Зарубіжна практика впровадження пластикових карт в оборот
БАНКІВСЬКА КРЕДИТНА КАРТКА являє собою пластикову картку, яка дозволяє її власникові при купівлі товарів чи послуг відстрочити їх оплату. Кожному власнику картки визначається ліміт кредитування за його позичковим рахунком, який абсолютно незалежний від звичайного (поточного, ощадного та ін.) рахунку клієнта в банку. Для карток, емітованих банком, рахунок ведеться в спеціальному банківському відділенні, що здійснює організацію розрахунків з використанням кредитних карток.
Картками можуть користуватися особи, які досягли 18 років, і при цьому не потрібно, щоб на їх ім'я було відкрито поточний рахунок у банку. Тому користуватися кредитною карткою можуть на рівних правах клієнти, що мають поточні рахунки і заощадження в банках.
Перед тим як видати кредитну картку, банк або відповідна компанія з випуску карток пропонує клієнту заповнити спеціальну форму, яка включає ряд питань, що стосуються самого клієнта та його фінансового становища, в тому числі деталі попередніх кредитних операцій. Потім на підставі цих даних банк визначає сальдо грошових коштів на рахунку клієнта та суми можливих по-ступпленій і списань з рахунку. Якщо фінансове становище клієнта задовольнить банк, то йому видається кредитна картка і встановлюється ліміт кредитування. Наприклад, у Великобританії останній становить від 300 до 1000 ф. ст. на місяць.
Кредитна картка розміром з візитку містить інформацію про платоспроможність клієнта, ім'я власника, номер його банківського рахунку, шифр відділення банку, найменування банку, символи електронної системи платежів, в якій використовуються картки даного виду, голограму, термін користування карткою і на її звороті - на магнітній смузі - підпис клієнта.
До операцій, які можна здійснити за допомогою кредитних карток, відносяться: купівля товарів, оплата послуг, отримання готівкових коштів у вигляді позики або авансу від будь-якого банку - члена системи, в якій функціонують картки даного виду . Більшість кредитних карток можна використовувати також для отримання готівки через банкомати (автобанки) як усередині країни, так і за кордоном в установах банку, що бере участь у відповідній системі використання кредитних карток. Наприклад, кредитні картки американських банків RIGGS і Citibank дозволяють отримувати готівку в 40-50 тис. автоматів на території США. Однак у більшості автоматів сума одержуваних готівкових грошових коштів звичайно обмежена не розмірами депозиту клієнта, а щоденним лімітом (наприклад, 300 дол.) Це пов'язано з тим що, видаючи гроші по кре-дітно картці, банк "в особі автомата" кредитує клієнта. Але автомат на відміну від службовця банку не може негайно перевірити платоспроможність клієнта і його ліміт кредитування (особливо якщо автомат не належить банку-емітенту). Дане обмеження торкаємося лише магнітних карток, оскільки мікропроцесорні картки зберігають всю необхідну інформацію у своїй пам'яті.
Один з видів послуг, що надаються за допомогою кредитних карток, - це безкоштовне страхування від нещасних випадків під час подорожей. Оплачуючи вартість поїздки за допомогою кредитної картки, її власник автоматично страхується на випадки можливого збитку, пошкоджень або смерті. Отримання відшкодування збитку гарантується власнику картки, а в разі його смерті - дружині і дітям, які перебувають на утриманні.
Найбільш поширеною операцією, що виконується за допомогою кредитних карток, є оплата товарів і послуг. Даний метод платежу може бути реалізований тільки в спеціально обладнаних місцях, оснащених машинами для підготовки чека касового апарату, реєстрації операції та спеціального пристрою, що відтворює символи кредитної картки, яка повинна бути акцептована. Для оплати товарів картка передається покупцем продавцю, який поміщає її в термінальний пристрій разом з чеком. Потім при включенні машини інформація, нанесена на картку опуклим шрифтом, яка деталізує ім'я і номер рахунку власника, від-печативается на чеку разом з ім'ям і адресою продавця. При оформ-лення великих покупок продавець зазвичай зв'язується по телефону або факсу з компанією або банком, емітували картку, і з'ясовує мінімальну суму платежу (встановленого для всіх видів рахунків), виражених або у відсотках до суми простроченого платежу, або у фіксованій сумі (залежно від того, яка сума більше). Іс-користуються й інші заходи.
