10.2 УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ІНВЕСТУВАННЯ
Під ризиком окремого фінансового інструменту інвестування розуміється ймовірність відхилення фактичного інвестиційного доходу від очікуваної його величини в ситуації невизначеності динаміки кон'юнктури відповідного сегмента фінансового ринку та майбутніх результатів господарської діяльності його емітента.
Ризик окремих фінансових інструментів інвестування є складним, багатоаспектним поняттям як з позицій методів його оцінки, так і з позицій форм уп-равління його нейтралізацією. Цей ризик характеризують такі основні особливості:
Інтегрований характер. Ризик окремого фінансового інструменту інвестування, як і проектний ризик, концентрує в собі ряд конкретних видів інвестиційних ризиків, що вимагають елімінування в процесі оцінки. Тільки з урахуванням оцінки цих конкретних видів ризиків може бути визначений сукупний рівень ризику того чи іншого фінансового інструменту інвестування.
Високий ступінь зв'язку з коливаннями кон'юктури фінансового ринку та іншими факторами зовнішнього фінансового середовища. Прибутковість окремих фінансових інструментів інвестування в значно більшій мірі визначається умовами зовнішнього фінансового середовища в порівнянні з прибутковістю реальних інвестиційних проектів. Крім того, колеблемость рівня прибутковості окремих фінансових інструментів інвестування характеризується значно меншими інтервалами часу (іноді суттєві зміни цього показника під впливом зміни умов зовнішнього фінансового середовища відбуваються в лічені години). При цьому, колеблемость рівня прибутковості фінансових інструментів інвестування значною мірою визначається зміною кон'юктури не тільки тих сегментів фінансового ринку, з якими пов'язана діяльність емітентів та інвесторів, але і ринку в цілому. Ринковий ризик окремих фінансових інструментів інвестування носить непереборний для інвестора характер і тому потребує індивідуальної його оцінки в процесі інвестиційної діяльності під-приємства.
Високий ступінь зв'язку з майбутніми результатами діяльності емітента та зміною його фінансового стану. У відмінності від реального інвестування, де рівень проектного ризику генерується в значній мірі самим інвестором, ризик окремого фінансового інструменту інвестування формується в основному не інвестором, а емітентом. Цей індивідуалізований вид ризику кожного з фінансових інструментом інвестування залежить від галузевої приналежності емітента та регіону його діяльності, динаміки обсягу реалізації його продукції і суми операційного прибутку, рівня фінансової стійкості та платоспроможності, стратегічних змін його господарської діяльності та інших її параметрів. В рамках окремого фінансового інструменту інвестування-вання цей індивідуалізований вид ризику для інвес-тора також є непереборним (він може бути ней-тралізован лише в рамках загального портфеля цих інструментів, формованого інвестором). У той же час кожен інвестор має можливість прийняти або не при-няти на себе цей вид ризику шляхом альтернативного вибору фінансових інструментів, емітованих різними об'єктами господарювання. Наявність такої можливості визначає необхідність індивідуальної оцінки інвестиційних про-сторі рівня ризику, пов'язаного з діяльністю емітента.
Високий рівень варіабельності за окремими видами фінансових інструментів »Рівень ризику окремих фінансових інструментів інвестування варіює в значно ширшому діапазоні, ніж рівень проектного ризику. Високий рівень варіабельності цього ризику властивий не тільки окремим видам фінансових інструментів інвестування, а й конкретним їх різновидам в розрізі емітентів. Значною мірою це визначає і високу варіабельність рівня доходу за фінансовими інструментами інвестування, формованого з урахуванням премії за ризик. 2. Більш велика інформативна база оцінки. Вплив коливання кон'юктури фінансового ринку та інших факторів зовнішнього фінансового середовища, а також змін у діяльності і фінансовий стан емітентів на рівень ризику окремих фінансових інструментів ін-вестірованія може бути відстежено за весь період їх об-рощення (або звернення їх аналогів) на фондовому ринку за досить тривалий період. Джерелом такої ін-формації є фондові біржі, центри фінансових аналітиків, брокерські контори та інші установи ін-фраструктури ринку цінних паперів. Крім того, інфор-нормативну базу оцінки складають і різні індикато-ри стану цього ринку. Наявність досить великої та доступної інформаційної бази дозволяє широко використову-економіко-статистичні та економіко-мате-автоматично методи оцінки ризику окремих фінансових інструментів інвестування.
Висока кореляція рівня ризику з періодом обігу фінансових інструментів інвестування. Ризик, генерований індивідуальним фінансовим інструментом інвестування, знаходиться в прямій корелятивній зв'язку з тривалістю його звернення (терміном погашення). Це пов'язано із зростанням невизначеності умов формування прибутковості фінансових інструментів інвестування з розширенням горизонту їх обігу (що збільшує діапазон варіації рівня їх прибутковості, а відповідно і коефіцієнт варіації і среднеквадратическое його відхилення). Розглянута особливість визначає необхідність комплексної оцінки рівня ризику, ліквідності і прибутковості окремих фінансових інструментів інвестування, які знаходяться між собою в нерозривному зв'язку.
Найважливіший елемент оцінки реальної вартості фінансового інструменту інвестування. Очікувана норма прибутковості по конкретному інструменту інвестування, яка використовується як дисконтна ставка в процесі оцінки його реальної вартості, не може бути сформована інвестором без урахування рівня властивого йому ризику. Тільки на підставі попередньої оцінки рівня ризику окремого фінансового інструменту інвестування може бути обгрунтований розмір премії за ризик, що включається в норму прибутковості по ньому, очікувану інвестором.
Найважливіший інструмент управління ризиком сукупного інвестиційного портфеля підприємства. Оцінка рівня ризику окремого фінансового інструменту інвестування служить важливим інструментом формування сукупного інвестиційного портфеля підприємства відповідно до обраної підприємством філософією фінансової 1. діяльності та характером його інвестиційного пове-дення. Тільки на основі оцінки ризику окремих фінансових інструментів інвестування можна вийти на цільові параметри формування інвестиційного портфеля за загальним рівнем його ризику. При цьому слід мати на увазі, що рівень портфельного ризику формується не як сума індивідуальних ризиків входять до його складу окремих фінансових інструментів інвестування, а як результат цілеспрямованої диверсифікації портфеля, що дозволяє знижувати сукупний рівень його ризику.
Первісною стадією оцінки ризиків фінансового інвестування є оцінка ризиків окремих фінансових його інструментів. Процес такої оцінки здійснюється за такими основними етапами (рис. 10.13).
Малюнок 10.13. Основні етапи оцінки ризиків окремих фі-нансових інструментах інвестування.
Ідентифікація окремих видів ризиків з кожного розглянутого фінансового інструменту інвестування. Процес ідентифікації окремих видів ризиків включає такі стадії:
На першій стадії по кожному фінансовому інструменту інвестування виділяються властиві йому види систематичного ризику (цінової, процентного, інфляційного, валютного і т.п.).
На другій стадії по розглянутих фінансових інструментах інвестування визначається перелік від-ділових видів несистематичного ризику (комерційний, структурний і т.п.).
На третій стадії формується загальний портфель ризиків, диференційовних як у розрізі окремих фінансових інструментів інвестування, так і в розрізі видів систематичного і несистематичного ризику.
Оцінка ймовірності настання ризикового перебуваючи-ня за окремими видами ризиків фінансового інструменту інвестування. Якщо фінансовий інструмент інвестування-вання має тривалий період обігу, така оцінка здійснюється за фактичною інформативною базі. Якщо ж оцінюється знову емітований фінансовий інструмент інвестування, то використовується інформація про характер звернення аналогічних йому інструментів за попередній період. Для оцінки ймовірності настання ризикової події за окремими ризиками фі-нансового інструменту інвестування використовуються раніше
розглянуті економічно-статистичні, експертні та аналогові методи.
3. Визначення розміру можливих фінансових втрат при настанні окремих ризикових подій по конкретних фінансових інструментах інвестування. З урахуванням наявної вихідної бази, що характеризує ретроспективні параметри звернення розглянутих фінансових інструментів інвестування (або їх аналогів), ви-є діапазон коливань розміру їх поточного доходу і курсової вартості (ринкової ціни). За результатами оцінки цих коливань визначається конкретний розмір можливих фінансових втрат по розглянутих ін-струмент інвестування з його підрозділом на допустимих, критичний і катастрофічний рівні.
