| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
8.3. Вигоди і втрати країн при використанні прямих іноземних інвестицій | ||
|
Великі національні компанії, розвиваючись, мають великий потенціал зростання за рахунок зни-ження середніх витрат виробництва і дії позитивного ефекту масштабу виробництв-ва. Але збільшення виробництва обмежується рамками ємності попиту на національному ринку. У цих умовах розширення виробництва за рахунок виходу на світовий ринок відкриває нові перспективи продажу товарів на зарубіжних ринках і отримання додаткового прибутку за кордоном. На цьому етапі стали організовуватися транснаціональні корпорації, які орієнтувалися на зовнішньоторговельну діяльність і організацію виробництва в країнах, що пред'являють попит на продукцію транснаціональної корпорації. Перекладаючи виробництво за кордон, транснаціональні корпорації стали заміщати експорт товарів експортом самого виробництва, вдаючись до стратегії ПІІ. Організація власного виробництва за кордоном може стати більш кращою формою експансії, ніж товарний експорт, так як організація виробництва за кордоном: - веде до економії на імпортному тарифі і транспортних витратах; - відбувається економія транзакційних витрат; - розвинені країни мають можливість використовувати більш дешеву робочу силу і сировину країн - реципієнтів ПІІ; - країни - донори ПІІ часто використовують можливість отримання додаткового прибутку за рахунок використання більш низьких екологічних стандартів в країні - реципієнті ПІІ. Країни - реципієнти ПІІ відгукнулися на можливість перейти на модель, що доганяє розвитку за рахунок залучення ПІІ. Були оцінені переваги використання сучасного західного менеджменту; досконаліших, ніж доморощені, виробничих технологій для збільшення темпів і якості зростання національної економіки. Попит на ПІІ з боку країн-реципієнтів зріс, і стали формуватися і використовуватися спеціальні програми, що використовують спонукальні механізми для посилення вигідності іноземного інвестора. Країнами - реципієнтами ПІІ сьогодні використовується широкий спектр заходів, покликаних збільшити обсяги ПІІ. Серед цих заходів можна виділити насамперед: - гарантування державою інвестиційних ризиків; - державну організаційно-правову підтримку, покликану знизити транзакційні витрати; - податкові пільги та субсидії; - пільги з вивезення обладнання на ор-ганізуемие підприємства. Вважається, що ПІІ може стати потужним важелем збільшення темпів розвитку економіки. Виділяють наступні вигоди залучення ПІІ для приймаючої країни: - результатом залучення ПІІ може бути мультиплікативний ефект розвитку суміжних виробництв. ТНК починають вкладати кошти не лише безпосередньо у вироб-ництво і торгівлю, але і в розвиток суміжних виробництв. Організовуються ремонтні та об-служівалі галузі, вкладаються кошти у формування ринкової інфраструктури, необ-ходимой для просування товарів на ринок і збільшення конкурентних переваг випускає-екпортувати товарів. У цьому випадку збільшення ВВП відбувається на більшу величину, ніж величина ПІІ, за рахунок мультиплікативного ефекту розвитку суміжних виробництв. Таким чином, ПІІ може з'явитися імпульсом подальшого збільшення темпів зростання економіки в цілому; - іно-дивні інвестори часто роблять ставку на успіх проекту не тільки за рахунок залучення додат-Передачі капіталу у виробництво, а й за рахунок поєднання фінансових вкладень з використанням ням ефективних навичок управління виробництвом. Таким чином, перенесення навичок управ-ління інвестора на підприємство - отримувач ПІІ стає нефінансовим важелем розвитку виробництва. Розуміючи значення грамотного управління для розвитку економічного по-тенціалу країни, в Китаї була прийнята програма, згідно з якою іноземні інвестори повинні були в обов'язковому порядку 1/3 управлінського персоналу формувати з китайських службовців, що дозволило Китаю надалі перейняти західний досвід управління виробництв-вом і виростити вітчизняних фахівців-управлінців західного зразка; - ПІІ сприяють створенню нових робочих місць, поліпшення якості виробничої, ринкової та соціальної інфраструктури і, нарешті, зростанню добробуту працівників . У кінцевому рахунку збільшується соціально-економічна стабільність регіону в цілому; - ПІІ сприяють поліпшенню макроекономічного і фінансового стану країни за рахунок зростання товарної пропозиції і ВНП. Наслідками цього для країни, що приймає ПІІ, стають: зростання доходів населення, скорочення безробіття та інфляції; зростання збирання податків збільшує дохідну частину державного бюджету, скорочує загрозу дефіциту державного бюджету та зменшує потребу в державних запозиченнях. Крім того, зростання доходів у вітчизняних підприємств, скооперуватися з іноземними інвесторами, призводить до зростання грошової маси і до зниження процентних ставок. Здешевлення кредиту, в свою чергу, призводить до стимулювання інвестиційної активності в національній економіці та до зміцнення національної валюти. Можливість отримати настільки очевидні переваги залучення ПІІ приваблює країни, що розвиваються пуститися в погоню за світовими ПІІ потоками. Однак ПІІ можуть обернутися для приймаючої країни серйозними проблемами, якщо не враховувати можливого негативного впливу ПІІ на розвиток національної економіки. До негативних наслідків залучення ПІІ для приймаючої країни можна віднести: - великі іноземні інвестори, і насамперед ТНК, можуть бачити у вітчизняних підприємствах не партнера по бізнесу, а прямого конкурента. У цьому випадку для ТНК дуже спокусливою стратегією завоювання ринку збуту власної продукції стає викуп підприємства-конкурента для його подальшого банкрутства і закриття. Знаючи це, країни, що приймають ПІІ, як правило, законодавчо вводять обмеження, що захищають