3.3. Зовнішня торгівля і розподіл доходів
У неокласичних теоріях проблема доходів розглядалася як одна з ключових. Теорія Хекшера - Оліна доводила, що власники щодо надлишкових факторів виробництва отримують від зовнішньої торгівлі додаткові прибутки, а власники щодо недостатніх факторів програють. Однак вирівнювання цін на фактори виробництва, доведене П.Самуельсоном, призводить до вирівнювання відносних цін на фактори виробництва, а значить, і на доходи їх власників.
Теорія специфічних факторів виробництва обгрунтовує положення про зростання доходів власника специфічного фактора, використовуваного в експортних виробництвах, і відповідно про скорочення доходів власників специфічного фактора, використовуваного в галузях, що конкурують з імпортом. Якщо ціни на світовому ринку зростають, то це стимул для подальшого розвитку експортного виробництва, яке вимагатиме, перш за все, додатково специфічного фактора, наприклад капіталу. Це означає, що ціни на даний фактор зростуть, отже, зростуть і доходи їх власників.
У процесі торгівлі між країнами можуть змінюватися ціни на продаються та купуються продукти. Як у цьому випадку зміняться доходи у власників факторів виробництва? Відповідь на це питання було дано в дослідженні американських економістів П. Самуельсона і Ф. Столпера. Вони припустили, що в окремій країні виробляються два види товару: один - трудомісткий, а для виробництва іншого потрібна велика кількість землі. Якщо внутрішній ринок абсолютно конкурентний, то фактори виробництва володіють внутрішньою мобільністю і ціна товарів дорівнює їх валовим витратам. Якщо ціна на трудомісткий товар з яких-небудь причин зросла, то це повинно привести до зростання пропозиції даного товару. Але для цього необхідні додаткові фактори виробництва, і, перш за все, основний фактор для даного товару - працю. Для залучення додаткових працівників збільшується заробітна плата і, отже, доходи від праці - фактори, найбільш інтенсивно використовуються в даному виробництві, зростають. Водночас у виробництві, де основний фактор - земля, зменшення кількості працівників внаслідок переходу їх на перше виробництво призвело до того, що частина землі не може бути оброблена. Попит на землю знижується, відповідно зменшується і дохід, принесений цим фактором.
Практика показала, що вільна торгівля взаємовигідна для всіх країн-учасників. Проте всередині країни одні економічні суб'єкти виграють, інші - програють (табл. 3.3).
Розподіл вигод від зовнішньої торгівлі між окремими країнами багато в чому залежить від того, як змінюються внутрішні ціни під впливом внутрішньої торгівлі. З двох країн зазвичай вигадує та, де ціни змінилися більше. Це так зване правило розподілу вигод, згідно з яким вигоди від зовнішньої торгівлі розподіляються прямо пропорційно змінам цін в обох країнах. Якщо в країні А відносні ціни змінилися в порівнянні з світовими на х%, а в країні В - на y%, то
Таблиця 3.3
Розподіл виграшу від міжнародної торгівлі
Яка з країн виграє більше? Якщо в країні-експортері ціни на товар були 120 дол, а в країні-імпортері за цей же товар 200 дол, то після встановлення торговельних відносин ціна стала 150 дол Виграш країни-імпортера залежить від того, наскільки знизилася ціна. У нашому випадку це складе: (200: 150) - 100% - 100% = 33,3%. Виграш країни-експортера залежить від того, наскільки підвищилася ціна. Зростання ціни зерна для країни-експортера склав:
(150: 120) - 100% - 100% = 25%.
Обсяг зовнішньої торгівлі у країн однаковий (експорт дорівнює імпорту). Тоді розподіл виграшу можна оцінити, зіставляючи зміна цін на зерно в обох країнах: ціни більше змінилися в імпортера, тобто
(33,3%: 25%) - 100% - 100% = 33,2%.
Наскільки вигідна країні зовнішня торгівля, демонструє показник «умов торгівлі», що розраховується як відношення середньозваженої за групами товарів ціни експортованої продукції до середньозваженої по групах товарів ціною імпортованої продукції.
Зростання цього показника говорить про те, що, продавши одиницю експорту, можна придбати більше імпортної продукції; його зниження вказує на зворотний процес.
Проте показник умов торгівлі далеко не однозначний. Так, якщо в результаті зниження цін на експортовану продукцію її конкурентоспроможність на світовому ринку зростає і відповідно зростає фізичний обсяг експорту, країна може отримати більший виграш, хоча показник умов торгівлі та погіршиться. Разом з тим надмірне зростання фізичного обсягу експорту деяких товарів (насамперед сировини), попит на які слабо еластичний за ціною, може призвести до зниження світової ціни на них і до скорочення виручки від експорту поряд з подальшим погіршенням показника умов торгівлі. Така ситуація отримала в економічній науці визначення «проблема розоряє зростання».