Оцінка загального рівня ризику окремих фінансових інструментів інвестування з його підрозділом на сис-тематичний і несистематичний. Для оцінки загального і несистематичного ризику окремих фінансових інструментів інвестування використовуються показники середньо-квадратичного (стандартного) відхилення і коефіцієнта варіації. Для оцінки систематичного ризику по цих інструментах застосовується бета-коефіцієнт (мо-діли розрахунку цих показників розглянуті раніше).
Зіставлення рівня систематичного ризику окремих фінансових інструментів інвестування з очікуваним рівнем дохідності за ними, В основі виявлення адек-ватності розглянутих показників лежить "Модель оцінки вартості фінансових активів" і її графічна інтерпретація, яка визначає "Лінію прибутковості цінних паперів ". Ця модель допомагає інвесторам оцінювати соот-носіння "ризик-доходность'5 по кожному фінансові інструменти інвестування, приймати відповідні інвестиційні рішення в процесі їх відбору в форми-руемой інвестиційний портфель.
У процесі такого зіставлення слід врахувати, що "Лінія прибутковості цінних паперів", побудована на основі бета-коефіцієнта по всій сукупності фінансові інструменти інвестування, носить усереднений характер. Специфіка звернення окремих фінансових інструментів інвестування може визначати різницю в очікуваних екпортувати доходи при заданому рівні ризику , який проявляють як закономірність протягом тривалого періоду часу. Різниця між фактичною дохідністю окремого фі-нансового інструменту інвестування та очікуваної його прибутковістю на основі "Лінії прибутковості цінних паперів" при конкретному рівні ризику, характеризується "коефіцієнт альфакоторий може мати як позитивну, так і негативну величину. Чим вище позитивне значення "коефіцієнта альфа", тим вище за інших рівних умов інвестиційна привабливість розглянутого фінансового інструменту інвестування-вання.
6. Ранжування розглянутих фінансових інструментів інвестування за рівнем ризику. Таке ранжирування з метою використання при відборі фінансових інструментів в інвестиційний портфель здійснюється за показниками загального рівня їх ризику, а також ризику систематичного і несистематичного. Рангові значення окремих фінансових інструментів інвестування повинні зростати в міру зростання рівня ризику по них.
Остаточні інвестиційні рішення про можливість використання окремих фінансових інструментів інвестування з урахуванням фактора їх ризику приймаються з урахуванням ризикових переваг інвестора та адекватності співвідношення рівня їх ризику і прибутковості.
З урахуванням результатів оцінки ризиків окремих фінансових інструментів інвестування здійснюється управління портфельними ризиками підприємства. Це управління здійснюється шляхом формування інвестиційного портфеля, в процесі якого його ризик пов'язується з його прибутковістю.
Інвестиційний портфель являє собою цілеспрямовано сформовану сукупність фінансових інструментів, призначених для здійснення фінансового інвестування відповідно до розробленої інвестиційної політикою. Так як на переважній більшості підприємств, що ведуть фінансове інвестування, основним його об'єктом є цінні папери, для таких підприємств поняття "інвестиційний портфель" ототожнюється з поняттям "фондовий портфель" (або "портфель цінних паперів").
забезпечення високого рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді;
забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в майбутній довгостроковій перспективі;
забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків, пов'язаних з фінансовим інвестуванням;
забезпечення необхідної ліквідності інвестиційного портфеля,
забезпечення максимального ефекту "податкового щита" у процесі фінансового інвестування.
Перераховані конкретні цілі формування інвестиційного портфеля в значній мірі є альтернативними. Так, забезпечення високих темпів при-росту інвестованого капіталу в довгостроковій перспек-ви платника певною мірою досягається за рахунок істотного зниження рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді (і навпаки). Темпи приросту інвестованого капіталу і рівень формування теку-ного інвестиційного доходу знаходяться в прямого зв'язку з рівнем інвестиційних ризиків. Забезпечення необхід-мій ліквідності портфеля може перешкоджати включе-нию в нього як високоприбуткових, так і низькоризикових фінансових інструментів інвестування.
Альтернативність цілей формування інвестицій-ного портфеля визначає розходження політики фінансового інвестування підприємства, яка в свою чергу пре-допределяет конкретний тип формованого инвестицион-ного портфеля.
Розглянемо сучасні підходи до типізації інвестиційних портфелів підприємства, що забезпечують реалізацію конкретних форм його політики фінансового інвестування. Така типізація проводиться за такими основними ознаками (рис. 10.14).
Малюнок 10.14. Типізація інвестиційних портфелів підприємства за основними ознаками.
1, За цілями формування інвестиційного доходу раз-личать два основних типи інвестиційного портфеля - портфель доходу і портфель зростання.
Портфель доходу являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді незалежно від темпів приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі. Іншими словами, цей порт-картоплю орієнтований на високу поточну віддачу інвес-тіціонних витрат, незважаючи на те, що в майбутньому періоді ці витрати могли б забезпечити одержання більш високої норми інвестиційного прибутку на вкладений капітал.
Портфель зростання являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації темпів приросту інвестованого капіталу в майбутній довгостроковій перспективі поза залежністю від рівня фор-мування інвестиційного прибутку в поточному періоді. Іншими словами, цей портфель орієнтований на за-безпечення високих темпів зростання ринкової вартості підпри-ємства (за рахунок приросту капіталу в процесі фінансового інвестування), так як норма прибутку при довгостроковому фінансовому інвестуванні завжди вище, ніж при короткостроковому. Формування такого інвестиційного портфеля можуть дозволити собі лише досить стійкі у фінансовому відношенні підприємства.
2. За рівнем прийнятих ризиків розрізняють три основних типи інвестиційного портфеля - агресивний (спекулятивний) портфель; помірний (компромісний) портфель і консервативний портфель. Така типізація портфелів заснована на диференціації рівня інвести-ційного ризику (а відповідно і рівня інвестиційного прибутку), на який згоден йти конкретний інвестор у процесі фінансового інвестування (рис. 10.15).
Малюнок 10.15. Залежність норми інвестиційного прибутку
портфеля від рівня портфельного ризику.
Агресивний (спекулятивний) портфель являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації поточного доходу або приросту інвестованого капіталу незалежно від супутніх-ющего йому рівня інвестиційного ризику. Він дозволяє отримати максимальну норму інвестиційного прибутку на вкладений капітал, однак цьому супроводжує найви-ший рівень інвестиційного ризику, при якому інвес-тувати капітал може бути втрачений повністю або
в значній частці.
Помірний (компромісний) портфель являє собою сформовану сукупність фінансових інструментів інвестування, за яким загальний рівень портфельного ризику наближений до середньоринкового. Природно, що за таким інвестиційним портфелем і норма інвестиційного прибутку на вкладений капітал буде також наближена до середньоринкової.
Консервативний портфель являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм мінімізації рівня інвестиційного ризику. Такий портфель, формований найбільш обережними інвесторами,
практично виключає використання фінансових інструментів, рівень інвестиційного ризику за якими перевищує середньоринковий. Консервативний інвестицій-ційний портфель забезпечує найбільш високий рівень безпеки фінансового інвестування. 3. За рівнем ліквідності виділяють три основних типи інвестиційного портфеля - високоліквідний портфель, среднеліквідние портфель і низьколіквідний портфель. Така типізація інвестиційного портфеля підприємства визначається, з одного боку, цілями фі-нансового інвестування (ефективне використання тимчасово вільних грошових активів у складі оборот-ного капіталу або довгостроковий зростання інвестиційного капіталу), а з іншого, - інтенсивністю зміни фак торів зовнішнього середовища, визначальною частоту реінвестування-вання капіталу в процесі реструктуризації портфеля.
Високоліквідний портфель формується, як правило, з короткострокових фінансових інструментів інвестування-вання, а також з довгострокових їхніх видів, що користуються високим попитом на ринку, за якими регулярно вдосконалення-шаются угоди купівлі-продажу.
Среднеліквідние портфель, поряд з перерахованими вище видами фінансових інструментів інвестування, включає також певну частину їх видів, що не користуються високим попитом і з нерегулярною частотою трансакцій.
