10.1. Динаміка виробництва продовольства
Загальна характеристика. Головним джерелом продовольства виступає сільське господарство. Однак його частка у створенні миррового продукту скоротилася з 9% в 1970 р. до 4,0% в 1999 р. Незважаючи на таке скорочення, ця сфера світової економіки г безпосередньо пов'язана з життям 2/5 населення планети. У 1998 р. в ньому було зайнято 47% економічно активного населення. Якщо в промислово розвинених країнах в сільському господарстві працює менше 5%, то в країнах, що розвиваються - майже 60% працездатного населення, причому в країнах Азії та Африки - понад 60%.
У структурі сільськогосподарського виробництва відбулися зрушення, пов'язані з підвищенням частки продовольчих і зниженням частки технічних культур. Серед продовольчих культур основою харчування людини залишається зерно. За рахунок зерна населення світу забезпечує близько 50% своїх потреб у їжі. Це співвідношення поступово змінюється на користь тваринницької продукції. Для того щоб зробити 1кг м'яса, в середньому використовується 7 кг кормового зерна.
Основне місце у виробництві продовольства належить розвиненим країнам.
Динаміка виробництва. Світове виробництво продовольства зростає досить швидко. Тільки за 80-90 роки воно збільшилося в 1,7 рази і обігнало зростання населення (табл. 10.1). У промислово розвинених країнах виробництво продовольства зросло на 15,5%, а в розрахунку на душу населення - на 2%. У країнах загальне зростання виробництва в ці роки йшов швидкими темпами, і обсяг виробництва збільшився на 90%. Таке зрушення був забезпечений великими приростами сільськогосподарської продукції насамперед у Китаї і Індії (155 і 76% відповідно). Також значно збільшилося виробництво сільськогосподарської продукції на душу населення - 15%. Цей позитивний процес охопив не всі регіони світу, що розвивається. У країнах Африки, Близького Сходу рівень виробництва на душу населення впав.
Несприятливі зміни відбулися в країнах з перехідною економікою. У східноєвропейських країнах і колишньому СРСР відзначається значне скорочення виробництва в цілому і на душу населення. У 90-ті роки сільськогосподарське виробництво щорічно скорочувалося більш ніж на 6%.
Загальне зростання світового виробництва продовольства, сприятливі структурні зміни у виробництві супроводжувалися іншими позитивними явищами, зокрема, значним за останні півстоліття зниженням вартості виробництва найважливіших продуктів харчування.
Таблиця 10.1
Виробництво продовольства (1989-1991 = 100)
Важливе значення має кількість оброблюваної землі (рілля). В останні десятиліття воно відповідало зростанню населення в світі і збереглося на рівні 0,24 га на душу населення. Але в бідних країнах Азії, Африки та Латинської Америки відбулося скорочення використовуваних сільськогосподарських земель. У цих умовах збільшення продукції забезпечувалося за рахунок інтенсифікації виробництва.
1. Крупним фактором збільшення виробництва стала хімізація сільського господарства. Застосування хімічних добрив, засобів боротьби з шкідниками, бур'янами забезпечувало до 40% отриманого загального приросту врожайності основних сільськогосподарських культур. Якщо в 1973 р. у всьому світі на 1 га оброблюваних земель і багаторічних культур вносилося 60 кг, то в 1995-1997 рр.. - 94 кг добрив. Найбільш великі дози мінеральних добрив застосовуються в далекосхідних і європейських країнах. У промислово розвинених країнах під впливом екологічного руху використання мінеральних добрив зменшилося з 123 до 116 кг на 1 га. У незначних кількостях застосовуються мінеральні добрива в африканських країнах - 10,8 кг на 1 га оброблюваних земель і багаторічних трав (РФ -14-16 кг).
2. Важливим джерелом зростання сільськогосподарського виробництва стало зрошення сільськогосподарських земель. У 1995-1997 рр.. у світі зрошувалися 18,8% оброблюваних земель (1980 р. - 14,9%), але вони дали близько 40% всієї сільськогосподарської продукції. Найбільш високі показники іригації земель в Південній Азії (39%), у Східній Азії та країнах Близького Сходу (35%). У країнах Тропічної Африки зрошується 4,3% оброблюваних земель.
За останню чверть XX в. сільськогосподарське виробництво стало боле інтенсивним не тільки в розвинених, але і в країнах, що розвиваються
Збільшення сільськогосподарського виробництва поліпшило міжнародну продовольчу безпеку у світі. Світове виробництво продовольства незначно коливалося по роках, а розрив у світовому пропозицію та попит був відносно невеликим: зменшення виробництва становило приблизно 4% по зернових, 20% - по польових і садовим культурам і 0,5% - з продовольства в цілому.
Величина коливань у виробництві продовольства в окремих країнах значно більше. В цілому невеликі зміни у світовому виробництві показують, що дефіцит продуктів харчування в окремих країнах не створював непереборних перешкод у світовій продовольчій системі. Який виникає дефіцит міг врівноважуватися збільшенням виробництва в інших країнах.
Але в розглянутий період в країнах, що розвиваються відзначалося значне зниження темпів приросту врожайності, у зв'язку з чим очікується збільшення попиту на харчове зерно в майбутній період. За оцінкою ФАО (1993 р.), чотири серйозні небезпеки загрожують надійності постачання продовольством у світовому масштабі в найближчому столітті: погіршення кліматичних умов, виснаження водних і копалин енергетичних ресурсів, погіршення грунту, економічної лібералізм.