| Головна |
| Наступна » | ||
Введення | ||
|
Необхідність підготовки та появи на світ подібних видань регулярно виникає у всіх областях знань, а особливо, в соціальних. Не секрет, що суспільні науки, а вірніше, їхні офіційні представники часто виконують «політичне замовлення». І тоді публікуємо роботи відображають не об'єктивні дані наукових досліджень, а лінію, проведену державою або впливовими соціальними групами. Іноді буває й гірше: навчальні або наукові публікації цю політичну лінію не тільки цілком підтримують, але ще і обгрунтовують a priori, виходячи з передумови її розумності та доцільності. Історичний досвід довів, що подібна позиція далеко не завжди вірна. Політика Олександра Македонського і Тамерлана, Наполеона і Гітлера виробляла, та й досі справляє величезне враження на людей. А ось її результати? Одні були короткочасні, інші (їх значно менше) можна спостерігати і тепер (наприклад, принци-- пи адміністративного розподілу Франції, закладені ще Наполеоном 1). Не можна, однак, піддаватися ілюзії, що процес розвитку людського про-вин в корені змінювався під впливом його чергових (злих чи добрих) геніїв. Навпаки, проведення тієї чи іншої політики диктувалося в історично значимих періодах об'єктивними умовами існування і розвитку суспільства. Насамперед, економічними. Саме їх, а вірніше, їх динами ку, вивчає і пропонує дізнатися вам історія економіки (вона ж економічна історія, історія народного господарства). У Росії, в її вищій школі, економічна історія отримала «права громадянства» 110 років тому. Вперше цей курс був прочитаний в Ярославському Демидівському юридичному ліцеї при підготовці фахівців з фінансового права. Щоб повніше зрозуміти, що таке економічна історія, треба відштовхуватися від поняття просто історії, з основами якої ми всі знайомилися в середній школі. Історію довгий час булоприйнято розглядати, в основному, як ланцюг політичних подій: народження і загибелі держав, зміни династій, революцій і воєн, народних рухів. Але ВТАК історії складно було простежити не тільки процес, але й основи, причини прогресу людства, а отже, і закони розвитку. Якщо немає законів, то немає н науки. Так, ми знаємо, що прогрес існує, що людство розвивається. Але справа в тому, що закони розвитку людського суспільства (в усякому разі, основні) кореняться не в політичних, а в економічних процесах. Не випадково політичні терміни республіка, монархія, демократія з'явилися ще до зародження християнства і вживаються в тому ж значенні досі. А от умови видобутку елементарних засобів існування, а пізніше - виробництва і споживання матеріальних благ змінюються безперервно, викликаючи неминуче і політичні зміни в суспільстві. Тому економічний розвиток становить основу розвитку людства, а економічна історія - основу всієї його історії. Розглядаючи будь-який процес, перш за все ми повинні звернутися до його витоків. Але викласти повністю і при цьому досить коротко історію людства практично неможливо. Чи не тому в підручниках і навчальних посібниках минулих років з економічної історії господарство первісного суспільства часто не розглядалася. Включати такий розділ в нашу книгу ми також не вважали доцільним. Час первісного суспільства було, швидше, не історією, а передісторією розвитку економіки.? Історія економіки починається з появи товару і ринкових відносин, з виділення груп людей, що займають різне положення в процесі виробництва і обміну, зокрема, з появою людей, які самі вже не займаються матеріальним виробництвом, коротше кажучи, з появою економічних відносин. Є тут і інший аспект. Історія цивілізації починається з народження писемності та письмових документів, тоді як первісне суспільство ми вивчаємо лише з археологічних і етнографічних матеріалах. У первісне час економічний механізм людства тільки починав складатися. Людина тільки вчився трудитися, удосконалюючи свої примітивні знаряддя, опановуючи первинними трудовими навичками і проходячи через перші етапи поділу праці. Перший період існування людини, палеоліт (давньо-кам'яний вік), був найтривалішим. Він тривав з 700-600 по 40-е тисячоліття до н. е.., тобто в 14-15 разів довше, ніж все інше час життя людського суспільства. У боротьбі за існування людина навчилася добувати вогонь, що і стало головним його досягненням за той період. В іншому прогресу майже не було: примитивнейшие кам'яні знаряддя типу рубала або скребла виготовлялися шляхом відколів або отщепов на протяг всього палеоліту. Будувати житла люди ще не навчилися, переважно-ного використовуючи для житла печери. Чому спочатку виник матріархальний рід - велика родина, на чолі якої стояла жінка? По-перше, тому, що ще не склався звичай суще-ствования обов'язкових сімейних пар, і система спорідненості простежувалася лише по материнській лінії. По-друге, збиральництво забезпечувало більш надійну основу харчування. Добути мамонта вдавалося нечасто, це було святом, а жінки завжди могли назбирати небудь їстівне. Два інших періоду - мезоліт і неоліт (среднекамен-вий і новокаменний століття) - разом охоплюють «всього» 36 тисячоліть, з 40-го по 4-е тисячоліття до н. е.., але за цей час людство минуло значно довший шлях. Основним матеріалом для знарядь і раніше служив камінь, але тепер ці знаряддя стали значно різноманітнішими. Масивні рубала доповнювалися дрібними мікролітами, які можна було комбінувати з деревом, наприклад, при виготовленні стріл. Був винайдений лук, який дозволяв полювати на птахів і дрібних швидких тварин, що зробило полювання більш надійним джерелом існування. Люди навчилися шліфувати і свердлити камінь, і в їх побуті з'явилися кам'яні сокири, товкачі, ступки, зернотерки. Новим