| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Висновки | ||
|
Національна економіка є відкритою, якщо держава не може реалізовувати свою макроекономічну політику, грунтуючись на припущенні, що воно діє в закритій народногосподарської системі. Іншими словами, необхідною умовою відкритості який-або ЕКОНОМІКУ! є наявність сильних зовнішньоекономічних обмежень. Для окремо взятих країн інтеграція у світове господарство - це тривалий і складний процес зміни пріоритетів економічного розвитку, видозміни господарських структур і механізмів регулювання, Конкурентоспроможність країни (національна конкурентоспроможність) - одне з найскладніших економічних. понять. Є безліч його визначень, але зазвичай під конкурентоспроможністю країни розуміється здатність її фірм і галузей випереджати суперника в завоюванні і зміцненні позицій на зарубіжних ринках. Природно, що національна конкурентоспроможність обумовлена економічними, соціальними, політичними та іншими факторами в країні. В принципі, в конкурентній боротьбі вишривают ті країни, п яких внутрішній попит орієнтований насамперед (або спочатку) на продукцію вітчизняних, а не зарубіжних фірм. У російській же економіці спостерігаються прямо протилежні тенденції. Взаємодія національного господарства зі світовим - це одна з найбільш складних сфер економіки будь-якої країни. Звідси випливає традиційно велике державне втручання в цю сферу - активне державне регулювання зовнішньоекономічних зв'язків. Воно грунтується на державній зовнішньоекономічній політиці. Зовнішньоекономічна політика-це цілеспрямовані дії держави та її органів щодо визначення режиму регулювання зовнішньоекономічних зв'язків та оптимізації участі країни в між-народному поділі праці. Основними складовими зовнішньоекономічної політики є зовнішньоторговельна політика (включаючи експортну та імпортну), політика у сфері залучення іноземних інвестицій та регулювання національних капіталовкладень за кордоном, валютна політика. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||