| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
9.1. Валюта і міжнародні валютні відносини | ||
|
Резервні валюти - це валюти, в яких країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття негативного сальдо платіжного балансу. Перелік валют, які можна віднести до резервних, істотно не змінювався протягом останньої чверті XX в., хоча питома вага окремих валют змінився. Так, в 1977 р. всі країни світу, разом узяті, тримали більше 80% своїх резервів в американських доларах, тоді як до початку XXI ст. доларові резерви склали трохи більше 50%. Це було пов'язано з тим, що на світову арену вийшов серйозний конкурент долара - євро, який потіснив долар в міжнародних розрахунках. Стосовно до валют вживається також поняття тверда валюта (hard currency), яка характеризується стабільним валютним курсом. Нерідко поняття твердої ва-люті використовується як синонім конвертованої валюти, хоча це не одне і те ж. Конверти-руемость валюти (currency convertibility) означає її вільну обмениваемость на іноземних-ную. Однак конвертованість може бути повною або частковою, залежно від того, які обмеження накладає уряд на обмін валюти. Наприклад, уряд може до-пустити вільну конвертованість за поточними операціями, пов'язаними з міжнародною тор-говлит товарами і послугами, міжнародними переказами доходів і трансфертів, або примі-нитка систему різних обмежень на дані міжнародні платежі. Аналогічно держава може прийняти вільний валютний режим з міжнародних операціях, пов'язаних з міждержавного руху капіталу, а може вводити ті чи інші обмеження на ввіз і вивіз капіталу. Повна конвертованість (full convertibility) передбачає відсутність будь-якого контролю і обмежень з боку держави по поточних операціях і по руху капіталу. Як показує світовий досвід , перехід до повної конвертованості національної валюти - процес тривалий і складний. Зазвичай він проходить у два етапи. На першому етапі, шляхом скасування обмежень, забезпечується конвертованість по поточних операціях. На другому етапі поступово усуваються обмеження щодо ввезення та вивезення капіталу. Повністю конвертованими можуть вважатися валюти лише деяких країн. У світовій практиці часом має місце паралельний обіг двох або декількох валют на внутрішньому ринку країни. За законом єдиним законним засобом платежу є національна валюта. Однак у внутрішньому грошовому обороті поряд з національною грошовою одиницею досить часто використовуються валюти інших країн, наприклад американський долар. Головною причиною виникнення паралельного обігу є висока інфляція, в результаті якої національна грошова одиниця стрімко втрачає свою купівельну спроможність і населення прагне убезпечити свої заощадження шляхом перетворення їх у більш стабільну іноземну валюту. Паралельне обіг іноземної валюти, де вона становить 20% і більше грошової маси, існує більш ніж у 30 країнах. Практика паралельного обігу, прийняла форму доларизації, широко поширена і в сучасній Росії. За деякими даними, в готівковому обігу в Росії зараз перебувають 50 млрд. дол Це більше обсягу валюти, що знаходиться в готівковому обігу в США. Паралельне звернення валют має свої плюси і мінуси. Переказ коштів в долари по-зволяет в умовах інфляції зберегти частину індивідуальних заощаджень, допомагає залучити іноземних інвесторів. З іншого боку, паралельний обіг може підірвати грошову систему країни і зробити малоефективною грошово-кредитну політику правитель-ства. Існує думка, що Російська держава повинна обмежити ходіння долара. Переклад рубля в долари доцільно здійснювати тільки для забезпечення зовнішньоекономічних операцій, виключивши використання долара в цілях заощаджень. Однак цей спосіб дедоларизації буде, мабуть, носити половинчастий характер. Радикальні заходи щодо скорочення й усунення паралельного обігу засновані на досягненні макроекономічної стабілізації, яка робить невигідним використання іншої валюти, крім національної. Прямі заборони на використання іноземної валюти ведуть, як правило, до формування «чорного ринку» іноземної валюти, який не піддається контролю. Валютні відносини відомі з античних часів Стародавньої Греції та Стародавнього світу у вигляді вексельного і меняльноїсправи. У Середні століття розвиток валютних відносин було пов'язано з «вексельними ярмарками» в Ліоні, Антверпені та інших торгових містах Західної Європи. Для розрахунків з купцями з різних країн використовувалися переказні векселі (тратти). З розвитком кредитної справи в епоху феодалізму і раннього капіталізму міжнародні розрахунки здійснюються через банки. Подальший розвиток валютних відносин пов'язані з створенням світового ринку, поглибленням міжнародного поділу праці, інтернаціоналізацією господарських зв'язків. Об'єктивною основою валютних відносин є суспільне виробництво, і хоча вони вторинні по відношенню до нього, проте роблять на нього зворотний вплив. Нестійкість міжнародних валютних відносин, валютні кризи роблять негативний вплив на процес відтворення. Конкретними суб'єктами міжнародних валютних відносин виступають уряди держав, підприємства, фізичні особи, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Характер валютних відносин значною мірою залежить від конвертованості валюти країни, так як ступінь конвертованості показує рівень інтеграції національної економіки у світове господарство. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||