матеріалом для обробки тепер стала глина. Люди навчилися готувати глиняний посуд, будувати глинобитні житла. «Печерний» період ішов у минуле. По берегах річок виникли селища з глиняних і дерев'яних жител. Це були селища родових общин. Родовий лад отримав тепер подальший розвиток: матріархальний рід змінився патріархальним, а група громад, об'єднаних родинними зв'язками, стала складати плем'я. Чим була викликана перемога патріарха-хальне відносин? Вже поява лука і стріл зробило полювання більш стабільним способом добування їжі, але особливо важливу роль у вдосконаленні суспільних відносин зіграла «неолітична революція» - народження землеробства і скотарства. Ці нові заняття були справою чоловіків. До «неолітичної революції» людина в певному сенсі ще не виділилась із тваринного світу: як і тварини, він користувався була в природі рослинною їжею або, подібно хижакам, вбивав і їв інших тварин. Виробництва як такого не було, тому говорити про працю, про продуктивність праці до «неолітичної революції» можна лише умовно. Революція полягала саме в тому, що з появою землеробства і скотарства людство перейшло від видобувного до виробничого господарства. І це стало вирішальною передумовою переходу до цивілізації. Тому наступний період, бронзовий вік, який почався в 4 тисячолітті до н. е.. і тривав всього 2-3 тисячоліття, ми не можемо повністю від-нести до первісного часу. Це період народження держави, класів, цивілізації. Саме по собі використання міді та бронзи не внесло істотних змін у способи добування їжі і засобів існування. З цих м'яких і дорогих металів майже не виготовлялися знаряддя праці. Бронзових мотик не було. Мідними і бронзовими були зброя і прикраси. Мідь було складно добувати і вона занадто високо цінувалася, щоб викорис-заклику її для повсякденних речей. Але коли людство опанувало основами металургії, лише один крок залишався до появи залізних знарядь, «залізної революції». До цієї революції продуктивність праці залишалася настільки низькою, що людина не могла виробляти додаткового продукту: всю видобуту їжу він сам же і споживав. Звичайно, не кожна людина окремо, а рід, родова община. Надлишків не залишалося. За цієї умови не могло бути класів і експлуатації: не можна експлуатувати людину, яка з'їдає все, що виробляє. З появою залізних знарядь виробник-ність праці збільшилася, тепер людина могла виробляти більше пиши, ніж споживала, тобто з'явився додатковий продукт. Наприклад, коли кам'яну мотику змінив залізний плуг, хлібороб міг обробити і засіяти більше землі і отримати більше зерна. За рахунок цього додаткового продукту тепер міг-ли існувати люди, які самі їжі не добували. Їх руки і голови були звільнені для інших занять: вони могли виготовляти ремісничі вироби, займатися наукою, мистецтвом. З появою цього нового шару людей прогрес людства різко прискорився. Однак для того, щоб ця іовая група людей могла існувати, необхідно було відібрати додатковий продукт у тих, хто його проводив. А це було можливо лише при поділі суспільства на класи і народженні держави. На ці та багато інших питань покликана відповісти ця книга. Не можна зрозуміти економіку нашого часу, не знаючи, як вона склалася, не знаючи її історії. Економіка - це процес, розвиток, а сучасне її з-стояння - лише момент в цьому процесі. Кожне економічне явище наших днів має історичні корені: воно виникло у зв'язку з певними економічними умовами в минулому і зберігає їх відбитки. Програмування розвитку економіки без розуміння історичного процесу веде до того, що результат людських зусиль виявляється не таким, яким очікувався. Цьому, до речі, чимало прикладів в тексті нашої книги. Древні казали: «історія - вчителька життя». А історія економіки - не тільки основа історії людства, але н найважливіша частина його економічної теорії, до складу якої включаються політична економія як сукупність найбільш усталених економічних доктрин та історія розвитку економічної думки (історія економічних вчень). Не випадково К. Маркс (Дж. Гелбрейт - один з найвідоміших економістів нашого століття - зазначає, «що будь-який економіст в тій чи іншій мірі - марксист»!), Обравши для «Капіталу» логічний метод дослідження в якості основного, неминуче повертається до методу історичному як в пізнанні процесу економіки, так і в аналізі її теорій. Готуючи текст книги, пропонується вашій увазі, автори дотримувалися ряду принципів. По-перше, хронологічної послідовності змін, що відбувалися у світовій економіці. По-друге-пріоритетності окремих процесів, визначених за часом і географічно для економічної історії світу в цілому. По-третє - обмеженість обсягу кни-ги. По-четверте, доступності для широкого кола чита-телей, що обумовлено не тільки вартістю і ішніі (ціною книги), а й тим, що курс «Історія економіки» введений зараз в навчальну програму не тільки економічних, а й значного числа технічних вузів. Ті, хто хочуть дізнатися історію економіки більше під-робно, можуть звернутися до приводиться в кінці підручника бібліографії, з якої, до речі, легко помітити, що при підготовці цієї книги її автори спиралися не лише на результати попередників, а й на влас-ні дослідження, а також використовували, допрацювавши, тексти двох раніше виданих своїх праць: «Нариси історії економіки». М-, 1993 та «Історія світової еконо-міки». М., 1997). Автори висловлюють глибоку подяку за уважне і доброзичливе ставлення до рукопису книги професорам В.С.Адвадзе, В.П.Белян-ському, Ю.Ф.Воробьеву, Т.П.Данько, Г. П.Журавле-вої, А.Н. Маркової і Ф.Ф.Стерлікову, доцентам Кардава І.М., Навашиним О. С. і Л.І.Пермяковой. Особлива подяка - А.П.Хазанову. | ||
| Наступна » | ||
|
| ||