|
Наука являє собою складну і вельми важко піддається яким- або вимірам систему, що втілює в собі результати інтелектуальної діяльності людей, упорядкований комплекс їх ідей, знань і досвіду. Внаслідок цього дослідження результатів науково-технічної діяльності пов'язане з рядом труднощів, викликаних специфічним характером її «продукції», яку вельми складно піддати небудь кількісній оцінці.
Однак, представляючи сучасний науково-технічний потенціал як суспільно-економічну категорію у вигляді великої і складної системи, що характеризується динамічним розвитком відповідно до низки властивих їй об'єктивних законів (системності науки, її прискореного розвитку і т. д.), і використовуючи діалектичну єдність виробничої та науково-технічної діяльності, можна виділити такі складові цього потенціалу, показники яких в тій чи іншій мірі піддаються кількісному аналізу і порівняння.
Як основні, ключових складових науково-технічного потенціалу, що визначають його стан і тенденції подальшого розвитку, безсумнівно, повинні бути перш за все виділені забезпеченість країни науково-технічними кадрами та матеріально-технічне забезпечення науково-дослідної діяльності . Однак це більшою мірою «кількісні» складові (так як їм порівняно легко дати кількісну оцінку за різними показниками), що не характеризують в достатній мірі об'єкт дослідження. Тому виникає необхідність враховувати ще ряд інших складових, які умовно можна назвати «якісними». До основних з них слід віднести: організацію системи управління наукою; забезпеченість науково-технічною інформацією; основні напрями наукових досліджень.
|