважати невід'ємною складовою частиною цього процесу.
|