Низьколіквідний портфель формується, як правило, з облігацій з високим періодом погашення або акцій окремих підприємств, що забезпечують більш високий (у порівнянні з середньоринковими) рівень інвестиційного доходу, але користуються дуже низьким попитом (або взагалі не котируються на ринку).
За інвестиційним періоду розрізняють два основних типи інвестиційного портфеля - короткостроковий портфель і довгостроковий портфель. Така типізація заснована на відповідній практиці бухгалтерського обліку фінансових активів підприємства.
Короткостроковий портфель (або портфель короткострокових фінансових інвестицій) формується на основі фінансових активів, використовуваних протягом до одного року. Такі фінансові інструменти інвестування служать, як правило, однією з форм страхового запасу грошових активів підприємства, що входять до складу його оборотного капіталу.
Довгостроковий портфель (або портфель довгострокових фі-нансових інвестицій) формується на основі фінансових активів, використовуваних протягом більше одного року. Цей тип портфеля дозволяє вирішувати стратегічні цілі інвестиційної діяльності підприємства і здійснювати обрану ним політику фінансового інвестування.
За умовами оподаткування інвестиційного доходу виділяють два типи інвестиційного портфеля - оподатковуваний портфель і портфель, вільний від оподаткування. Така типізація інвестиційного порт-феля пов'язана з реалізацією однієї з цілей його форми-вання підприємством - забезпеченням максимального ефекту "податкового щі 1а" в процесі фінансового ін-вестірованія.
Оподатковуваний портфель складається з фінансових інструментів інвестування, дохід за якими підлягає оподаткуванню на загальних підставах відповідно до діючої в країні податковою системою. Формування такого портфеля не переслідує цілей мінімізації податкових виплат при здійсненні фінансових інвестицій.
Портфель вільний від оподаткування складається з таких фінансових інструментів інвестування, дохід за якими податками не обкладається. До таких фінансових інструментів відносяться, як правило, окремі види державних і муніципальних облігацій, що переслідують цілі швидкої акумуляції інвестиційних ресурсів для вирішення нагальних інвестиційних завдань. Звільнення інвестора від оподаткування доходів за таким фінан-совим інструментам додатково стимулює їх ін-вестиционного активність, збільшуючи суму чистого ін-вестиционной прибутку на розмір даної податкової пільги.
б. По стабільності структури основних видів фінансових інструментів інвестування їхній портфель диференціюється в розрізі двох типів - портфель з фіксованою структурою активів і портфель із гнучкою структурою активів. Така типізація інвестиційного портфеля пов'язана з принциповими підходами інвестора до наступної його реструктуризації.
Портфель з фіксованою структурою активів характе-теризует такий його тип, при якому питомі ваги основ-них видів фінансових інструментів інвестування (ак-цій, облігацій, депозитних внесків і т.п.) залишаються незмінними на протязі тривалого періоду вре-мени. Подальша реструктуризація такого портфеля здійснюється лише за окремими різновидам фі-нансових інструментів інвестування в рамках фіксованими загального обсягу по даному виду.
Портфель із гнучкою структурою активів характеризує такий його тип, при якому питомі ваги основних видів фінансових інструментів інвестування є рухомими і змінюються під впливом факторів зовнішнього середовища (їх впливу на формування рівня прибутковості, ризику і ліквідності) або цілей здійснення фінансових інвестицій. За спеціалізацією основних видів фінансових ін-струмент інвестування в сучасній практиці інвес-тіціонного менеджменту виділяють такі основні типи портфелів:
Портфель акцій. Цей портфель дозволяє цілеспрямовано вирішувати таку задачу його формування, як забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в майбутній довгостроковій перспективі. Різновидом такого типу портфеля є портфель акцій венчурних (ризикових) підприємств.
Портфель облігацій. Цей тип портфеля дозволяє вирішувати такі цілі його формування, як забезпечення високих темпів формування поточного доходу, мінімізації інвестиційних ризиків, одержання ефекту "податкового щита" у процесі фінансового інвестування.
Портфель векселів. Цей тип портфеля дозволяє підприємству цілеспрямовано забезпечувати отримання поточного доходу в короткостроковому періоді за рахунок ефективного використання тимчасово вільного залишку грошових активів (при одночасному зміцненні господарських зв'язків з оптовими покупцями своєї продукції).
