| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
10.2. Принципи кредитування | ||
|
У літературі принципи кредитування визначаються по-різному. Наприклад, як основні правила передачі банком грошових коштів у позику; як способи реалізації економічних законів кредиту; як головний елемент системи кредитування; як основоположні умови кредитування; як основоположні умови, на яких видається кредит позичальнику; як основа, головний елемент системи кредитування, оскільки відображають сутність і зміст кредиту, а також вимоги об'єктивних економічних законів, в тому числі і в сфері кредитних відносин. Поряд з поняттям «принципи кредитування» в економічній літературі зустрічається поняття «принципи кредиту». Водночас це - не ідентичні поняття, а тому їх слід чітко розрізняти. Будь-яка економічна категорія, в тому числі і кредит, має певну, властиву тільки їй особливість, виконує свої функції, а через них і власну роль. Однак жодна з економічних категорій не може і не виконує свою роль просто тому, що вона такою є. Для того щоб економічна категорія почала «працювати», необхідно виробити певні умови, сформувати механізм її діяльності, який повною мірою відповідав би сутності цієї категорії. Стосовно до кредиту необхідно визначити вихідні елементи механізму кредитування, тобто принципи кредитування, але не принципи кредиту. О.І. Лаврушин при ис-прямування питання про сутність кредиту прийшов до висновку про те, що його рух підпорядковується певним специфічним законам - законам кредиту. Під законами кредиту О.І. Лаврушин розуміє «таке його рух, який, висловлюючи сутність, характеризує невід'ємне, постійне у функціонуванні кредиту». До таких специфічних законам кредиту він відносить: закон планомірної поворотності коштів; закон збереження кредитних коштів. Визначення законів кредиту має значення не тільки для розробки теорії кредиту, а й для практичного використання цієї економічної категорії. Будучи вираженням сутності кредиту, вони вказують на її особливості, які і повинні бути враховані в практиці функціонування кредиту. Закони кредиту повинні бути відправним початком при виробленні принципів кредитування. Тільки в цьому випадку механізм кредитування буде відповідати суті кредиту і стане дійсно працюючим механізмом. Дуже важливим, особливо для практики функціонування кредиту, є питання про змістовну стороні принципів кредитування. Тут виникає ряд проблем. Одна з них - обгрунтований вибір самих принципів кредитування. Інша - чи вважати ці принципи єдиними для всіх об'єктів банківського кредиту, його видів або вони різні для короткострокового банківського кредитування в оборотні кошти і довгострокового кредитування витрат в основні фонди. Єдності з цього питання немає навіть в навчальній літературі. Більшість економістів визнають такі принципи банківського кредитування, як цільове використання (цілеспрямованість), терміновість, забезпеченість. Оскільки принципи банківського кредитування є вихідним елементом механізму кредитування, через який створюються конкретні умови функціонування кредиту, його використання у відповідних сферах і тим самим визначається роль кредиту в господарстві, то необхідно, щоб в механізмі кредитування втілилися специфічні особливості кредиту як економічної категорії. Досягти цього можна тільки в тому випадку, якщо в основу принципів банківського кредитування покласти закони кредиту. В іншому випадку, дані закони можуть не отримати матеріалізації в принципах банківського кредитування. В результаті Механізм кредитування буде побудований без урахування сутнісних особливостей кредиту як економічної категорії, що може призвести до ослаблення ролі банківського кредиту в господарстві та інших негативних явищ. Які ж принципи слід покласти в основу банківського кре-вання, щоб дотримувалися закони кредиту? Провідним законом кредиту являетса закон зворотності коштів. Яким чином зворотність як атрибут кредиту може перетворитися на специфічно активне властивість? Це можна зробити через механізм кредитування, але перш через принципи кредитування, як його вихідний елемент, включивши до складу цих принципів такі, які б забезпечували своєчасну зворотність позичених коштів. Цій меті повною мірою відповідає принцип терміновості. Він покликаний визначити як тимчасове межі використання кредиту, так і конкретні терміни його повернення. Слід розрізняти два поняття: термін користування кредитом і термін погашення кредиту. Іноді вони можуть збігатися внаслідок особливо-стей об'єктів кредиту. Ці випадки зустрічаються при кредитуванні витрат на оборотні кошти. Зовсім інше - при кредитуванні витрат на основні фонди: тут термін користування кредитом і термін його погашення, як правило, не збігаються. Наприклад, термін користування кредитом на витрати по впровадженню нової техніки складається з трьох частин: часу робіт по заходів, періоду освоєння і терміну окупності кредитуються витрат. Цей кредит погашається після завершення робіт на об'єкті, а якщо необхідно, то і періоду освоєння впровадженої техніки. Отже, термін погашення кредиту на витрати в основні фонди значно менше терміну користування кредитом. Тому принцип терміновості кредитування вимагає визначення періоду користування кредитом, а не просто періоду його погашення. У цих умовах великого значення набувають економічно обгрунтоване встановлення як термінів користування кредитом, так і термінів його погашення. Принцип терміновості спрямований на зміцнення платіжної дисципліни. Банки надають економічний вплив на підприємства, що порушують цю дисципліну, шляхом застосування диференційованих процентних ставок за користування кредитом, а також використання інших економічних заходів впливу, передбачених кредитним договором. Проте слід мати на увазі, що одного принципу - терміновості - недостатньо для забезпечення дії такого закону кредиту, як зворотність засобів. Внаслідок своєї специфіки кредит не може бути використаний на здійснення будь-яких витрат, що виникають на різних ділянках господарства. Його можна направити тільки на економічно доцільні витрати, що мають поворотну основу. Тому важливим принципом кредитування є його цілеспрямованість. По суті, цей принцип покликаний визначити межі використання кредиту. Спочатку цей принцип передбачав наявність конкретного матеріального забезпечення за кожною кредитною операцією. Надалі в міру розвитку кредитних відносин, підвищення ролі кредиту 13 господарстві поняття забезпеченості стало більш широким. Кредит вважається забезпеченим, якщо він відповідає всієї сукупної потреби в оборотних коштах, на які він виданий (під всі наднормативні запаси якихось цінностей, хоча останнє має певне значення і зараз), відповідає обсягу діяльності підприємства. Однак не всі надані кредити пов'язані безпосередньо з матеріальним забезпеченням. У цьому випадку головною умовою забезпечення повернення кредиту є фінансовий стан підприємства, його кредитоспроможність. Тому оцінці кредитоспроможності підприємства банками приділяється особлива увага. Названі принципи - терміновість, цілеспрямованість, забезпеченість - повною мірою сприяють реалізації законів кредиту, а отже, можуть бути використані в якості принципів банківського кредитування. Всі принципи. Банківського кредитування між собою тісно пов'язані і взаємозалежні. Порушення виконання будь-якого з принципів несприятливо відбивається на інших принципах. Так, неправильне виконання принципу цілеспрямованості кредитування може призвести до використання кредиту в нераціональних напрямках. Недоліки в реалізації принципу забезпеченості кредитування ускладнюють виконання принципу терміновості. Слід зазначити, що принципи короткострокового і довгострокового банківського кредитування повинні бути єдиними, оскільки вони від-ражают сутність і закони єдиного кредиту - банківського. Що ж до його різновидів (короткостроковий, довгостроковий, в обо-ротні кошти, в основні фонди), то специфіка полягає в особливостях змісту механізму кредитування по відношенню до конкретних об'єктів, в особливостях реалізації окремих принципів кредитування, але не зачіпає самих принципів банківського кредитування як вихідних його елементів. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||