5. Теорія обміну Вільяма Стенлі Джевонса
Торгом сторонами на ринку можуть бути як окремі люди, так і групи-якої професії, а можливо, і населення цілої країни або континенту. Поняття «торгують сторони» Вільяму Джевонсу довелося ввести в оборот, тому що йому хотілося поширювати свою теорію на реальних ринках, де існує величезна кількість покупців і продавців. Його теорія індивідуального обміну заснована на теорії граничної корисності. Однак Френсіс Еджуорт незабаром прийшов до висновку, що таке міркування принаймні некоректно, якщо не сказати безглуздо, тому як середня гранична корисність блага для групи людей залежить згодом від розподілу благ як до обміну, так і після нього, тому спиратися на таке пояснення практично неможливо. Через все це у Дже-Вонс не вийшло вивести ринкову мінову цінність благ виходячи з їх граничної корисності. Тому його теорія всього лише описує випадок індивідуального обміну.
На цій схемі можна в загальних рисах окреслити теорію про-мена Джевонса. На осі абсцис відкладають ті товари, які збираються обміняти. Припустимо, це хліб і риба. Кількісних-во хліба на нашій схемі зростає справа наліво, кількість риби - навпаки. По осі ординат відкладаємо граничну по-корисність двох цих товарів. Відповідно ми отримуємо, що гранична корисність хліба тепер зростає зліва направо, а риби - справа наліво. Назвемо одну сторону А, іншу В. Припустимо, що, до того як вони обмінялися, у них було а одиниць риби (сторона А) і Ь одиниць хліба (сторона В). Після того як вони обміняли частину своїх товарів на товари один одного, кількість їх первинних товарів зрушила в точки а'і Ь'соответственно. Виходячи з цього корисність зерна являє собою аа ^ е, а корисність м'яса в цей момент виглядає як аа'ек, тому чистий приріст корисності можна представити в на-ступному вигляді: hdgc. З цього можна зробити висновок, що для А ін-тересно обмінюватися до точки м, відповідно для В вигідно те ж саме.
6. Теорія пропозиції праці Вільяма Стенлі Джевонса
За словами Джевонса, праця - дуже неприємне, досить-таки клопітно і тяжке заняття. Найчастіше праця являє собою негативну корисність. Якщо збільшити витрати часу на працю, то автоматично зростають і тяготи праці. Ми можемо уявити чисту корисність праці на наступною схемою:
Виходячи з вишенапісанного можна зробити висновок, що теорія праці Вільяма Джевонса чисто суб'єктивна.