Головна |
« Попередня | Наступна » | |
§ 4. Відновлення н розвиток промисловості в 1946-1959 рр.. | ||
Ще до закінчення війни почалася демобілізація промисловості, тобто підприємства, переведені на військове виробництво, поверталися до випуску мирної продукції. Цей процес неминуче супроводжувався загальним скороченням виробництва: спочатку припинявся випуск військової продукції, проводилася часткова зміна обладнання, а вже після цього налагодився випуск нової продукції. Тому в 1946 р. виробництво виявилося нижче довоєнного вже не на 9, а на 23%. На відміну від процесу відновлення після громадянської війни тепер не треба було відновлювати всю промисловість. Вартість основних фондів промисловості в 1946 р. дорівнювала довоєнної: на сході країни за війну було побудовано стільки ж, скільки зруйновано на заході. Тому відновлення тепер зводилося до трьох процесам: відновленню зруйнованого в рай-онах, зазнали окупації, демобілізації частини промисло-лінощів та повернення на старі місця частині евакуйованих підприємств. Втім, багато підприємств, змонтовані на нових місцях, там і залишалися. За офіційними даними, довоєнний рівень промислового виробництва був відновлений в 1948 р., а в 1950 р. промисловість виробила продукції на 70% більше, ніж у 1940 р. Втім, за розрахунками деяких сучасних дослідників, довоєнний рівень національного доходу був відновлений тільки в 1950 р., та й офіційні цифри динаміки промислового виробництва за цей час потребують уточнення. Відновлення супроводжувалося деяким підвищенням ма-териального рівня життя людей. У 1947 р. були скасовані картки на продовольство, а потім протягом декількох років знижувалися ціни. Це було реальністю. У 1947 р. середній рівень цін був втричі вище, ніж у 1940 р., а зниження цін знизили їх рівень у 2,2 рази, так що все-таки і після зниження вони залишались лісьнесколько вище довоєнних. До того ж, зниження цін супроводжувалося вилученням у населення частини зароблених грошей у вигляді обов'язкових позик. Таким чином, матеріальний рівень життя людей в 1946-1950 рр.. підвищився, але лише наблизився куров-ню 1940 рр.., не досягнувши цього рівня. Однак саме в цей час, час відносного благополуччя, були зроблені перші спроби «виправити» господарський механізм, подолати недоліки адміністративної системи. Оскільки економічна наука в той час еше твердо стояла на колишніх принципах, вироблених для обгрунтування адміністративної системи, завдання переходу до економічних методів господарювання поки не ставилася. Поки очевидним стало лише те, що неможливо адміністративними методами тільки з центру регулювати господарські пропорції; що необхідно збільшити господарську самостійність місцевих керівників. Було вирішено перенести основні функції управління з центру на місця. У 1957 р. країна була розділена на економічні адміністративні райони на чолі з совнархозами. Раднаргоспи і стали головними органами управління. Їм були передані функції промислових міністерств, а самі міністерства були ліквідовані. Таким чином, питання вирішувалося просто: оскільки носіями основних недоліків адміністративної системи були центральні органи, вони і були механічно усунені. Раднаргоспи сталі і органами планування: кожен раднаргосп планував розвиток свого економічного району. Ця роз'єднаність заважала планувати виробництво в мас-штабах країни, регулювати його структуру. Вона перешкоджала спеціалізації підприємств, тому що в прагненні все необ-ходимое виробляти у себе вдома керівники раднаргоспів заг-Ружа спеціалізовані підприємства додаткової про-дукції. Вона стала гальмувати технічний прогрес, тому що науково-технічні установи кожного раднаргоспу діяли неузгоджено, і в різних економічних районах конструювалися свої марки одних і тих же виробів. Тому в 1965 р. при проведенні економічної реформи були ліквідовані раднаргоспи і відновлено промислові міністерства. | ||
« Попередня | Наступна » | |
|