9.4. Валютний курс і фактори, що його визначають
Існує різна класифікація валютних курсів. Наприклад, залежно від того, відбувається покупка або продаж валюти, формується курс продавця чи курс покупця. Курс продавця - це ціна, за якою банк продає іноземну валюту за національну. Курс покупця - це ціна, за якою банк купує іноземну валюту за національну. Різниця між названими курсами утворює маржу, яка покриває витрати на організацію продажу валюти і формує банківський прибуток.
З урахуванням інфляції розраховують номінальний і реальний курси. Номінальний валютний курс - це поточна валютна котирування двох валют. Реальний валютний курс визначається як номінальний, скоригований на співвідношенні цін усередині країни і цін інших країн. Він може бути виражений формулою
Політика центральних банків держав значною мірою спрямована на стримування різкого підвищення реального курсу національної валюти. Вважається, що підвищення реального курсу валюти є небажаним фактором, особливо для держав з експортною орієнтацією розвитку. Це пояснюється тим, що падіння курсу національної валюти призводить до зниження цін національних товарів на світовому ринку, виражених в іноземній валюті, що викликає скорочення експорту.
Таким чином, негативні наслідки підвищення курсу валюти на собі відчувають насамперед галузі, орієнтовані на експорт. Небезинтересен в цьому світлі приклад з автомобільною корпорацією «Тойота». Падіння курсу долара всього на одну ієну (а значить, зростання курсу ієни) обертається фінансовими втратами в 6 млрд. йен. А в цілому, за підрахунками фахівців, при зростанні курсу ієни збитки несуть не менше 70% японських корпорацій і фірм.
Однак не можна однозначно позитивно оцінювати штучне зниження реального валютного курсу. Занижений курс національної валюти має не тільки плюси, а й серйозні мінуси. Так, падіння курсу національної валюти призводить до зростання цін на імпортні товари, виражені в національній валюті. Імпорт скорочується. Це негативно позначається на інтересах національних споживачів, так як робить імпортні товари менш доступними, що знижує рівень споживання. Занижений курс небажаний і для багатьох виробників, які використовують в своєму виробництві імпортні обладнання, сировина, матеріали. Це викликає у них зростання витрат виробництва і може привести економіку в стан так званого «шоку пропозиції», тобто викликати скорочення реального обсягу виробництва при одночасному зростанні цін. До цього варто додати, що занижений курс сприяє збереженню штучно занижених цін на національну продукцію, що, у свою чергу, робить неефективною інвестиційну діяльність, провокує масову витекти-ку сировинних ресурсів за свідомо заниженими цінами, блокує імпорт передового обладнан-ня і технологій і тому прирікає економіку країни на роки і десятиліття застою. У зв'язку з цим зазначимо, що в сучасній Росії занижений курс рубля вкрай небажаний, оскільки призводить до вищеназваних негативних наслідків.
З урахуванням використовуваного режиму раз-личать жорстко фіксований курс, вільно плаваючий валютний курс і змішаний курс. Жорстко фіксований курс встановлюється державою, тут коливання валют не допуску-ються. В умовах гнучких плаваючих валютних курсів курс валюти встановлюється на основі дії природних ринкових законів попиту та пропозиції. Дві названі системи організації валютного курсу є діаметрально протилежними. Крім них існує ряд проміжних варіантів, так звані гібридні курси. Найбільш типовим видом останніх є керований валютний курс (кероване плавання). Кероване плавання являє собою практику управління курсом за допомогою інструментів державного регулювання. Оскільки зміни валютного курсу мають, як з'ясовано вище, досить відчутні наслідки для економіки, то варіант керованого плавання є в сучасній економіці найбільш поширеним.
Методи регулювання валютного курсу можуть бути спрямовані як на девальвацію - зниження курсу валюти, так і на ревальвацію - підвищення курсу валюти. Це залежить від економічної ситуації в країні і мети, яку на даний момент ставить перед собою уряд. Воно може спробувати збільшити сукупний попит за рахунок експортних можливостей, спираючись на девальвацію валюти, або обмежити його за допомогою ревальвації.
