|
Протягом довгих років існування банківських структур залишається незмінним їх головне призначення, що полягає в посередництві при переміщенні грошових коштів від кредиторів до позичальників і від покупців до продавців. У процесі здійснення діяльності банки стикаються з безліччю питань управління, головним з яких є підтримання постійного балансу між потребами в ресурсах і можливостями їх придбання в умовах, що забезпечують фінансову стійкість банку і задоволення інтересів партнерів, а також достатність ресурсів.
Таким чином, даний аспект не може не зачіпати такої сторони питання, як наявність банківського ризику, що виникає при максимізації прибутку і зведення до мінімуму втрат в результаті проведення ризикових операцій. Ризику піддаються практично всі операції, що здійснюються банком: розрахунково-касові, кредитні, депозитні, валютні, інвестиційні. Тому проблеми дослідження банківських ризиків приділяється значна увага навіть у відносно стабільних умовах господарювання розвинених країн.
Рівень банківських ризиків, прийнятих на себе російськими менеджерами, природно відрізняється великою різноманітністю і досить високим рівнем у порівнянні з портфелем цих ризиків у банків, що функціонують в розвинених країнах. Головним чином це обумовлено економічною нестабільністю розвитку Росії, недосконалістю банківської системи, ранній стадії життєвого циклу багатьох створених в останні роки банків, а відповідно і переважно агресивний менталітет їх керівників та банківських менеджерів. У російських умовах розвитку банківської системи застосування західного досвіду дослідження банківських ризиків утруднено. Оскільки вітчизняна теорія управління ризиками тільки формується, то проблема банківських ризиків набуває в даний час особливої гостроти. Тому заслуговує докладного і всебічного вивчення та обговорення.
|