§ 1. Сутність проблеми підвищення економічної ефективності інвестицій
Сутність проблеми підвищення економічної ефективності інвестицій полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат - трудових, матеріальних, фінансових - домогтися істотного збільшення обсягу виробництва, послуг і прибутку, національного доходу.
Перш за все треба зупинитися на сутності самого поняття ефективності та ефекту. Під економічним ефектом розуміється збільшення обсягу виробництва, зростання продуктивності праці, прибутку, зростання національного доходу або зниження витрат, первинних і поточних. Соціальний ефект розуміється як зростання добробуту народу, зростання рівня освіти, збільшення вільного часу і т. д.
Ефективність (економічна та соціальна) являє собою відношення економічного чи соціального ефекту до витрат на його досягнення. Схематично це можна виразити таким чином:
Критерієм оцінки економічної ефективності загально-жавного виробництва є максимізація національного доходу по відношенню до витрат на виробництво або застосовуваним у виробництві ресурсів.
Проблема ефективності капітальних вкладень завжди була досить актуальною і їй приділялося багато уваги як у науці, так і на практиці.
Важливим етапом формування теорії оцінки економічної ефективності інвестицій в умовах соціалізму з урахуванням інтересів всього народного господарства з'явилася розробка плану ГОЕЛРО. При розробці плану ГОЕЛРО для обгрунтування економічної ефективності застосовувалися розрахунки як загальної економічної ефективності, так і порівняльної ефективності того чи іншого варіанту розвитку та реконструкції галузей народного господарства.
Потім, в роки п'ятирічок грандіозний розмах будівництва в країні гідроелектростанцій, металургійних заводів, залізничних магістралей та інших об'єктів вимагав вдосконалення розрахунків економічної ефективності капітальних вкладень.
В Інституті економіки Академії наук СРСР протягом ряду років проводилися науково-дослідні роботи в галузі визначення ефективності капітальних вкладень. У результаті вченими академії наук СРСР під науковим керівництвом академіка Т. С. Хачатурова була розроблена Типова методика визначення економічної ефективності капітальних вкладень і Тимчасова методика визначення ефективності витрат в невиробничу сферу.
Пізніше, в 90-х роках були спроби створити інші методики, але вони виявилися менш вдалими і не знайшли широкого застосування на практиці.
Типова ж методика визначення економічної ефек-тивності капітальних вкладень, розроблена вченими АН СРСР під науковим керівництвом Т. С. Хачатурова і схвалена Науковою радою з економічної ефективності основних фондів і капітальних вкладень АН СРСР, затверджена Держпланом СРСР та Держбудом СРСР, знайшла широке застосування, нею користуються і в даний час.
На підставі Типової методики розроблені в різних галузях економіки Інструкції з визначення ефективності капітальних вкладень з урахуванням специфіки галузей. Наприклад, Інструкція з визначення економічної ефективності капітальних вкладень на річковому транспорті, Інструкція з визначення економічної ефективності капітальних вкладень на залізничному транспорті, Методика визначення економічної ефективності впровадження нової техніки в підприємствах торгівлі та громадського харчування, Інструкція з визначення економічної ефективності капітальних вкладень у будівництві, Вказівки по визначення економічної ефективності капітальних вкладень в будівництво і реконструкцію автомобільних доріг та ін
Все Інструкції засновані на принципах, розроблених у Типовою методикою визначення економічної ефективності капітальних вкладень.
Офіційна точка зору Російської Академії наук і Росстату така, що величину економічного ефекту по народному господарству в цілому вимірюють приростом обсягу національного доходу. Економічний ефект складається з ефектів, отриманих в його ланках: галузях, об'єднаннях, підприємствах, організаціях. Ефективність кожного вищого ланки суспільного виробництва значною мірою визначається ефективністю ланки, що стоїть нижче. Звідси необхідність вивчення ефективності на всіх рівнях господарювання - на рівні підприємства, організації, об'єднання, галузі, всього народного господарства.
Кінцевим результатом розвитку виробництва та інших сфер суспільного життя виступає сама людина з її потребами. З цієї причини слід розглядати ефективність інвестицій у виробництво не як чисто економічну, а як соціально-економічну ефективність. Кінцевим результатом будь-якого економічного процесу є досягнення соціальних цілей або вирішення соціальних завдань. У зв'язку з цим формування ринкової економіки має бути не самоціллю, а засобом для досягнення соціальних цілей. І в кінцевому рахунку оцінка ринкової економіки повинна вестися з позицій досягнення соціально-економічної ефективності.