| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ВИСНОВОК | ||
|
Виявлено, що категорія ризику носить складний системний характер, висловлюючи одночасно якісну і кількісну сторони поняття, причому якісна оцінка визначена терміном "ризик", тоді як кількісну оцінку в силу того, що ризик - це імовірнісна категорія , найбільш прийнятно характеризувати величиною певного рівня втрат. Отже, ризик - якісна сторона об'єктивно-суб'єктивної економічної категорії, що виражає можливість відхилення від наміченого, очікуваного результату. Втрати - кількісна характеристика категорії "ризик" - дійсне, що фактично відбулася відхилення, що виявляється в зниженні прибутку, доходу порівняно з очікуваними величинами, наявність грошового або фінансового збитку. Інтенсивність ризику характеризується ймовірністю втрат, а також проявляється за допомогою ще одного поняття, що характеризує неоднозначність протікання виробничо-фінансових процесів, а саме наявності умов невизначеності. Як і будь-яка економічна категорія, ризик виявляється через функції. У роботі обгрунтовано доцільність додавання до функцій, описуваних у літературі - інноваційної, регулятивної, захисної, аналітичної, що компенсує, соціально-економічній, цілого ряду інших - оціночної, мобілізуючої, попереджувальної, стабілізуючою, репресивної, контрольної та ощадної. На основі загальних законів пізнання в системі ризиків виділено сім діалектично взаємопов'язаних груп за такими класифікаційними ознаками: залежно від сфери впливу або виникнення - внутрішні і зовнішні; з позицій системного підходу - систематичні і несистематичні; по можливості регулювання - відкриті і закриті; залежно від характеру прояви - об'єктивні і суб'єктивні; за тривалістю дії - короткострокові та довгострокові; за причинами виникнення і числу піддаються їм об'єктів - фундаментальні і специфічні; за джерелами - індивідуальні та універсальні. Теоретичне осмислення проблеми неминучості ризику господарської діяльності дозволило зробити висновок, що вона викликана дією ринкових законів і конкуренцією. Виникнення об'єктивних факторів зовнішнього ризику обумовлено системою взаємозв'язку і взаємодії господарюючих суб'єктів між собою, з державними структурами, податковими, фінансовими інститутами, зовнішньоторговельними організаціями та т.п. Крім зовнішнього впливу, господарюючі структури відчувають на собі вплив величезної кількості факторів внутрішнього сере-ди, таких як інтенсивність (екстенсивність) виробництва, ресурсний потенціал, система господарювання, форма організації виробництва, кваліфікація персоналу і т.д. При цьому особливу групу факторів серед внутрішніх займають фактори ризику у сфері управління економічними процесами. Отже, основою методології дослідження економічних процесів і явищ є існування протилежностей, коливання протиріч і множинність варіацій необоротних економічних елементів. Проте, наявність флуктуацій в циклічних коливаннях здатне породжувати ситуації невизначеності, і як наслідок, прояв ризикових ситуацій. У силу цього економічну динаміку краще представляти як результат впливу на економічну систему випадкових шоків. Дослідження теоретичних основ категорій часу, простору, руху, коливання, повторюваності, періодичності, ритмічності, циклічності призвело до логічної їх зв'язку з теорією невизначеності і ризику. У роботі охарактеризовано різноманіття циклів в тимчасовому, просторовому аспекті, а також на основі ієрархічних, структурних, генетичних і екологічних ознак. Вивчення економічного розвитку країни та регіону доцільно вести на базі побудови рядів динаміки. При цьому їх обробку слід проводити за допомогою сучасних методів вивчення циклічних і хвильових процесів, таких як: візуальний аналіз, кореляційно-регресійний аналіз на основі методу найменших квадратів, метод ітеративного аналізу, осреднение часових рядів, метод перших різниць, метод лінійної та нелінійної фільтрації, метод спектрального аналізу, побудова логістичних кривих, побудова Б-образних кривих, метод диссипации, теорія катастроф, та інші математичні методи. Однак теоретичного осмислення окресленого кола проблем недостатньо, тому в роботі здійснено детальний аналіз статистичного матеріалу в ретроспективі з 1913 року по 2000 рік. Дослідження рядів динаміки регіонального АПК Ставропольського краю з підкомплексу на основі візуального аналізу дозволило провести періодизацію підвищувальних і понижувальних тенденцій їх розвитку в XX столітті на основі трирічних лінійних фільтрів (цикл Китчина) і дев'ятирічних лінійних фільтрів (діловий цикл). Проте зазначені тенденції схильні відхилень від виявлених закономірностей в силу впливу факторів невизначеності та ризику, проаналізованих у роботі по групах: соціально-політичні, техніко-технологічні, геофізичні ризики. Тільки шляхом обліку по можливості всіх факторів зовнішнього та внутрішнього середовища можливо правильне прогнозування розвитку галузі. Розвиток відображає два взаємопов'язані процеси: висхідний і спадний рух. Ці складові частини системи в сукупності і визначають стан об'єкта в будь-який період часу: одні елементи розвиваються регресивно, інші - прогресивно, тобто можливе різне поєднання даних видів розвитку. Однак невизначеність і ризик повністю усунути не можна, оскільки ризик - теж випадковість, залежна від обставин, що склалися. Більше того, ризик - це послідовні зміни випадковостей, які також можуть наступати з певним ступенем періодичності. У цьому зв'язку перспективне рішення зазначених проблем криється у взаємному передбаченні розвитку галузей агропромислового комплексу та динаміки ризикових ситуацій. Названа задача складна по своїй постановці, і її вирішення можуть сприяти (з певним ступенем дос-товерності) методи логічного, економіко-математичного моделювання, а також генетичний аналіз. Крім того, передбачення і прогнозування, будучи функціями управління, не повинні здійснюватися ізольовано. Їх слід проводити в комплексі з іншими управлінськими механізмами, на основі чітко розробленої стратегії, тактики та програми ризик-менеджменту як частини загального менеджменту. Разом з тим об'єктивна невизначеність економічних процесів призводить до того, що використовується в процесі прийняття господарських рішень інформацію не точно і не повністю описує реальну ситуацію. Слід використовувати методи обліку та коригування достовірності інформації, після чого підготовляти, приймати і здійснювати управлінські рішення, що супроводжуються зміною стану об'єкта. Позначений в роботі широкий спектр проблем у вивченні взаємозв'язку теорії циклу та теорії ризику не обмежує усіх існуючих гіпотез про їх правомірності чи необгрунтованості. Він визначає відправну точку подальших розробок автора в галузі динаміки економічних систем і способів обліку ризиків у їх розвитку на основі загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, яким будуть присвячені подальші дослідження. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||