| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Сутність і види іноземних інвестицій | ||
|
Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у різних формах. При аналізі цих форм можуть бути використані загальні підходи до класифікації інвестицій, що припускають їх виділення по об'єктах, цілям, строками вкладень, формами власності на інвестиційні ресурси, ризикам та іншими ознаками (див. п. 1.3). Разом з тим специфіка іноземних інвестицій визначає необхідність уточнення ряду класифікаційних ознак стосовно до даного типу інвестицій. Так, за формами власності на інвестиційні ресурси іноземні інвестиції можуть бути державними, приватними і змішаними. Державні інвестиції представляють собою кошти державних бюджетів, що направляються за кордон за рішенням урядових чи міжурядових організацій. Ці кошти можуть надаватися у вигляді державних позик, кредитів, грантів, допомоги. Приватні (недержавні) інвестиції - це средствачастних інвесторів, вкладені в об'єкти інвестування, розміщені поза територіальними межами даної країни. Під змішаними іноземними інвестиціями розуміють вкладення, здійснювані за кордон спільно державою і приватними інвесторами. Залежно від характеру використання іноземні інвестиції поділяють на підприємницькі та позичкові. Предпринимательскиеинвестиции представляютсобой прямі або непрямі вкладення в різні види бізнесу, спрямовані на отримання тих чи інших прав на отримання прибутку у вигляді дивіденду. Позикові інвестиції пов'язані з наданням коштів на позиковій основі з метою одержання відсотка. Особливе значення при аналізі іноземних інвестицій має ви-ділення прямих, портфельних та інших інвестицій. Саме в цьому розрізі відображається рух іноземних інвестицій відповідно до методології Міжнародного валютного фонду в платіжних балансах країн. Відповідно до класифікації ЮНКТАД до прямих іноземних ін-вестицій відносять закордонні вкладення, які передбачають довго-часові відносини між партнерами зі стійким залученням до них економічних агентів однієї країни (іноземний інвестор або «материнська фірма») з їх контролем за господарською організацією, розташованої в приймаючій країні. Відповідно до них рекомендується зараховувати: придбання іноземним інвестором пакета акцій підприємства, в яке він вкладає свій капітал, в розмірі не менше ніж 10-20% сумарної вартості оголошеного акціонерного капіталу; реінвестування прибутку від діяльності вказаного підприємства в частині, що відповідає частці інвестора в акціонерному капіталі та залишається в його розпорядженні після розподілу дивідендів та репатріації частини прибутку; внутрифирменное надання кредиту або рівноцінна операція з врегулювання заборгованості у відносинах між «материнської» фірмою і її закордонним філією. До розряду портфельних інвестицій відносять вкладення іноземних інвесторів, що здійснюються з метою отримання неправа контролю за об'єктом вкладення, а певного доходу. Відповідно до положень ЮНКТАД портфельні інвестиції, на відміну від прямих, є вкладення в покупку акцій, що не дають право вкладникам впливати на діяльність підприємства і складових менше 10% загального обсягу акціонерного капіталу. До них також відносять вкладення зарубіжних інвесторів в облігації, векселі, інші боргові зобов'язання, державні та муніципальні цінні папери. У більшості випадків такі інвестиції здійснюються вільно обертаються на ринку цінних паперів. Під іншими інвестиціями розуміються вклади в банки, товарні кредити і т.п. Кількісні межі між прямими і портфельними інвестиціями досить умовні. Звичайно передбачається, що вкладення на рівні 10-20% і вище акціонерного (статутного) капіталу підприємства є прямими, менше 10-20% - портфельними. Однак так як цілі, переслідувані прямими і портфельними інвесторами, розрізняються, такий розподіл видається цілком доцільним. Виділення інших інвестицій пов'язано зі специфікою вкладень. у здатності активізувати інвестиційні процеси в силу властивого інвестиціям мультиплікативного ефекту; у сприянні загальної соціально-економічної стабільності, стимулювання виробничих вкладень в матеріальну базу (на відміну від спекулятивних і нестабільних портфельних інвести- які можуть бути раптово виведені з негативними наслідками для національної економіки); в поєднанні перенесення практичних навичок і кваліфікованого менеджменту з взаємовигідним обміном ноу-хау, що полегшує вихід на міжнародні ринки; в активізації конкуренції та стимулювання розвитку середнього та малого бізнесу; у здатності при правильних організації, стимулюванні і розміщенні прискорити розвиток галузей і регіонів; у сприянні зростанню зайнятості та підвищенню рівня доходів населення, розширенню податкової бази; у стимулюванні розвитку виробництва експортної продукції з високою часткою доданої вартості, інноваційних товарів і виробничих технологій, управління якістю, орієнтації на споживача. Зростання ролі прямих іноземних інвестицій в сучасній економіці багато в чому пов'язане з діяльністю транснаціональних корпорацій (ТНК) і розширенням масштабів міжнародного виробництва. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||