| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4.2. Земельні, водні та лісові ресурси | ||
|
Із загальної площі поверхні Землі (510 млн км2) на частку суші припадає 149 млн км2, а решту займають моря і океани . Загальна площа світового земельного фонду (площа сущи за вирахуванням крижаних пустель Арктики і Антарктики) складає 134 млн км2. У структурі світового земельного фонду 11% припадає на оброблювані землі (ріллі, сади, виноградники); 23% - на луки і пабтбіща; 30% - на ліси; 3% - на антропогенні ландшафти (населені пункти, промислові зони, транспортні лінії); 33% - на малопродуктивні землі (пустелі, болота і екстремальні території з низькою температурою або в горах). Сільськогосподарські угіддя, тобто. землі, які використовуються для виробництва продуктів харчування, включають ріллі, багаторічні насадження (сади, плантації), природні луги і пасовища. В даний час загальна площа сільськогосподарських угідь становить 48,1 млн км2 (4810 млн га), в тому числі ріллі (оброблювані землі) - 1340 млн га, луки і пасовища - 3365 млн га. Найбільшими розмірами ріллі виділяються США (185 млн га), Індія (160), Росія (134), Китай (95), Канада (46), Казахстан (36), Україна (34 млн га). Частка оброблюваних земель в загальному земельному фонді складає,%: в Індії -57,1; Польщі -46,9; Італії - 40,3; Франції - 35,3; Німеччині - 33,9 ; США - 19,6; Китаї - 10,3; Росії - 7,8; Австралії - 6; Канаді - 4,9; Єгипті - 2,8. У зазначених країнах, як і в світі в цілому ^ резервів для сільськогосподарського освоєння залишилося дуже мало: ліси і малопродук-тівниеземлі. Ктому жепо многихстранахсельскохозяйственные угіддя швидко скорочуються, так як відводяться під будівництво і т.д. Треба сказати, що в останні десятиліття відбувалося і розширення сільськогосподарських угідь за рахунок освоєння цілинних земель в Росії, Казахстані, Китаї, Канаді. У світі відзначається погіршення, або деградація земель. Так, внаслідок ерозії з сільськогосподарського обороту щорічно виводиться 6-7 млн га, а заболочування і засолення виводять із землекористування ще 1,5 млн ту. Серйозну загрозу земельному фонду в 60 країнах світу становить опустелювання перш оброблюваних земель, яке охопило територію в 9 млн км2, що приблизно дорівнює площі таких країн, як США або КНР. Деградація сільськогосподарських земель спричиняється і перетворенням їх у антропогенні ландшафти. Так, у колишньому СРСР за 1965-1990 рр.. було освоєно 25 млн га ріллі, але одночасно 22 млн га вже освоєної ріллі вибуло із сільськогосподарського обороту, в тому числі 12 млн га пішло під промислове і транспортне будівництво. Головним джерелом прісної води залишаються річки, чиї річні ресурси складають 47 тис. км3, а реально використовувати можна менш половини цієї кількості. Таким чином, обсяг світового споживання води наблизився до 1/4 водних ресурсів планети, які можуть бути використані. У США водопотреб-ня досягає майже 30% середньорічного поверхневого стоку річок (при тому, що 20% потреб у воді покривається за рахунок підземних вод), а в Росії - приблизно 2,5% річкового стоку. Головним споживачем води у світі є сільське господарство (69%), потім йдуть промисловість (21%), комунальне господарство (6%) і водосховища. У Росії структура водоспоживання помітно відрізняється від середньосвітовий: на першому місці знаходиться промисловість (55%), на другому - сільське господарство, включаючи зрошення (20%), на третьому - комунальне господарство (19% від загального споживання). Відмінності російської структури водоспоживання від середньосвітовий обумовлюються досить значною вагою в російській промисловості галузей, що характеризуються підвищеним водоспоживанням (металургійної, хімічної, целюлозно-паперової); відносно невеликий часткою зрошуваних земель; марнотратним споживанням води в побуті. У світовому сільському господарстві зберігається тенденція до збільшення попиту на воду. Вважається, що саме брак води, а не оброблюваних земель, є причиною нестачі продуктів харчування у багатьох країнах, що розвиваються, Так, в посушливих регіонах живуть більш 1 млрд людей. Рівень використання водних ресурсів для потреб промисловості, сільського господарства і побуту становить,% від загального обсягу водних ресурсів: в Єгипті - 97,1; Ізраїлі - 84,4; Україні - 40; Італії - 33 , 7; Німеччині - 27,1; Польщі - 21,9; США - 18,9; Туреччині - 17,3; Росії - 2,7. Основні резерви підвищення ефективності використання водних ресурсів: ліквідація втрат води при її транспортуванні через протікання, випарів і т.д.; усунення нераціонального споживання води в побуті. Лісові ресурси Світові лісові ресурси характеризуються насамперед показниками лісистості, лісової площі і-запасу деревини на корені. Показник лісової площі відбиває розмір території, покритої лісами, в тому числі на душу населення. Лісистість показує відношення площі лісів до загальної території країни. Запаси деревини на корені зазвичай визначаються множенням середньої кількості деревини (у кубічних метрах) з 1 м2 на площу, зайняту лісами. Покриті лісом площі в усьому світі досягають 40,1 млн км2 (в тому числі на ліси, найбільш придатні для експлуатації, доводиться 25-28 млн км2), Росії - 8Д, Бразилії ™ 3,2 , Канаді - 2,6, США - 2,0 млн км2. Але за останні 200 років площа лісів на землі скоротилася приблизно вдвічі. Площа лісових масивів з i960 р. по 1990 р. зменшилася на 13%, причому найбільше постраждали тропічні ліси Азії. Щодо недоторканими залишилися поки ліси азіатської частини Росії, Канади, басейнів річок Амазонки і Конго. Загальні запаси деревини на корені у всіх лісах світу складають 340-370 млрд м3. Росія за-нітрохи перше місце в світі за запасами деревини (23% світових запасів). Щорічний поточний пріростдревесіни, який визначає можливості експлуатації лісів без підриву їхнього відтворення, складає, за різними оцінками, від 3,6 до 5,5 млрд м \ однак у доступних освоєних лісах він дорівнює всього 1, 8 млрд м3. У середині 90-х тг. обсяг заготівель лісу становив 3,4 млрд м3 на рік (у 1960 р. - 1,9 млрд м3). Таким чином, обсяг заготівель наблизився до річного приросту деревини. Розвиток лісозаготівель залежить не тільки від наявних запасів деревини, але і від якості ведення лісового господарства. Незважаючи на здаються величезними запаси деревини в Росії, Північній Америці, Північній Європі і Південній Америці, можливості екстенсивної експлуатації лісових ресурсів в даний час близькі до вичерпання. Тому забезпечити як потреби економіки, так і вимоги з охорони природи можна лише шляхом переходу до ресурсозберігаючих технологій у лісовому комплексі світового господарства, | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||