| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Завдання сучасного етапу реструктуризації банківської системи | ||
|
Поетомуреструктурізацію банківської системи слід розглядають Ріва не як комплекс технічних заходів з відновлення працездатності здатності кредитних організацій, а какрегуліруемий державою процессэффективнъхструктурныхсдвигов в банківській сфері, со-супроводжуючих відповідними змінами в державній фінансовій політиці і спрямований на формування динамічно розвивається і адекватної потребам народного господарства банківської системи. Як показує міжнародна практика, реструктуризація банківської системи є тривалим, трудомістким і дорогим процесом. Світовий досвід свідчить також про багатоваріантності шляхів реформування банківських систем. Тому одним з основних принципів реструктуризації є вибір таких способів її проведення, які забезпечили б мінімізацію витрат. У числі варіантів відновлення банківської системи, як правило, розглядаються: самостійний вихід банків з кризи за допомогою консолідації банків різних класів, посилення державної підтримки банківської системи, розширення участі іноземного капіталу в банківському секторі і збільшення квоти іноземного капіталу в статутному капіталі російських банків, що встановлюється Банком Росії. Слід зазначити, що при всій бажаності варіанту рефор-мування банків шляхом нарощування їх власних зусиль, з урахуванням глибини системної банківської кризи він недостатньо реалістичний. Якщо відновлення капіталу банківської системи здійснюватиметься тільки власними зусиллями банків (за рахунок заробляємо прибутку), це потребуватиме щонайменше п'ять років, що навряд чи відповідає потребам національної економіки. Здійснення широкої державної підтримки банківської системи потребує значних коштів. Країни, що проводили реструктуризацію банківської системи, несли великі витрати: США 3-5% ВВП, Іспанія, Угорщина - близько 1%, Чилі - більше 30%. Реалізація державної програми з реформування банків-ського сектора в Південній Кореї оцінена в 1,7 млрд дол Масштабне залучення коштів західних інвесторів пов'язане з створенням потужної конкуренції вітчизняним банкам, і так ослабленим фінансовою кризою, оскільки зарубіжні кредитні організації володіють великим досвідом, мають кращу репутацію і пропонують більш широкий спектр послуг. У зв'язку з цим найбільш прийнятним способом реструктуризації банківської системи представляється використання не окремо взятого варіанту з числа розглянутих, а їх певна комбінація, що включає адресну селективну державну підтримку і створення умов для діяльності життєздатних банків, залучення зовнішніх інвесторів, розширення капітальної та ресурсної бази. При цьому консолідація банківського капіталу, яка, за оцінками фахівців, здійснюється дуже повільно, може бути прискорена при стимулюючому впливі держави. За відсутності в бюджеті достатніх коштів для реструктуризації банків основне значення надається створенню макроекономічних умов, що сприяють капіталізації та розширенню ресурсної бази банків, формуванню законодавчо-право-вих основ банківської діяльності, вдосконалення банківського нагляду. Важливими принципами проведення реструктуризації банківської системи є індивідуальний підхід до конкретного банку, здійснення державної підтримки за умови розробки та реалізації плану реструктуризації банку, орієнтація на збільшення капітальної та ресурсної бази шляхом залучення коштів вітчизняних і зарубіжних інвесторів. Відновлення та нарощування інвестиційного потенціалу комерційних банків у рамках комплексу заходів з реструктуризації банківської системи Росії передбачає посилення ролі держави у формуванні довгострокової ресурсної бази банківської системи, що відповідає потребам інвестування реального сектора, відновлення довіри до банків з боку приватних вкладників, клієнтів, вітчизняних та іноземних кредиторів. В основу посилення державної підтримки реструктуризації банківської системи повинен бути покладений розумний компроміс між необхідністю розвитку банківської сфери та можливостями федерального бюджету. Особливо актуальним є прийняття пакету законів, необхідного для реалізації цих заходів, зокрема федеральних законів «Про гарантування вкладів громадян в банках», «Про банківські холдинги», «Про державний архіві кредитних історій», а також оперативне коректування чинного законодавства, внесення змін та доповнень до федеральні закони «Про неспроможність (банкрутство) кредитних організацій», «Про реструктуризацію кредитних організацій», «Про Центральний банк Російської Федерації (Банку Росії)», «Про банки і банківську діяльність». Оскільки банківська система представлена в основному невеликими банками, масштабне інвестування реального сектора може бути здійснено на основі банківських об'єднань або створення тимчасових альянсів. Найбільш перспективними формами є: реорганізація системи регіональних банків на основі виділення опорних банків з розвиненою філіальною мережею; формування змішаних пулів російських та іноземних банків; інтеграція банківського капіталу з промисловим у формі фінансово-промислових груп. Разом з тим в сформованих умовах стає досить актуальною необхідність розвитку системи спеціалізованих інвестиційних банків, у тому числі з державною участю. У більшості країн з перехідною економікою частка участі держави є досить вагомою,%: у Китаї 99, Індії 88, Індонезії 85, Тайвані 77, Бразилії 48, Польщі 46, Аргентині 36, Венесуелі 30, Мексиці 28. Діючі в російській економіці фінансові інститути з державною участю (Російська фінансова корпорація, Всеросійський банк розвитку регіонів, Росексімбанком та ін.) поки відрізняються низькою ефективністю. Відкликана ліцензія у Російського банку реконструкції та розвитку. Створений у липні 1999 р. Російський банк розвитку (РБР) поки не відіграє суттєвої ролі у фінансуванні інвестиційної діяльності в реальному секторі економіки. Однак за умови орієнтації діяльності на здійснення інвестицій у виробництво, державну підтримку високотехнологічних виробництв, реструктуризацію підприємств, які представили обгрунтовані плани стратегічного розвитку, обслуговування цільових державних позик, залучення заощаджень населення під державні гарантії державні банки розвитку можуть істотно змінити ситуацію у взаєминах банківського і реального секторів економіки. При цьому банки з державною участю, як і кредитні організації інших форм власності, повинні працювати на ринкових принципах, оцінюючи ризики своєї діяльності та відповідаючи за своїми зобов'язаннями. Дійсні можливості розвитку інвестиційної діяльності в умовах, що склалися в чому залежать від ефективної реструктуризації банківської системи. Серйозні зміни в ролі і значущості не тільки окремих великих або дрібних, але цілих груп банків, що сталися під впливом фінансової кризи, орієнтують багато з них на пошук більш раціональних форм взаємодії з вітчизняною промисловістю, іншими сферами діяльності національної економіки. У зв'язку з цим вельми корисним може виявитися вивчення багатого досвіду, накопиченого в цій галузі у світовій практиці, і можливостей його використання в російській економіці. 1. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||