Серед заходів державного впливу на валютний курс особливо варто відзначити валютні інтервенції, тобто купівлю-продаж іноземної валюти за національну. Купівля іноземної валюти центральним банком означає розширення попиту на неї і веде до підвищення курсу іно-дивною і зниження курсу національної валюти. Продаж іноземної валюти збільшує її пропозицію, що викликає зменшення курсу іноземної і зростання курсу національної валюти. На зміну валютного курсу впливають також такі методи грошово-кредитної політики центрального банку, як операції на відкритому ринку, зміни облікової ставки і норми обов'язкових резервів.
На валютний курс в умовах вільного плавання впливає цілий ряд факторів. Перш за все зміна валютного курсу відбувається під впливом попиту та пропозиції на валютному ринку. У свою чергу, на попит і пропозицію впливають численні обставини економічного, політичного, суб'єктивно-психологічного характеру. Всі фактори, що впливають на попит і пропозицію на валютних ринках і міняють валютний курс, можна розділити на структурні (діючі в довгостроковому періоді) і кон'юнктурні (викликають короткострокове коливання валютного курсу).
Розглянемо найбільш важливі фактори, що впливають на валютний курс.
1. Зміна в смаках покупців. Якщо споживачі віддають перевагу покупці імпортних товарів, то це викличе попит на іноземну валюту та її курс зростатиме, а курс національної валюти - падати. Справа в тому, що курс валют - це своєрідні «сполучені посудини», і подорожчання національної валюти неминуче означає знецінення іноземної. У свою чергу, подорожчання іноземної валюти свідчить про знецінення національної.
2. Протекціоністська політика держави в зовнішній торгівлі. У разі застосування загороджувальних заходів по відношенню до імпорту попит на іноземну валюту скорочується, і її курс по відношенню до національної валюти падає. У свою чергу, курс національної валюти зростає. Оскільки ці заходи скорочують обсяг міжнародної торгівлі і викликають міждержавні протиріччя, то стає ясно, що широке застосування такої політики з метою стабілізації валютного курсу може призвести до негативних наслідків.
3. Зміна величини національного доходу країни, а отже, і доходів покупців. Зі зростанням доходів збільшується споживання як власних, так і імпортних товарів, тому зростає попит на іноземну валюту. На валютному ринку це відіб'ється у зростанні курсу іноземної валюти і зниженні курсу національної. Отже, всі фактори, що призводять до зростання національного доходу, можуть впливати на курси валюти.
4. Інфляція (відносна зміна цін). За інших рівних умов рівень інфляції в країні обернено пропорційно впливає на величину курсу національної валюти, тобто збільшення інфляції в країні призводить до зменшення курсу національної валюти, і навпаки. Якщо темпи зростання цін в одній країні перевищують відповідні показники в іншій, то імпортні товари будуть (поки курс незмінний) більш дешеві-ми. Це збільшить попит на них, що призведе до зростання попиту на іноземну валюту і забезпе-нию національних грошей. До подорожчання іноземної валюти буде також приводити все повели-Чіва у міру зростання інфляції прагнення людей зберегти свої реальні доходи. Це від-разітся у збільшенні попиту на «тверді» валюти з метою збереження накопичень. Але оскільки пропозиція валюти залишається незмінним, то зростання грошей в обігу та інфляція призводять до зниження курсу національної валюти. У зв'язку з інфляційним фактором розраховується паритет купівельної спроможності (ПКС), тобто реальна ціна національної грошової одиниці у валюті іншої країни. Для розрахунку ППС порівнюються ціни аналогічних товарів і послуг, вироблених в порівнюваних країнах. Припустимо, ціна споживчого кошика в Росії становить 5000 руб., Аналогічний показник у США дорівнює 100 дол Співвідношення курсів валют в цьому випадку складе: 1 дол = 50 руб., Або 1 руб. = 0,02 дол
5. Величина реальних процентних ставок. Підвищенню курсу національної валюти сприятимуть всі фактори, що викликають прилив іноземного капіталу в країну. У свою чергу, важливим моментом, що визначає для інвестора країну розміщення капіталу, є розмір реальних процентних ставок (номінальна ставка за винятком темпів зростання цін). Чим вище реальні процентні ставки і, отже, прибутковість за цінними паперами у країні відносно інших країн, тим привабливішим дана країна для вкладення фінансових коштів. Це веде до зростання пропозиції іноземної валюти і діє в бік підвищення курсу національних грошей.
