Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Під редакцією І.П. Ніколаєвої. СВІТОВА ЕКОНОМІКА (Підручник), 2007 - перейти до змісту підручника

9.5. Торговий, розрахунковий і платіжний баланси

Міжнародні розрахунки, що здійснюються між країнами в рамках торгівлі товарами і послугами, руху капіталу, робочої сили, вимагають складання декількох видів балансів. Основні з них - торговий, розрахунковий і платіжний баланси.
Торговий баланс - це співвідношення вартості експорту та імпорту країни.
Розрахунковий баланс - це співвідношення між усіма борговими вимогами, які має країна по відношенню до інших держав, і борговими зобов'язаннями, які країна повинна виконати по відношенню до інших країн. Фактично це співвідношення між можливим надходженням валюти і необхідними її виплатами за певний період.
Платіжний баланс - найбільш важливий з усіх трьох видів балансів. Платіжний баланс - це виражене в національній валюті кожної окремої країни співвідношення між сумою платежів, отриманих з-за кордону, і сумою платежів, переведених за кордон, за той чи інший період часу (рік, квартал, місяць).
Платіжний баланс включає в себе ряд блоків.
I. Баланс поточних операцій, що складається, в палю чергу, з:
1) торгового балансу;
2) балансу послуг;
3) балансу доходів;
4) балансу некомерційних платежів.
II. Баланс руху капіталу.
III. Балансуюча стаття, яка представляє собою офіційні резерви, або резервні активи. До резервним активів можуть відноситися золото, валютні активи та ін
Розглянемо докладніше складові балансу поточних операцій.
Торговий баланс - фундамент платіжного балансу. Він будується на основі даних митної статистики, що враховує обсяги реально перетинають кордон товарів.
Баланс послуг включає платежі й надходження від купівлі-продажу всіх видів послуг, як виробничих, так і особистого характеру.
Баланс доходів представлений споживчими перекладами зарплат, спадків, стипендій, пенсій; відсотками і дивідендами по капіталовкладеннях; платежами за ліцензії, технічну допомогу, використання винаходів; гонорарами та ін
Баланс некомерційних платежів (або односторонні трансферти) - це платежі, зроблені однією країною на адресу іншої країни без отримання у відповідь товарів або послуг (наприклад, іноземна гуманітарна допомога).
Баланс руху капіталів і кредитів - це співвідношення ввезення та вивезення приватних і державних капіталів, отримання та надання міжнародних кредитів, тобто співвідношення продажу та купівлі активів.
Укрупнену структуру платіжного балансу можна представити таким чином.
I. Рахунок поточних операцій:
1. Торговий ба-ланс:
1) експорт товарів;
2) імпорт товарів;
3) сальдо торгового балансу.
2. Баланс послуг:
1) експорт послуг;
2) імпорт послуг;
3) сальдо балансу товарів і послуг.
3. Доходи:
1) оплата праці;
2) доходи від інвестицій.
4. Поточні трансферти:
1) сальдо балансу по поточних операціях.
II. Баланс руху капіталу:
1) приплив капіталу;
2) відтік капіталу;
3) сальдо балансу руху капіталу.
III. Сальдо балансу по поточних операціях і по руху капіталу:
1) офіційні золотовалютні резерви;
2) сальдо платіжного балансу.
Рівновага платіжного балансу залежить насамперед від стану сальдо балансу по поточних операціях. Коли говорять про дефіцит платіжного балансу, мають на увазі перш за все незбалансованість по поточних операціях: платежі за поточними операціями перевищують надходження. Навпаки, платіжний баланс зводиться з позитивним сальдо, коли поточний баланс показує перевищення надходжень над платежу-ми. Балансування платіжного балансу відбувається за рахунок статті «Баланс руху капіталу». Країни, які мають тривалий перевищення надходжень над платежами, тобто мають актив-ний платіжний баланс, використовують його позитивне сальдо для вивозу капіталу в різних формах. Постійне негативне сальдо балансу по поточних операціях загрожує знеціненням національної валюти і спонукає залучати іноземний капітал. При цьому для економіки важливо, в якій формі відбуватиметься приплив іноземного капіталу. Приплив капіталу у формі прямих інвестицій можна розцінювати позитивно, оскільки вони «оживлять» економіку, сприятимуть економічному зростанню. Якщо ж приплив капіталу буде відбуватися у формі позик, то це негативно позначиться на економіці і сприятиме збільшенню боргового тягаря країни.
Якщо в цілому, з урахуванням руху капіталів і кредитів, платіжний баланс залишається пасивним (з негативним сальдо), то пасивне сальдо перекриває раніше накопичений іноземною валютою, а при її вичерпанні - міжнародними кредитами у вигляді кредитних позик між центральними банками різних країн, які надають один одному іноземну валюту. Якщо ж міжнародні джерела «не працюють», то виникає криза платіжного балансу, що вимагає радикальних дій.
Держава регулює платіжний баланс трьома основними методами.
1. Прямий контроль над імпортом товарів і послуг та над вивозом капіталу (наприклад, посилення митної політики). Однак подібні заходи малоефективні.
2. Дефляція. Спрямована на боротьбу з інфляцією і забезпечує стиснення грошової маси в економіці. Здійснюється за рахунок жорсткої грошово-кредитної політики та стримуючої фіскальної політики.
3. Регулювання валютного курсу. Зниження валютного курсу стимулює експорт і зменшує імпорт.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz