5.2. Трудові ресурси світу: кількісні та якісні аспекти
Економічно активне населення
Економічно активне населення включає зайнятих і шукають роботу, т.е, це лише основна частина ресурсів, так як інше працездатне населення вчиться, зайнято лише домашнім хо-зяйством або служить у збройних силах і т.д. Економічно активне населення світу в 1997 г, оцінювалося в 2784 млн чоловік що становило 47,8% всього населення світу, в тому числі чоловіки - 60%, жінки - 40% (табл. 5.2).
Темпи приросту економічно активного населення знизилися в середньому з 2,0% у 80-і рр.. до 1,6% в 1990-1997 рр.., що пов'язано з деяким уповільненням темпів приросту населення в світі.
У розвинених країнах зосереджено всього 16% економічно активного населення світу. Основна доля'трудових ресурсів світу припадає на Східну і Південно-Східну Азію (35%), Південну Азію (20%) і Тропічну Африку (10%).
Рівень освіти трудових ресурсів
Для розвинених і більшості країн з перехідною економікою характерний високий відсоток зайнятого населення, що отримав вищу і середню спеціальну освіту. Так, частка осіб з такою освітою в Росії становить 51% рбщей чисельності зайнятих.
Хоча розвинені країни значно поступаються державам, що розвиваються по чисельності трудових ресурсів, вони випереджають останні за якістю робочої сили - загальноосвітнього рівня, чисельності висококваліфікованих фахівців, мобільності робочої сили,
В країнах, що розвиваються якість трудових ресурсів багато в чому визначається не стільки наявністю вищої та середньої освіти, скільки просто рівнем грамотності. У цих країнах рівень грамотності в середині 90-х рр.. становив,% до загальної чисельності дорослого населення: чоловіки - 78,4 і жінки - 60,3. Велика частка неписьменних у працездатному населенні країн Південної та Західної Азії та Тропічної Африки. Низький рівень грамотності населення багатьох країн визначає вельми невисоку продуктивність праці, веде до консервації застарілих форм господарювання, блокує технічний прогрес.
Ефективність використання робочої сили
Використання трудових ресурсів визначається, і зокрема, кількістю робочих годин Б рік, припадає на одного зайнятого. Цей показник досягає найвищого рівня в нових індустріальних країнах: Республіці Корея (2547 год в середині 90-х рр..), Чилі (2400 год). Дещо нижче обсяг відпрацьованого часу в розвинених країнах: Японії (2017 год), США (1945 год), Великобританії (1880 ч.). У Росії даний показник склав 1441 год, що багато в чому обумовлено високою прихованим безробіттям. Проблема зайнятості населення
До безробітних, згідно з рекомендаціями Міжнародної організації праці, відносяться особи 15 років і старше, що у розглянутий період не мали роботи, займалися пошуками її і були готові приступати до неї. Рівень безробіття визначається як відношення числа безробітних до чисельності економічно активного населення. Рівень безробіття в промисло-повільно розвинених країнах в 1998 г, становив,% до економічно активного населення: у США - 4,5; Японії - 4,3; Великобританії - 6,2; Німеччини - 10,9; Франції -) 1, 8; Італії - 12,0; Іспанії - 18,8,
У країнах з перехідною економікою в 90-х рр.. безробіття вперше за кілька десятиліть проявилася у відкритій формі і в ряді країн досягла високого рівня. Так, в 1998 р. вона склала,%: у Словенії - 14,3; Словаччині - 13,5; Росії -9,3; Румунії - 8,7; Чехії - 6,1, В той же час економічний підйом по- Зволен в 1997-1998 рр.. скоротити рівень безробіття в Болгарії з 14,2 до 11,4%, Угорщині - з 10,3 до 9,1 і Польщі - з 11,6 до 10%.
Найнижчі показники рівня безробіття у світі в 1997 р. мали нові індустріальні і нові розвинені країни; Таїланд (1,4%), Сінгапур (1,9%), Південна Корея (2,4 %), Це було обумовлено рядом обставин: високими темпами економічного зростання в той період, порівняно низькою продуктивністю праці, системою довічного найму в деяких з цих країн, а також відсутністю в більшості з них дієвої системи соціального страхування.
Трудові ресурси Росії
У Росії в даний час до складу трудових ресурсів входять особи у працездатному віці (жінки від 15 до 54 років, чоловіки від 15 до 59 років включно) і працюючі особи пенсійного віку, але в них не включається до працездатного віку (інваліди),
В силу демографічного старіння населення Росії з кінця 80-х до середини 90-х рр.. простежувалася тенденція скорочення частки населення молодше працездатного і працездатного віку і збільшення частки населення пенсійного віку. На рубежі століть у Росії прогнозується помітне скорочення загальної чисельності і частки населення молодше працездатного віку, стабілізації частки населення пенсійного віку та деяке збільшення частки населення працездатного віку. '
Це обумовлено низьким рівнем народжуваності в 90-х рр.., Вступом у працездатний вік порівняно численного покоління, що народилося в кінці 70-80-х рр.., А також виходом на пенсію нечисленного покоління «дітей війни ». Чималу роль відіграє також імміграція російського і російськомовного населення з країн - членів СНД і Балтії, значна частина якого припадає на працездатні вікові групи.
Рівень освіти працездатного населення Росії залишається високим: в основних робочих віках (від 25 до 50 років) в середині 90-х рр.. більше 50% мали вищу, незакінчену вищу та середню спеціальну освіту.
У зв'язку з відбувалися в 90-і рр.. змінами в галузевій структурі економіки Росії мали місце значні зрушення в розподілі зайнятого населення:
знизилася частка зайнятого населення у промисловості, будівництві, науці;
збільшилася частка зайнятого населення у торгівлі , громадському харчуванні, кредитуванні, фінансах та страхуванні та інших галузях сфери послуг.
Галузева структура зайнятості
У розвинених країнах зрушення в галузевій структурі зайнятості відбуваються по трьох головних напрямах.
До Питома вага населення, зайнятого в сільському і лісовому господарстві, досяг, ймовірно, мінімального рівня і в 1997 р. становив,%: у Великобританії - 2,5; США 3,1; Німеччини та
Швеції - 5,6; Канаді - 4,7; Нідерландах - 5; Франції - 8 і Японії - 10. Правда, в середніх за рівнем розвитку індустріальних країнах частка зайнятих +1 з сільському господарстві помітно вище (у тому ж 1997 р. вона становила в Іспанії 15%, а в Греції - навіть 29,5%).
Поступово знижується частка зайнятих у промисловості та будівництві. У 1997 р. вона становила,%: у Японії - 31,4; Італії - 38; Франції - 32; Великобританії - 36,6; США - 27,9; Канаді - 26.
Продовжує зростати частка зайнятих у сфері послуг. У 1997 р. вона характеризувалася такими даними,%: у США - 59,0; Канаді та Великобританії - 57,0; Швеції - 59,5; Франції - 52,0; Японії - 50,0; Італії - 44,7,
У країнах з перехідною економікою простежуються такі тенденції в галузевій структурі зайнятості:
швидке зростання частки зайнятих у сфері послуг, наприклад, в Росії - з 37% в 1990 г . до 48% в 1996 р.;
скорочення частки зайнятих у промисловості та будівництві, наприклад, також в Росії - з 42,3% в 5990 до 37,9% в 1997 р. ;
збереження досить високої частки зайнятих у сільському та лісовому господарстві. Так, в 1997 гт вона склала,%: у Росії - 14,9; Румунії - 28,0; Польщі -27,0; Угорщині - 15,0; Словаччині - 12,0; Чехії - 11,0.
Тільки в нових індустріальних та нових розвинених країнах частка зайнятих у сільському та лісовому господарстві знаходиться на рівні, близькому до показників країн з перехідною економікою (в 1997 р. в Південній Кореї - 18%, Бразилії - 25 , Тайвані - 16%).
Частка зайнятих у промисловості і будівництві в країнах, що розвиваються невисока. Так, в 1997 р. вона склала в Єгипті та Пакистані - 20%, Індонезії - 13%. Помітно вищий цей показник у Південній Кореї (35%) і Бразилії (23%).
Професійна стру щур а робочої сили - Зміни в галузевій структурі робочої сили багато в чому зумовлюють зрушення в її професійній структурі. Останні проявляються у зміні співвідношення числа зайнятих за різними професіями, утворення нових та зникнення старих професій.
Найважливіша з діючих у цій галузі тенденцій полягає в зниженні у всіх країнах частки сільськогосподарських професій і збільшенні частки працівників сфери послуг, причому чим вище рівень розвитку економіки країни, тим сильніше виявляється дана тенденція.
Фахівці (працівники з вищою і середньою спеціальною освітою) є самої швидко зростаючої категорією еко-номически активного населення в розвинених, постсоціалістичних і нових індустріальних країнах. Так, особливо швидко зростає чисельність працівників найбільш кваліфікованих професій, пов'язаних з розвитком наукоємних виробництв.
Категорія службовців є другою за чисельністю в про-фессиональной структурі зайнятості країн розвинених, з перехідною економікою і нових індустріальних. Ускладнення загальної системи господарських зв'язків і зростання інформаційних потоків викликали необхідність аналізу та обробки інформації, що зумовило різке збільшення чисельності службовців і їх частки в зайнятому населення.
Зайнятість працівників сфери послуг зростає і абсолютно, і стосовно у всіх групах країн як наслідок процесу по-стіндустрі ал іза ци і 4
Робочі в промисловості, будівництві, на транспорті (індустріальні, робітники) є найчисельнішою про-фессиональной категорією економічно активного населення розвинених і постсоціалістичних країнах. Але в обох групах країн відбувається скорочення частки цієї категорії зайнятих, викликане переміщенням робочої сили в сферу послуг. Причому на основі технічного прогресу істотні зміни пре-терпевает і професійний склад індустріальних робітників. У розвинених країнах відбувається процес заміщення напівкваліфікованої робочий сили кваліфікованої, а також витіснення з виробництва цілого ряду перш масових професій (шахтарі, швачки, теслі та ін.) Одночасно зростає чи-сельність і частка кваліфікованої робочої сили.
Зрушення в структурі робочої сили обумовлюють першочерговість вирішення проблеми професійної підготовки та перенавчання кадрів в розвинених країнах і країнах з перехідною економікою відповідно до мінливих змістом праці, масовим утворенням нових професій і спеціальне-тей-В США в внаслідок структурної перебудови економіки щорічно витісняються з виробництва від I до 2 млн працівників, професійна перепідготовка яких, особливо осіб старшого віку, вкрай утруднена. У країнах з перехідною економікою, включаючи Росію, в 90-і рр.. відбувалося масове пере-навчання працівників професіями, що користуються попитом в ринковій системі (бухгалтер, аудитор та ін.)