| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
10.1. Визначення валютного кризи | ||
|
У 1990-ті роки валютні кризи в Європі, Мексиці та Південно-Східної Азії привернули загальну увагу до спекулятивних атак на контрольовані владою валютні курси. Вивчення цих подій в даний час проходить як на теоретичному, так і на емпіричному рівні. І в тих і в інших роботах математичне моделювання відбуваються в економіці процесів зайняло центральне місце. На жаль, необхідно відзначити, що у нас про ці дослідження практично нічого не відомо. Щоб хоч якось заповнити бракуючий пробіл автор у цій главі вирішив коротенько ознайомити читачів з основними положеннями, що ліг в основу економіко-математичних моделей валютного кризи. Відповідно до поширеної класифікації, запропонованої експертом Національного Бюро Економічних Досліджень в США Майклом Бордо, фінансові кризи можуть бути згруповані в три великі категорії: банківський, боргової та валютна криза. Не всі фінансові пертурбації можуть розглядатися в якості фінансових криз. Фінансові потрясіння, що не роблять впливу на платіжний баланс або не мають потенційних наслідків для економічної активності, носять назву «псевдофінансовие кризи». У багатьох випадках банківський, боргової та валютна криза переплітаються між собою, як це сталося під час Азіатської кризи 1997-98 рр.. і Мексиканської кризи 1994-95 рр.. Криза Механізму обмінного курсу в Європі в 1992-93 рр.. зазвичай вважають валютним кризою, незважаючи на те, що в скандинавських країнах він привів до націоналізації банківської системи. Крім того, один тип кризи може запускати інший тип кризи. Банківська криза нерідко передує валютному кризи, особливо в країнах, що розвиваються, що трапилося, наприклад, у Туреччині і Венесуелі в середині 1990-х рр.. Проблеми банківського сектора також можуть ініціювати боргова криза, як в Аргентині і Чилі 1981-82 рр.. І навпаки, криза зовнішньої заборгованості здатний підірвати стійкість банків, що спостерігалося в 1982 р. в Колумбії, Мексиці, Перу та Уругваї. Проте, передування однієї кризи іншому може зовсім не означати причинно-наслідковий зв'язок. Що ж собою являють фінансові кризи? Банківська криза характеризує ситуацію, в якій фактична або потенційна банківська паніка або «провали» ринку призводять до вимушеної призупинення банками внутрішньої конвертованості своїх зобов'язань, або до втручання уряду для запобігання дестабілізації в банківській системі. Криза зовнішньої заборгованості означає, що країна не в змозі обслуговувати суверенний або приватний зовнішній борг. Самий широкий погляд на валютний криза представляє його як різке загострення ситуації на валютному ринку. Найпростіше визначення полягає в тому, що валютна криза означає значну номінальну девальвацію або знецінення національної валюти. Це визначення, проте, не враховує безліч інших ознак «загострення» і успішного протистояння влади валютним спекулянтам. Зазвичай «загострення ситуації» виражається не тільки в коливаннях валютного курсу, але також у падінні цін на внутрішні фінансові активи, збільшенні короткострокових процентних ставок, зниження довіри до банків, розпродажі золотовалютних резервів і т.д. Всі ці ознаки говорять про те, що валютна криза може відбуватися не тільки з жорстко фіксованим валютним курсом, а й з більш «м'якими» режимами. За визначенням МВФ валютний криза трапляється, коли «спекулятивна атака на обмінний курс призводить до девальвації (або різкого знецінення) валюти або змушує влади для захисту валюти значно витрачати іноземні резерви або різко піднімати процентні ставки». В емпіричних дослідженнях використовується концепція т.зв. «Спекулятивного тиску», створена ще в 1970-х рр.. Відповідно до цієї концепції валютний криза, так само як і спекулятивна атака, визначається як період, коли спекулятивний тиск на валютному ринку досягає критичних значень. Спекулятивний тиск на валютному ринку можна виміряти за допомогою середньозваженого індексу, що включає змінні номінального валютного курсу, втрату іноземних резервів і зміна процентних ставок. Індекс був вперше запропонований в 1996 р. групою економістів, що складається з Б. Айхенгріна, Е. Роуза і Ч. Виплоша. Головна перевага зваженого індексу полягає в тому, що він тонко визначає ситуацію на ринку. Пов'язана з валютним кризою спекулятивна атака може закінчитися як успіхом, так і провалом. У разі успіху спекулянтів, ситуація вже носить назву «валютний крах», тобто Відбувається значне номінальне знецінення або девальвація внутрішньої валюти. Дж. Франкель і Е. Роуз пропонують використовуватися при визначенні валютного краху поріг знецінення у 25% на рік. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||