Механізм функціонування карток, викладений вище, дещо відрізняється від процедури використання ПЛАТІЖНИХ, або дебетових, КАРТ. Останні являють собою потенційну електронну альтернативу готівки, чеків, кредитних карток в установах роздрібної торгівлі.
Дебетові картки використовуються для оплати товарів і послуг шляхом прямого списання сум з банківського рахунку платника. Вони є найпростішим і універсальним замінником готівки. Вони не дозволяють оплачувати покупки при відсутності коштів на рахунку клієнта. Винятком є лише ті випадки, коли клієнт має поточний рахунок з можливістю овердрафту. Тоді за платіжною карткою можливо напів-чення позики в межах дозволеного овердрафту за рахунком. Власники цих карток зобов'язані оплачувати рахунки в повній сумі відразу після по-одержанні щомісячної довідки про рух коштів на їх рахунку, і лише за умови виконання цієї вимоги із них не стягується додаткового-кові плата.
Розглянемо основні порівняльні характеристики кредитних і платіжних пластикових карт (табл. 19.1).
Дебетова картка є для її власника зручним засобом виконання платіжних операцій шляхом прямого списання коштів з його рахунку, а не за рахунок отримання позики. Головною перевагою цих карток є зручність оплати товарів і послуг безготівковим шляхом без обмеження розміру платежу лімітом. Різновидом дебетових карток є картки, призначені для електронних банківських автоматів (Electronic Banking Machines - ЕВМ або Automated Teller Machines - ATM), за допомогою яких можна отримати готівку грошові кошти в межах наявних на рахунку клієнта коштів, внести готівку на рахунок, виконати деякі інші операції. Картки для банкомату видаються банком, в якому клієнт має депозит.
В даний час, наприклад, у Франції налічується близько 12 млн карток, у тому числі дебетових - 5 млн. Рахунки, які обслуговуються останніми, складають більше 12% кількості банківських і поштових чекових рахунків.
Подальший розвиток переваг кредитних і дебетових карток, на думку західних економістів, проявляється в так званих ВИКОНАВЧИХ, або ЕКЗЕКЬЮТІВНИХ, картка. В даний час вони видаються тільки високооплачуваним клієнтам (наприклад, у Великобританії право користування подібними картками надається особам, які мають річний дохід понад 20 тис. ф. Ст.).
Чекові ГАРАНТІЙНА КАРТКА - різновид пластикової магнітної картки, що використовується для гарантії чека клієнта - власника картки. Перша чекова гарантійна картка була випущена в 1964 р., а в даний час у Великобританії їх налічується вже 25 млн. Поряд з перевагами, котрі зумовили настільки широке поширення чекової гарантійної карти, її використання має деякі недоліки. В цілому картка прискорила процес оформлення чека для оплати товарів, однак і сьогодні її власник витрачає до 90 секунд на оформлення звичайної операції. Разом з тим за чековою гарантійної картці встановлюється щоденний ліміт - гранична сума платежу, гарантована чекової карткою. В даний час в Англії цей ліміт становить 50 ф. ст., а при використанні кредитної картки для оплати товару ліміт кредитування дозволяє провести значно більший платіж. Тому клієнти нерідко воліють користуватися кредитною карткою.
Ідею створення пластикової картки з одним або декількома мікропроцесорами для збільшення обсягу пам'яті і кількості різних операцій, виконуваних з її допомогою, висловив в середині 70-х рр.. француз Роланд Морено. Мікропроцесорну картку називають по-різному: memory card, chip card, microcircuit card, smart card. Розміри її аналогічні розмірам інших пластикових карток. Особливістю ж мікропроцесорної картки є її здатність надійно зберігати і використовувати великі обсяги інформації. Всі електронні картки мають вбудований мікропроцесор і за потужністю лише трохи поступаються персональним комп'ютерам.
