Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Конотопом М.В., Сметанін С. І.. ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ. (Підручник), 2000 - перейти до змісту підручника

§ 4. Відновлення н розвиток промисловості в 1946-1959 рр..

Економічний збиток від війни був величезним. Правда, обсяг промислового виробництва скоротився трохи - всього на 9%. Але потрібно враховувати, що основну масу продукції складала носин. А мирні галузі сильно зменшили випуск продукції. Предметів споживання до кінця війни вироблялося вдвічі менше, ніж до війни.
Ще до закінчення війни почалася демобілізація промисловості, тобто підприємства, переведені на військове виробництво, поверталися до випуску мирної продукції. Цей процес неминуче супроводжувався загальним скороченням виробництва: спочатку припинявся випуск військової продукції, проводилася часткова зміна обладнання, а вже після цього налагодився випуск нової продукції. Тому в 1946 р. виробництво виявилося нижче довоєнного вже не на 9, а на 23%.
На відміну від процесу відновлення після громадянської війни тепер не треба було відновлювати всю промисловість. Вартість основних фондів промисловості в 1946 р. дорівнювала довоєнної: на сході країни за війну було побудовано стільки ж, скільки зруйновано на заході. Тому відновлення тепер зводилося до трьох процесам: відновленню зруйнованого в рай-онах, зазнали окупації, демобілізації частини промисло-лінощів та повернення на старі місця частині евакуйованих підприємств. Втім, багато підприємств, змонтовані на нових місцях, там і залишалися.
За офіційними даними, довоєнний рівень промислового виробництва був відновлений в 1948 р., а в 1950 р. промисловість виробила продукції на 70% більше, ніж у 1940 р. Втім, за розрахунками деяких сучасних дослідників, довоєнний рівень національного доходу був відновлений тільки в 1950 р., та й офіційні цифри динаміки промислового виробництва за цей час потребують уточнення.
Відновлення супроводжувалося деяким підвищенням ма-териального рівня життя людей. У 1947 р. були скасовані картки на продовольство, а потім протягом декількох років знижувалися ціни. Це було реальністю. У 1947 р. середній рівень цін був втричі вище, ніж у 1940 р., а зниження цін знизили їх рівень у 2,2 рази, так що все-таки і після зниження вони залишались лісьнесколько вище довоєнних. До того ж, зниження цін супроводжувалося вилученням у населення частини зароблених грошей у вигляді обов'язкових позик. Таким чином, матеріальний рівень життя людей в 1946-1950 рр.. підвищився, але лише наблизився куров-ню 1940 рр.., не досягнувши цього рівня.
50-ті роки іноді називають «золотим віком» адміністративної системи. До цього часу, використовуючи накопичений досвід, господарські керівники країни домоглися певної збалансованості маси грошей в обігу і маси товарів. Підприємства по інерції збільшували виробництво. Національний дохід збільшувався в середньому за гол на 9%. Продуктивне п. фул та промисловості за 50-ті роки зросла на 62%. а фонлоошача - на 17%. Очевидно, однією з причин цього було відносне оновлення основних фондів у ході післявоєнної відбудови. У цей час стабілізувалися оптові ціни і знизилися роздрібні.
Однак саме в цей час, час відносного благополуччя, були зроблені перші спроби «виправити» господарський механізм, подолати недоліки адміністративної системи. Оскільки економічна наука в той час еше твердо стояла на колишніх принципах, вироблених для обгрунтування адміністративної системи, завдання переходу до економічних методів господарювання поки не ставилася. Поки очевидним стало лише те, що неможливо адміністративними методами тільки з центру регулювати господарські пропорції; що необхідно збільшити господарську самостійність місцевих керівників. Було вирішено перенести основні функції управління з центру на місця. У 1957 р. країна була розділена на економічні адміністративні райони на чолі з совнархозами. Раднаргоспи і стали головними органами управління. Їм були передані функції промислових міністерств, а самі міністерства були ліквідовані. Таким чином, питання вирішувалося просто: оскільки носіями основних недоліків адміністративної системи були центральні органи, вони і були механічно усунені. Раднаргоспи сталі і органами планування: кожен раднаргосп планував розвиток свого економічного району.
Реформа виявилася невдалою. Вона не змінила методів управління. Вона замінила центральні органи місцевими, але теж адміністративними. Але при цьому єдине господарство країни роздрібнилося на частини. Керівники кожного раднаргоспу створювали замкнутий на себе господарство економічного району, намагаючись в його рамках налагодити виробництво всього, що потрібно було для життя району. Вийшло щось на зразок феодальної роздробленості.
Ця роз'єднаність заважала планувати виробництво в мас-штабах країни, регулювати його структуру. Вона перешкоджала спеціалізації підприємств, тому що в прагненні все необ-ходимое виробляти у себе вдома керівники раднаргоспів заг-Ружа спеціалізовані підприємства додаткової про-дукції. Вона стала гальмувати технічний прогрес, тому що науково-технічні установи кожного раднаргоспу діяли неузгоджено, і в різних економічних районах конструювалися свої марки одних і тих же виробів. Тому в 1965 р. при проведенні економічної реформи були ліквідовані раднаргоспи і відновлено промислові міністерства.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz