| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4.5. Трудові відносини в економіці Збройних Сил | ||
|
Праця військовослужбовців пов'язаний з експлуатацією, застосуванням озброєння і військової техніки в самому процесі бойової підготовки або збройної боротьби, тому він має особливий характер, який полягає в призначенні і результаті військового праці - забезпеченні воєнної безпеки держави. Він відрізняється від усіх інших видів праці і в багатьох інших відносинах. Військовослужбовці у мирній обстановці повинні бути готові до умов сучасної війни, що вимагає найвищої напруги сил, волі і високого ступеня обу-ченности. А щоб підготувати себе до таких умов, необхідні щоденні інтенсивні витрати праці на оволодіння військової спеціальністю, поєднаної з підвищеною небезпекою для життя, особливо в період війни. Військовослужбовці в результаті тривалої і напруженого навчання професіоналізуються і отримують специфічні якості, необхідні для дій в умовах миру і війни, для застосування складної бойової техніки, що вимагає не тільки професійної майстерності, а й особливих морально-психологічних, фізичних і вольових якостей. Процес з'єднання матеріальних і особистих факторів військового праці - це разом з тим і процес їх споживання. Озброєння, військова техніка і військове майно зношуються і замінюються новими; робоча сила військовослужбовців також вимагає безперервного відшкодування, тобто безперервного відтворення. Відтворення робочої сили військовослужбовців, заповнення витраченої розумової та фізичної енергії повинні здійснюватися в суворій відповідності з інтенсивністю процесу бойової підготовки: чим напруженіше у фізичному і психологічному відношенні процес бойового навчання, тим більш інтенсивним і раціональним має бути відшкодування витраченої енергії. Це досягається створенням специфічних норм навантаження, відпочинку, харчування, сну. Процес заповнення витраченої розумової та фізичної енергії військовослужбовців будується з урахуванням особливостей застосування військового праці і має дві сторони: перша - це створення загальних умов для швидкого відновлення витраченої енергії. Ця сторона пов'язана з адміністративно-правовими питаннями: строгим дотриманням вимог загальновійськових статутів, наказів міністра оборони про організацію служби військ, про тривалість тих чи інших нормативів бойової підготовки, про експлуатацію озброєння і військової техніки, про раціональне використання праці військовослужбовців; другий полягає у створенні матеріальних умов для цього, тобто для формування системи винагороди за військовий працю і його стимулювання. Винагорода за військовий працю - це форма задоволення матеріальних потреб військовослужбовців в залежності від кількості і якості витраченої праці, основа відтворення їхньої робочої сили. Стимулювання військового праці знаходить вираження в системі певних додаткових матеріальних благ з метою віддати перевагу, виділити певні сфери військової діяльності, що відрізняються від звичайних своєю інтенсивністю, роботою в екстремальних умовах, кліматичними та іншими особливостями здійснення праці, а також ступенем небезпеки для здоров'я і життя військовослужбовця. Винагорода за працю і система стимулів повинні будуватися так, щоб викликати інтерес до військової служби, особливо у основної, ключової осередку Збройних Сил - кадрового офіцерського складу та інших військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом. Військовий праця здійснюється в умовах колективу, на основі чіткого поділу праці та кооперації зусиль окремих індивідуума-мов. У військовому колективі особливо цінні колективістські якості особистості. Розглянемо особливості кооперації військового праці: особливе значення кооперація військового праці має у період науково-технічної революції в засобах ведення збройної боротьби. Збройні Сили все більш оснащуються зброєю колектив-ного користування, для застосування його потрібні чітко узгоджені дії особового складу. Гнучкість взаємодії різнорідних сил і засобів, взаємна допомога, виручка військовослужбовців, їх чіткі дію-вия обумовлюють в сучасних умовах бойової успіх. На необ-ність особливої чіткості у взаємодії членів військового колектив-тива вказує і той факт, що понад 50% конкретних видів військового праці не мають аналогів і синхронізація їх дій повинна досягнень-гаться саме в кожному конкретному військовому колективі; військова кооперація праці істотно відрізняється від усіх інших видів кооперації праці у сфері матеріального і нематеріального виробництва особливим способом залучення людей для участі в тру-Довом процесі, оскільки військова служба - вид державної служби, що складається у виконанні громадянами військових обов'язків у складі частин і установ Збройних Сил; у сфері матеріального виробництва цивільних галузей визначальним принципом залучення людини до праці і з'єднання його із засобами виробництва є принцип особистої матеріальної зацікавленості. В якості правового інструменту, в якому на-ходить відображення принцип матеріальної зацікавленості, виступає трудовий договір, що є основною формою з'єднання робочої сили із засобами виробництва. Особливий спосіб залучення громадян для участі у військовому трудовому процесі - на основі принципу загальної військової обов'язки або на контрактній основі - знаходить своє відображення у специфічних відносинах з організації служби та щодо задоволення матеріальних потреб військовослужбовців: обов'язки військовослужбовців, організація праці та система управління в кооперації, система матеріального та грошового забезпечення, організація