В даний час мікропроцесорна картка являє собою картку розміром із звичайну кредитну або платіжну картку, в яку вбудовані так звані мікрочіпи - мікропроцесори (звідси і назва картки - мікропроцесорна). Збільшений таким чином обсяг пам'яті картки дозволяє зберігати і використовувати інформацію про її власника, банківському рахунку клієнта, а також про близько 200 останніх операціях, проведених з використанням картки. Фактично мікропроцесорна картка являє собою електронну чекову книжку, інформацію про здійснені операції по якій можна зчитувати з екрана термінала.
Більшість мікропроцесорних карток має 2-3 зони, одна з яких є секретною. На картку можна нанести також магнітну смугу з тим, щоб використовувати її в уже існуючих електронних системах платежів, орієнтованих на застосування магнітних пластикових карток. Головною перевагою мікропроцесорних карток у порівнянні з звичайними картками з магнітною смугою є підвищення надійності здійснення операцій. Такі карти практично не можна підробити або підібрати до них персональний ідентифікаційний номер.
Мікропроцесорні картки, крім того, розташовують енергонезалежною програмованої постійної пам'яттю. У цю пам'ять заноситься вся необхідна інформація, і вона зберігається навіть після відключення джерела живлення. У кожну картку, по суті, вмонтований невеликий комп'ютер, керуючий всіма процесами взаємодії з пам'яттю і різними зовнішніми пристроями, які використовуються для того, щоб прочитати зберігається в картці інформацію і записати туди нові дані. Технічно вже вирішено питання про можливість блокірова-ня певних частин пам'яті мікропроцесорних карт від несанкціоно-лося раніше доступу.
Іншою важливою перевагою мікропроцесорної картки є можливість здійснювати значно більше різних видів операцій за бажанням клієнта. Ці картки ще нерідко називають багатоцільовими або багатофункціональними. Дійсно, мікропроцесорну картку можна використовувати для отримання готівки з рахунку власника картки через банкомат, для оплати товарів і послуг в організаціях роздрібної торгівлі та побутового обслуговування, для отримання позики і т.д. Причому ліміт кредитування заздалегідь запрограмований в мікропроцесорі картки, і при кожній новій операції використана сума віднімається із загальної суми "купівельної сили" картки. Перше використання картки в наступному місяці після погашення заборгованості клієнта перед банком автоматично відновлює ліміт на початковому рівні.
Існують наступні види електронних карток. 1. КАРТИ ПАМ'ЯТІ. Це найпростіші електронні картки, що володіють лише пам'яттю. Пам'ять мікропроцесорних карт в багато разів більше, ніж магнітних. При цьому її можна зчитувати і перезаписувати багато разів. Однак подібного виду картка ще не є по-справжньому смарт-картою, так як всі її "інтелектуальні" можливості підтримуються термінальним пристроєм, який може зчитувати і записувати інформацію в пам'ять карти. Строго кажучи, ці карти точніше можна було б назвати пластиковими картами з інтегральною схемою.
СМАРТ-КАРТИ. Зовні смарт-карти схожі на карти пам'яті, проте мікросхема смарт-карти містить "логіку", що й виділяє ці карти в окрему групу інтелектуальних карт (від англ. Smart). Мікросхема смарт-карти являє собою мікрокомп'ютер, здатний виконати розрахунки подібно персональному комп'ютеру. Сучасні смарт-карти мають потужність, порівнянну з потужністю персональних комп'ютерів початку 80-х рр.. Основними їх виробниками є: Gemplus (Франція), AT & T (США), Bull SP8 (Франція), Data card (США), Philips TRT (Німеччина), Solaic Sligos (Франція), Toshiba (Японія). Мікросхеми до них виробляють в основному такі фірми: Amtel (США), Hitachi (Японія), Motorolla (США), Oki (Японія), Philips (Німеччина) та ін
СУПЕРСМАРТ-КАРТИ. Прикладом може служити багатоцільова карта фірми Tochiba, яка у системі VISA. На додаток до можливостей звичайної смарт-карти вона має невеликий дисплей і допоміжну клавіатуру для введення даних. Ця карта об'єднує в собі кредитну і дебетову карти, а також виконує функції годинника, календаря, калькулятора, здійснює розрахунки з конвертації валют, може служити записником. Через високу вартість суперсмарт-карти не мають сьогодні широкого поширення, однак сфера їх застосування, поза всяких сумнівів, буде рости в силу перспективності карт подібного виду.
Відомо, що магнітні і мікропроцесорні карти відрізняються процедурою їх обробки. Магнітну картку при здійсненні покупки власник вставляє в спеціальний зчитувальний пристрій (термінал), набираючи персональний ідентифікаційний номер (PIN). Термінал друкує три копії чека, в яких розписується покупець. Кожен з цих чеків призначений для одного з учасників угоди (власника картки, магазину і банку). Для здійснення угоди продавцю необхідно отримати підтвердження платоспроможності клієнта. Сучасні термінали дозволяють у режимі реального часу "online" за кілька секунд зв'язатися з центральним комп'ютером в інформаційному центрі. Іноді продавцю потрібно додаткове підтвердження платоспроможності власника картки. У цьому випадку він зв'язується з банком по телефону, повідомляє номер рахунку клієнта, кінцевий термін дії картки, номер свого рахунку і суму, на яку здійснюється угода. Установа, від імені якої видана картка, відповідним кодом, переданим з комп'ютерної мережі, схвалює (або відхиляє) угоду. Цей код фіксується на торговому чеку, після чого угода проводиться по рахунках власника картки. В кінці кожного дня торговець збирає чеки, оброблені терміналом, заповнює депозитний бланк і посилає їх поштою або відносить у свій банк.
Загальна сума виручки за вирахуванням комісійних за облік векселів перекладається на його поточний рахунок, як правило, негайно. Потім здійснюються міжбанківські операції. Банк продавця розраховується з банком - емітентом карток по системі клірингових розрахунків. А потім банк-емітент отримує платіж від власника картки.
Мікропроцесорні картки обробляються трохи інакше. Картка вставляється в спеціальне термінальне пристрій - POS (Position of Sale), обладнане зчитувальних пристроїв для електронних карт. Власник вводить на клавіатурі свій PIN, а термінал перевіряє справжність і "купівельну силу" картки. Якщо коштів достатньо, то виконується операція зі списання коштів з рахунку клієнта (дебетується карта) і зарахування коштів на рахунок продавця (кредитується POS-апарат). Все це здійснюється в лічені секунди. Оскільки дані, що характеризують платоспроможність клієнта, містяться в пам'яті самої карти, немає необхідності в дорогому і забирає багато часу підтвердженні в режимі "on-line" кожної операції. Грошові кошти перераховуються на банківський рахунок продавця під час одного сеансу телефонного зв'язку з банком в кінці робочого дня. У тих регіонах, де немає телефонного зв'язку, грошові кошти можуть бути переведені в банк за допомогою спеціальної електронної карти, на яку записуються дані POS-апарату і яка потім передається в банк. При кожному перекладі коштів на касовому апараті оновлюється список загублених, вкрадених і невикористовуваних карт.
Франція була першою країною в світі, де на національному рівні ввели мікропроцесорні карти. В даний час в країнах Заходу проводиться активна робота по впровадженню мікропроцесорних карт. Приклад ФРН підтверджує це положення. Німецька мікропроцесорна картка має пам'ять, що складається ніби з трьох дільниць. У першому містяться дані про розміри наданого кредиту (від 300 до 3000 марок). Порядок користування карткою в торговельних закладах аналогічний вже існуючого (зчитує апарат і особистий код). Перевірка кредитоспроможності клієнта проводиться за телефоном тільки при перевищенні ліміту картки, що саме по собі дає суттєву економію в порівнянні з іншими, більш простими картками. Два інших ділянки мікропроцесора відкриті і не вимагають користування особистим кодом, Оскільки суми незначні. Друга частина схеми зберігає дані для телефонних розмов. З міркувань безпеки сума тут обмежена 20 марками. Економія витрат обігу досягається і в цій частині платежів, так як більше не доведеться знищувати використані телефонні картки і здобувати нові. Третя ділянка процесора являє собою як би "електронний гаманець" (50-100 марок), за рахунок якого клієнт може купувати автобусні та залізничні квитки, розплачуватися на автостоянках чи в басейнах і т.д. У міру вичерпання сум картка знову заповнюється в банкоматах, що забезпечує її швидке відновлення і багаторазове використання.
