| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Сутність процесу урбанізації | ||
|
У цих умовах в США з 60-х років (у деяких країнах Західної Європи з 70-х років) виявилася тенденція територіальної деконцентрації населення. Мається на увазі не тільки переміщення населення з великих міст в їх приміські зони, але і переважний зростання міст в периферійних районах в порівнянні з високоурбанізовані. У 70-х роках в США темпи зростання чисельності населення міських агломерацій вперше були нижче середніх по країні. Дані по Франції, Швеції, Італії, Канаді підтверджують загальне зрушення населення з міських агломерацій в малі та середні міста в результаті зміни напрямку міграції. У Великобританії, Нідерландах, Швейцарії, Бельгії, Австрії в найбільших містах з центру міст потоки мігрантів направлялися головним чином у їх приміські зони. У багатьох великих міських агломераціях чисельність населення перестала збільшуватися або навіть стала знижуватися (найчастіше за рахунок зменшення чисельності населення міст-центрів). Міста є осередком промислової та економічної діяльності. Але сам факт зростання і розвитку міст породжує проблему витрат, не кажучи вже про неминучу соціальної напруженості, характерною для районів з високою щільністю населення. Остання обставина робить міське життя менш привабливою. Тому мешканці міст, включаючи і потенційних, будь то ділові люди або просто жителі, задаються питанням: як використовувати переваги і можливості метрополії і в той же час уникнути її недоліків? Яким чином можна активно брати участь у виробничій та економічного життя міста і в той же час насолоджуватися свіжим повітрям, ландшафтом, тишею і спокоєм? Досвід процесу урбанізації США показав, що існує якийсь рубіж, після якого на міську агломерацію починають діяти дезінтегруючі сили, свідченням дії яких є зростання передмість за рахунок міст-центрів. Мільйони американців, причому найбільш забезпечених, перебралися в передмістя. Істотно, що частка населення США, що живе в місті-центрі, фактично продовжує знижуватися з початку цього століття, зростання населення в метрополії майже повністю йде за рахунок передмість. Цьому швидкому зростанню сприяли багато факторів. Підвищення реальних доходів, чому сприяв і гарантований урядом іпотечний кредит, зробило життя в передмісті доступною для все більшої кількості сімей. Особисті автомобілі як зручний засіб пересування також неабиякою мірою сприяли цьому. Сказане не означає, що всі великі підприємства повинні переміститися в передмістя. Деякі види виробництва залишилися - і досягли успіху - у містах-центрах. Йдеться про високоспеціалізованих службах в області фінансових і торговельних послуг, центрального адміністративного управління, ресурсами яких є майстерність, або знання, або інформація, а продукцією не товари, а послуги, консультації і рішення. Саме ці установи - банки та адвокатські контори, рекламні агентства і центральні адміністративні контори, консультаційні фірми і урядові установи - заповнюють міста-центри і велику частину міської території і стають основною функцією центральної ділової частини міста. Стрімкий втеча в передмістя, що спостерігається в найбільших містах Північної Америки та Європи, породжує ряд проблем, які, очевидно, через деякий час будуть стояти і перед містами Росії. Насамперед міста-центри виявилися оточеними великою кількістю приміських районів, кожен з яких є самостійною політико-адміністративною одиницею. Політико-адміністративна роздробленість є джерелом багатьох міських проблем. Але вона особливо неприємна тим, що процес міський децентралізації, або зростання передмість, веде до вкрай нерівномірного в перспективі географічному розподілу багатства і доходів. Найбільш забезпечені жителі і багато сучасних найбільш дохідні виробництва залишають місто-центр заради передмість. У загальному і цілому в місті-центрі залишаються менш забезпечені городяни й менш дохідні підприємства. Ці стрімкі зміни в структурі метрополії являють собою самоусілівающійся і кумулятивний процес. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||