Зміна процентних ставок двояко впливає на валютний курс. З одного боку, їх збільшення всередині країни викликає зменшення попиту на національну валюту, так як кредит стає дорогим. Взявши ж його, підприємці збільшують собівартість своєї продукції, що призводить до зростання цін всередині країни і знецінює національну валюту по відношенню до іноземної. З іншого боку, збільшення реальних процентних ставок робить прибутковим розміщення коштів у цій країні для іноземців. Зростає приплив їх капіталів, зростає попит на валюту цієї країни, і вона дорожчає. Таким чином, зміна процентних ставок може як прямо, так і обернено пропорційно вплинути на величину валютного курсу.
6. Стан торгового балансу. Платіжний баланс безпосередньо впливає на величину валютного курсу. Так, активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, оскільки зростає попит на неї з боку іноземних партнерів. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, так як вітчизняні боржники, купуючи іноземну валюту для погашення своїх зобов'язань, збільшують пропозицію своєї національної валюти.
Розміри впливу платіжного балансу на валютний курс визначаються ступенем відкритості економіки країни. Чим вище частка експорту у валовому національному продукті (чим вища відкритість економіки), тим вище еластичність валютного курсу по зміні платіжного ба-Ланса.
Крім того, на валютний курс впливає економічна політика держави в галузі регулювання складових частин платіжного балансу: поточного рахунку та рахунку руху капіталів (зміна мит, процентних ставок, обмеження імпорту, торговельні квоти, експортні субсидії). Якщо зростає позитивне сальдо платіжного балансу, то зростає і попит на валюту даної країни і відповідно зростає її курс. При негативному сальдо відбувається зворотний процес: зростає попит на іноземну валюту.
7. Всякого роду очікування різних суб'єктів ринку щодо зміни обмінних курсів. У господарюючих суб'єктів формуються різні уявлення про майбутні темпах зростання економіки, темпах інфляції, значенні реальних процентних ставок, направлених макроекономічної політики. У підсумку узагальнення цих показників складаються думки про очікувані обмінних курсах. За інших рівних умов вигідніше зберігати портфель активів у тих валютах, обмінні курси яких, згідно з очікуваннями, підвищаться. У свою чергу, на міжнародному ринку вигідніше брати позику в тій валюті, курс якої в майбутньому може впасти. Крім того, власники слабкої валюти спробують перевести її в більш сильну (курс її виросте). Обмін валюти, викликаний всіма цими причинами, посилить передбачуване знецінення або подорожчання валют.
Іншим способом впливу на попит і пропозицію є валютний контроль, або раціонування. З метою збільшення пропозиції валюти держава може ввести обов'язковий 100%-ную продаж всієї одержуваної експортерами валюти. Щоб зменшити попит, можна ввести адміністративні обмеження на споживачів валюти і т. д.
9. Валютні спекуляції, довіра до валюти, її популярність та інші обставини також надають вплив на валютний курс. У будь-якій державі валютні резерви не безмежні. Якщо з якихось причин попит на іноземну валюту протягом тривалого часу перевершує її пропозицію, то штучно утримувати курс національної валюти від падіння шляхом продажу іноземної валюти неможливо. Тут постає питання про необхідність відмовитися від захисту курсу і перейти до режиму плаваючого курсу або законодавчо знизити вартість своєї національної валюти до рівня, відповідного ринковому рівноваги. У цьому випадку валютні спекулянти можуть випередити уряд і почнуть активно скидати національну валюту в обмін на іноземну, щоб уникнути втрат. Виникає ситуація, відома в міжнародній економіці під назвою «спекулятивна атака на валюту».