отечествен-ні підприємства від подібного розвитку сценарію. Проводяться інвестиційні конкурси, за ус-ловіям яких іноземні інвестори не тільки отримують право викупити частку вітчизняного підприємства, але їм ставляться обов'язки інвестувати кошти в розвиток виробництва. Недотримання обов'язків розвитку виробництва дає право підприємству, що приймає ПІІ, розірвати угоду і відібрати в іноземного власника право володіння часткою підприємства; - крім прямого «обанкрочіванія» вітчизняних конкурентів іноземними конкурентами, існує небезпека згортання вітчизняного виробництва, яке не витримує цінової конкуренції та конкуренції якості крупного ТНК, що використовує переваги позитивного ефекту масштабу, налагодженої системи управління і просування товару на ринок. Скорочення вітчизняного виробництва є вкрай негативним наслідком проникнення на ринок іноземних конкурентів, оскільки кожне держава зацікавлена насамперед у розвитку власного виробництва, а не в його придушенні. Тому іноземні інвестиції можна пускати тільки на ті ринки, розвиток яких зараз за рахунок власних джерел скрутно. Тоді ці ринки свідомо віддаються іноземним інвесторам, оскільки виробництво за допомогою залучення ПІІ більш вигідно для країни, ніж імпорт; - ПІІ неприпустимо застосовувати на стратегічно важливих виробництвах, що використовують секретні технології, матеріали або знання. У цих областях проникнення ПІІ може використовуватися як інструмент промислового комерційного або військового шпигунства. Повинна бути законодавчо обговорена неможливість проникнення ПІІ в стратегічно важливі для країни галузі і сфери економіки; - промислово розвинені країни мають жорсткі екологічні норми виробництва. Це може значно знизити ефективність проектів, в яких технологія виробництва передбачає забруднення довкілля чи заподіяння шкоди здоров'ю людини. У цих умовах буває вигідніше перенести виробництво в країну, що розвивається, де законодавство не обтяжене жорсткими екологічними стандартами, ніж використовувати дорогі очисні споруди у себе в країні. - і нарешті, існує небезпека прийому крими-нального капіталу, який може бути націлений не на розвиток законослухняного виробництва за кордоном, а на поширення за кордон своєї кримінальної діяльності. Щоб уникнути цього, країнам, що приймають капітал, доводиться перевіряти легальність походження ввезенням-мого капіталу. Основна вигода використання ПІІ країнами-донорами зводиться до віз-можности отримання більшої норми прибутку, ніж при використанні інвестицій в національ-ної економіці. Якщо розкрити це питання більш детально, то до числа вигод від ПІІ для країни-донора капіталу слід віднести: - в період бурхливого економічного зростання можливий «пере-грев» економіки, коли в економіку вкладається занадто багато інвестицій, що може призвести до надвиробництва товарів і подальшому глибокого економічного спаду. У цьому випадку використання капіталу не у себе в країні, а за кордоном дозволяє знизити гостроту проблеми перенагромадження капіталу і зробити економічне зростання більш тривалим і поступовим; - за допомогою розміщення виробництва в різних країнах виробники отримують можливість економії на середніх витратах виробництва за рахунок дії позитивного ефекту масштабу; - можливість економії витрат за рахунок більш низької вартості робочої сили, сировини, зниження транспортних витрат і т. п.; - можливість за допомогою ПІІ отримати монопольний прибуток, недоступну на національному ринку. Така ситуація можлива, коли на національному ринку існує жорстка конкуренція, що випускається продукція не є унікальною, оскільки конкуренти роблять аналогічну продукцію такої ж якості. Але на зарубіжному ринку ця продукція може бути унікальною, що дозволяє інвестору, виробляючи і реалізуючи продукцію за кордоном, отримувати монопольний прибуток; - можливість отримувати дохід від морально застарілого і шкідливого виробництва. Продукція, що випускається може виявитися не відповідної екологічним стандартам або ж морально застарілою і неконкурентоспроможною на внутрішньому ринку. У цьому випадку переміщення виробництва в економічно менш розвинену країну, яка не володіє передовими технологіями або не обтяжену високими екологічними нормами, може виявитися досить успішною бізнес-стратегією, що дозволяє значно збільшити життєвий цикл товару і отримувати прибуток, недоступну на внутрішньому ринку країни; - можливість збереження капіталу при несприятливій економічній чи політичній ситуації в своїй країні. Якщо виникає загроза конфіскації або втрати капіталу у своїй країні, то капітал вивозиться за кордон. У цьому випадку можна говорити про «втечу капіталу», так як основним критерієм вивозу капіталу стає не збільшення прибутку, а зниження ризику втрати капіталу. При втечі капіталів відбувається стримування економічного зростання країни, так як необхідні для підтримки економічного зростання інвестиції не вкладаються в країні, а витікають за кордон. Поряд з вигодами використання ПІІ для країни-донора можливі й втрати: - можливо стримування економічного зростання країни у разі «втечі капіталу», так як необхідні для підтримки економічного зростання інвестиції не вкладаються в країні, а витікають за кордон; - відтік капіталу робить його більш дорогим фактором виробництва. Повели-чення ціни капіталу неминуче призводить до зниження інвестиційної активності і темпів економічного зростання. Це може бути не вигідно країні, якщо вона знаходиться на стадії економічної кризи або пожвавлення економіки, коли необхідність інвестицій для країни висока; - вивезення капіталу негативно позначається на рівні зайнятості в країні - донорі капіталу; - відтік капіталу негативно позначається на платіжному балансі країни. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||