побуту, культурно-оздоровчих заходів тощо; від інших форм кооперації праці військова кооперація відрізняється більш високою дисципліною, оскільки у військовій діяльності стоїть питання про життя і смерть людей , про свободу і незалежність країни; У світлі вимог, пропонованих у сучасний період до використання військового праці, дуже важливою у військовому та економіч-ському плані є проблема наукової організації військового праці. Наукова організація праці військовослужбовців підвищує ефектив-ність їх діяльності, дозволяє економити матеріальні, тру-довие та фінансові ресурси, раціонально використовувати час, ство-вать необхідні сприятливі умови для всебічного розвитку військовослужбовців. Вона передбачає застосування ряду таких критеріїв, як: військовий критерій, що дозволяє оцінити бойову готовність військ, наявність можливостей для перемоги над супротивником в короткі терміни з найменшими втратами і мінімальними витратами; соціальний критерій, який дає можливість визначати рівень розвитку розумових і фізичних здібностей військовослужбовців, їх політичної свідомості, моральної стійкості, змістовність і інтелектуальність військового праці; економічний критерій, необхідний для аналізу економічної обгрунтованості заходів щодо організації військового праці, доцільності заходів щодо його стимулювання; фізіолого-психологічний критерій, що дозволяє визначити інтенсивність діяльності, заходи по швидкому відновленню витрачених сил, виключенню професійних захворювань, травм і аварій. При визначенні підходу до наукової організації військового праці не повинно бути допущено абсолютизації одних і недооцінки інших критеріїв, так як кожен з них характеризує важливу сторону трудової військової діяльності. Особовий склад діє в певній системі, що характеризується своєю багатосторонністю і складністю, і необхідно системно підходити до оцінки ратної праці во-ськовослужбовців. Розглянувши особливості військового праці, можна перейти до розгляду способів винагороди за військовий працю, заходів соціального захисту військовослужбовців та особливостей праці цивільного персоналу Збройних Сил. Винагорода за працю і система стимулювання військового праці виступають як у грошовій формі (грошове забезпечення), так і у формі інших видів забезпечення, що сприяють відтворенню робочої сили військовослужбовців. Грошове забезпечення військовослужбовців можна поділити на дві великі групи: перша група - це грошове забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом (офіцерського складу, прапорщиків, рядових і сержантів -контрактників), тобто тих, хто пов'язав свою долю на тривалий термін з армією; друга - грошове забезпечення рядових і сержантів, які проходять військову службу за призовом. У військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, грошове забезпечення ділиться на три частини: перша частина - основа матеріального забезпечення військовослужбовців - грошове утримання, яке включає посадові оклади військовослужбовців і оклади за військовими званнями; друга частина - щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що виплачуються за тривалість військової служби, виконання обов'язків по ряду спеціальних посад; грошову винагороду за класну кваліфікацію; посадова надбавка і деякі інші щомісячні додаткові виплати; третя частина - одноразові додаткові види. Вони виплачуються за високу якість військового праці, підвищені трудові витрати при виконанні обов'язків по військовій службі, тривалу і безперервну службу. Сюди відносяться також підйомне і інші види допомог. У грошовому забезпеченні військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, таким чином, відображаються як міри по возме-щенію витрат на відтворення розумової та фізичної енергії (у вигляді грошового утримання), так і заходи з матеріального стимулювання ванию тривалості та якості військового праці у вигляді различ -них додаткових щомісячних та одноразових виплат. Військовослужбовцям строкової служби, які проходять службу за при-зиву, грошове забезпечення виплачується по займаній посаді. Воно призначене для задоволення деяких гігієнічних на-добностей військовослужбовців, покупки недорогостоящіх предметів оби-ходу, так як основні матеріальні потреби військовослужбовців строкової служби, які проходять службу за призовом, повністю удовле-ються державою в натурі. Розмір грошового забезпечення всіх категорій військовослужбовців визначається Урядом РФ. Грошове забезпечення військовослужбовців - це частина загальних по-требностей з відтворення витраченої енергії військово-службовців. Крім того, в потреби соціального характеру по вос-виробництва їхньої робочої сили включається продовольче, речове, квартирне і медичне забезпечення, організація культурно-дозвільної роботи і т.