Аналізуючи проблеми, пов'язані з використанням мікропроцесорних карток, економісти виділяють питання їх собівартості. Відомо, що виробнича собівартість карток з магнітною смугою значно нижче собівартості мікропроцесорних карток. За підрахунками німецьких фахівців собівартість мікропроцесорної картки з урахуванням всіх можливих витрат на її створення та використання складає близько 12 марок, у той час як звичайна телефонна пластикова картка коштує всього 2 марки. Тільки після розширення сфери застосування мікропроцесорних карток їх собівартість може бути знижена до 5-7 марок.
За оцінками англійських експертів, купівельна ціна мікропроцесорної картки становить 3 ф. ст., а звичайною магнітною карти - 25 пенсів за умови, що замовлення було зроблено на однакову кількість карток. Якщо ж замовлення на мікропроцесорні картки перевищить 1 млн шт., То вартість однієї картки знижується до 2 ф. ст. і менше. Крім того, важливо відзначити, що кредитні компанії - виробники та емітенти карток і банки вже зробили великі капіталовкладення на придбання, установку обладнання, виробництво і емісію магнітних карток, а також наукові дослідження в цій області. Тому необхідні додаткові витрати, пов'язані із заміною об-ладнання в пунктах розрахунків, банках, компаніях, що випускають пластикові картки, підготовкою нового програмного забезпечення, модернізацією комп'ютерних систем, телекомунікаційних ліній зв'язку і т.д. Враховуючи ці та інші різноспрямовані чинники, в даний час досить складно визначити ефективність ис-користування мікропроцесорних карток. Разом з тим економісти вважають, що за цими картками майбутнє, оскільки прогрес техніки і технології з кожним роком розширює можливості використання ультрасучасних проектів, скорочуючи витрати на їх впровадження.
Різновидом багатофункціональних пластикових карток є-ються ЛАЗЕРНІ КАРТКИ, в основі створення і застосування яких лежать новітні технології, зокрема лазерне сканування. Най-леї широко лазерні картки представлені в США. Ці картки можуть накопичувати великі обсяги інформації, і з їх допомогою можна виконувати безліч операцій - від оплати товарів і послуг до вико-вання в медичних цілях для діагностики стану здоров'я володів-ца в будь-який момент часу в будь-якій обстановці. Для цього клієнтові доста-г точно прикласти палець до сенсора на картці, і на екрані монітора з'явиться розшифровка показників стану здоров'я клієнта.
В останні роки практично у всіх країнах, які застосовують пластикові картки, зростає число дешевих КАРТОК З ФІКСОВАНОЮ купівельної спроможності - так званих "store value" карток, заснованих на використанні різних технологічних систем. Наприклад, в США, Італії, Франції, Великобританії та інших країнах застосовуються подібні картки для телефонних переговорів через телефонні апарати. У Великобританії ці картки засновані на використанні голографічного технології, в Італії застосовуються картонні магнітні картки з нанесеним на них шифром і т.д. Спільним для цих та інших "дешевих" карток є їх фіксована купівельна спроможність, яку вони поступово переносять на предмет оплати по частинах до повної втрати купівельної сили. До числа "дешевих карток" відносяться, наприклад, пластикові картки з перфорацією або магнітною смугою, використовувані як ключа від квартири, номера в готелі, гаража, будинку і т.д.; пластикові картки для ксерокопіювання; пластикові або картонні картки, службовці пропуском на роботу, в бібліотеку, проїзним квитком на міському транспорті, пропуском в банківські лобі (автобанки) та ін
Сьогодні клієнти банків, як правило, мають набір карток, ко-торие вони можуть використовувати за призначенням. У перспективі безліч використовуваних в даний час карток буде замінено багато-цільовими картками, а також можливістю здійснювати банківські операції в порядку самообслуговування вдома або на робочому місці клієнта.