Існує ринкове і державне регулювання величини валютного курсу. Ринкове регулювання, засноване на конкуренції та дії законів вартості, попиту та пропозиції, здійснюється стихійно. Дія цих законів на валютних ринках забезпечує екві-валентність обміну валют, відповідність їх кількості потребам світового господарства, пов'язаний-ним з рухом товарів, послуг, капіталів, кредитів. Через динаміку валютного курсу участни-ки ринку дізнаються про величину попиту і пропозиції валют. Тим самим ринок виступає як ис-точник інформації про стан валютних операцій.
Державне регулювання на-правлено на подолання негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин, на досягнення сталого економічного зростання, рівновагу платіжного балансу, зниження безробіття та інфляції в країні. Воно здійснюється за допомогою валютної політики - сукупності заходів у сфері міжнародних валютних відносин у відповідності з поточними і стратегічними цілями країни. Юридично валютна політика оформляється валютним законодавством і валютними угодами між державами.
До основних заходів державного впливу на величину валютного курсу відносяться:
а) валютні інтервенції;
б) дисконтна політика;
в) протекціоністські заходи.
Найважливішим інструментом валютної політики держави є валютні інтервенції - операції ЦБ на валютних ринках з купівлі-продажу національної грошової одиниці проти провідних іноземних валют. Щоб підвищити курс національної валюти, ЦБ повинен продавати іноземні валюти, скуповуючи національну. Тим самим зменшується попит на іноземну валюту, а отже, збільшується курс національної валюти. Для того щоб знизити курс національної валюти, ЦБ продає національну валюту, скуповуючи іноземну валюту. Це призводить до підвищення курсу іноземної валюти: і зниження курсу національної валюти.
Величина використовуваних офіційних валютних резервів для інтервенцій служить показником масштабів державного втручання в процес формування валютних курсів.
Дисконтна політика - це зміна Центральним банком облікової ставки, у тому числі з метою регулювання величини валютного курсу шляхом впливу на вартість кредиту на внутрішньому ринку і тим самим - на міжнародний рух капіталу. Наприклад, при пасивному платіжному балансі підвищення облікової ставки може стимулювати приплив капіталів з країн, де більш низька процентна ставка, і стримувати відлив національних капіталів. Цей захід сприяємо поліпшенню стану платіжного балансу та підвищення валютного курсу. Знижуючи офіційну ставку, Цен-тральний банк розраховує на відлив національних та іноземних капіталів в цілях зменшення ня активного сальдо платіжного балансу і зниження курсу своєї валюти. В останні десятиліття значення такого регулювання валютного курсу поступово зменшується через суперечливість його внутрішніх і зовнішніх цілей.
Протекціоністські заходи спрямовані на захист національної валюти. До них відносяться валютні обмеження: законодавче чи адміністративне заборона чи регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою. Видами валютних обмежень є:
- Валютна блокада - це економічна санкція у вигляді односторонніх валютних обмежень однієї країни чи групи країн по відношенню до іншої держави, що перешкоджають використанню його валютних цінностей (заморожування валютних цінностей, що зберігаються в закордонних банках,, застосування дискримінаційних валютних обмежень);
- Заборона на вільну купівлю-продаж іноземної валюти;
- Регулювання міжнародних платежів;
- Рух капіталів;
- Репатріація прибутку;
- Рух золота і цінних паперів;
- Концентрація в руках держави іноземної валюти та інших валютних цінностей.
Так, в Росії застосовувалися такі види валютних обмежень: обов'язковий продаж резидентами 50% валютної виручки на внутрішньому валютному ринку; ліцензування валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу; централізація валютних операцій в Центральному та уповноважених банках. Це забезпечувало підтримку курсу російського рубля до долара США в певних межах.