п. Професіоналізація армії і флоту висуває ряд військово-економічних проблем аналітичного плану, пов'язаних з визначенням ціни військового праці, коефіцієнта забезпеченості сім'ї військовослужбовця, співвідношення одержуваного грошового забезпечення із споживчим бюджетом та ін Для досягнення необхідного рівня бойової готовності та боєздатності армії і флоту необхідно скоординоване застосування різних видів конкретної праці, в тому числі праці цивільного персоналу, який доповнює трудові зусилля військовослужбовців. Кордон поділу праці на працю військовий і праця цивільного персоналу визначається відмінностями в їх призначення, умови і зміст, в їх відношенні до озброєння та військової техніки, тобто до основних засобів специфічного виробництва. Є ряд обставин, які визначають необхідність застосування праці робітників і службовців в армії і на флоті: насамперед, треба відзначити, що до військовослужбовців пред'являються дуже жорсткі вікові, фізичні та демографічні вимоги. Можна сказати, що військовослужбовці - найбільш дієздатна частина населення, що виконує особливо складні і важкі обов'язки. Цілий же ряд видів діяльності, об'єктів прикладання праці в армії і на флоті (в основному допоміжного властивості) не вимагає ці особливі якості, і немає необхідності пред'являти їх при комплектуванні трудових ресурсів. А це означає, що поряд з військовослужбовцями для виконання ряду обов'язків можуть залучатися особи більш похилого, ніж військовослужбовці, віку, а також і жінки; необхідність поділу сфер докладання праці військовослужбовців, робітників і службовців випливає також і з економічних причин. До військовослужбовцю пред'являються особливі вимоги, насамперед з військової точки зору. Для військовослужбовця будь-якій професії його військові обов'язки виступають завжди на перший план і вимагають великих витрат коштів на військову підготовку. Ці витрати суспільство визначає виходячи з суворої необхідності. Складну дорогу військову підготовку отримує той контингент, якому це необхідно. Чисельність цивільного персоналу Збройних Сил планується органами виконавчої влади при розподілі трудових ресурсів за галузями. Уряд РФ встановлює граничну чисельність цивільного персоналу армії і флоту, оплачувану за рахунок бюджетних асигнувань. Крім того, певна чисельність цивільного персоналу може міститися в Міністерстві оборони у сфері обслуговування при наданні послуг за плату. Досвід останнього де-сятілетія показує, що в Російській армії і в арміях зарубіжних держав чисельність цивільного персоналу становить приблизно 50% загального складу збройних сил. Розподіл встановленої чисельності цивільного персоналу по ланках військового управління, військовим частинам, установам і закладам здійснюється Генеральним штабом НД Головним і центральним управлінням Міністерства оборони, видам Збройних Сил, родів військ, військових округах (флотам) поставлено в обов'язок здійснювати контроль за дотриманням штатів і штатно-тарифної дисципліни. Міністру оборони надано право ряд посад військовослужбовців заміщати цивільним персоналом. Кордон військового праці та праці цивільного персоналу рухлива. Вона залежить від стану війни або миру, ступеня розвитку науково-технічного прогресу, способів ведення війни і засобів бойового забезпечення. Для періоду війни характерне збільшення частки праці військовослужбовців, так як необхідна більш жорстка система управ-ління використанням ресурсів праці. Навіть у таких ланках армії і флоту, в яких у мирний час типовим є праця цивільного персоналу, широко застосовується праця військовослужбовців. Науково-технічний прогрес в способах ведення збройної боротьби призводить до абсолютного зростання числа робочих і службовців, зайнятих ремонтом і модернізацією озброєння та військової техніки на виробничих підприємствах армії і флоту. Вище вже говорилося про те, що в умовах науково-технічної революції зростає значення виробничої сфери економіки Збройних Сил. Підприємства виробничої сфери діють на правах економічного господарювання, при якому економічний добробут підприємства залежить від результатів діяльності з широким застосуванням принципу матеріальної зацікавленості працівників підприємства в результатах своєї праці. Повною мірою застосовувати цей принцип можна лише тоді, коли персонал підприємства складається з робітників і службовців Збройних Сил, а не з військово-службовців, для яких обрані відповідні вимогам воїн-ської служби принципи оплати і матеріального стимулювання. Сукупний працю цивільного персоналу в армії і на флоті з економічної суті можна розділити на дві частини: - До першої належить праця цивільного персоналу у виробничій сфері економіки Збройних Сил. Ця праця характеризується тим, що він створює новий продукт і можливість для відтворення спожитих засобів виробництва, розширення виробництва і нового будівництва, тобто всім тим, чим характеризується будь вироб-водительности працю в суспільстві; до другої частини належить праця цивільного персоналу, зайнятого у військових частинах, штабах, установах, закладах. Ця праця є непродуктивною, що створює певні допоміжні умови для забезпечення високого рівня бойової готовності армії та флоту. У продуктивній праці можна виділити два види винагороди за працю. Це оплата праці працівників: промислових підприємств; будівельних організацій. У невиробничій сфері можна виділити теж два види винагороди за працю. Це оплата праці: робітників, інженерно-технічних працівників, спеціалістів і службовців військових частин та установ; працівників військово-навчальних закладів, науково-дослідних установ, загальноосвітніх шкіл, дитячих і культурно-освітніх установ. Правові відносини цивільного персоналу з роботодавцем - Міністерством оборони будуються на основі Трудового кодексу РФ (ТК РФ). При вступі на роботу кожен працівник укладає контракт з відповідним командиром або начальником. Якщо в контракт включаються деякі особливі умови роботи, то вони не повинні суперечити ТК РФ. Особливі умови (виконання обов'язків у зонах збройних конфліктів, інших сферах, пов'язаних з підвищеною небезпекою для життя чи з жорсткими вимогами до виконання обов'язків за обраною спеціальністю і т.п.) обговорюються особливо і підлягають додаткової матеріальної компенсації. Праця цивільного персоналу Збройних Сил оплачується на основі єдиної тарифної сітки. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||