Портфель міжнародних інвестицій. Формування такого типу портфеля здійснюють, як правило, інституціональні інвестори шляхом покупки фінансових інструментів інвестування (акцій, облігацій тощо), емітованих іноземними суб'єктами господарювання. Як правило, такий тип портфеля спрямований на реалізацію мети забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків.
Портфель депозитних вкладів. Такий портфель дозво-ляє цілеспрямовано вирішувати такі цілі його формуванні-ня, як забезпечення необхідної ліквідності, отри-мання поточного інвестиційного доходу та мінімізації рівня інвестиційних ризиків.
Портфель інших форм спеціалізації. В основі формування такого порфеля лежить вибір одного з альтернативних видів фінансових інструментів інвестування, що не розглянутих вище.
За кількістю стратегічних цілей формування виділяють моно-і поліцелевой типи портфелів.
Моноцільовими портфель характеризує такий його тип, при якому всі вхідні в його склад фінансові інструменти інвестування відібрані за критерієм рішення однієї із стратегічних цілей його формування (забезпечення одержання поточного доходу; забезпечення приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі; мінімізації інвестиційного ризику тощо) . Такий одноцелевой портфель може включати в свій склад всі основні види фінансових інструментів інвестування, що забезпечують його стратегічну спрямованість.
Поліцелевой (комбінований) портфель передбачає можливості одночасного вирішення ряду стратегічних цілей його формування. У сучасному інвестиційній практиці найбільш часто здійснюється формування комбінованого портфеля за першими двома розглянутими ознаками - цілями формування інвестиційного доходу і рівнем прийнятих ризиків. Такими основними варіантами комбінованих типів інвестиційних портфелів є:
агресивний портфель росту (портфель прискореного росту);
помірний портфель доходу (портфель нормального доходу);
помірний портфель росту (портфель нормального росту);
консервативний портфель доходу (портфель гаран-тированного доходу);
Консервативний портфель росту (портфель гарантованого росту).
Діапазон комбінованих типів інвестиційних портфелів може бути розширений в ще більшому ступені за рахунок їх варіантів, що мають проміжне значення цілей фінансового інвестування.
Запропонована до використання типізація інвестиційних портфелів може бути доповнена й іншими ознаками, пов'язаними з особливостями здійснення фінансового інвестування конкретними підприємствами.
З урахуванням розглянутих принципових положень здійснюється формування портфеля фінансових ін-вестицій конкретного підприємства. Процес цього форми-вання складається з наступних основних етапів (рис. 10.16).
Малюнок 10.16. Основні етапи формування портфеля фінансових інвестицій підприємства.
1. Вибір портфельної стратегії і типу формованого інвестиційного портфеля. На цьому етапі в першу чергу формулюються цілі формування інвестиційного портфеля підприємства, що визначають зміст його портфельної стратегії. Ці цілі формулюються з урахуванням взаємозв'язку показників рівня очікуваної прибутковості та рівня ризику формованого портфеля.
З урахуванням сформульованих цілей портфельної стратегії здійснюється потім вибір типу формованого інвестиційного портфеля. Так як в сучасних умовах більшість формованих інвестиційних портфелів носять поліцелевой характер (тобто є комбінованими портфелями), визначається пріоритетність окремих ознак типізації портфеля.
У першу чергу здійснюється типізація портфеля за цілями формування інвестиційного доходу (портфель зростання або портфель доходу).
У другу чергу здійснюється типізація портфеля за рівнем прийнятих ризиків (агресивний, помірний чи консервативний портфель).
У третю чергу типізація портфеля здійснюється за рівнем його ліквідності (високо-, середньо-або низьколіквідний портфель).
У четверту чергу в процесі типізації портфеля враховуються інші ознаки його формування, що є істотними для інвестиційної діяльності конкретного підприємства (інвестиційний період, спеціалізація портфеля і т.п,).
Результатом цього етапу формування інвестиційного портфеля є повна його ідентифікація за основними ознаками типізації та визначення параметрів, що задаються рівня очікуваної його дохідності та ризику.
2. Оцінка інвестиційних якостей фінансових інструментів інвестування за показниками рівня прибутковості, ризику і взаємної коваріації. Відповідно до положень сучасної портфельної теорії ці показники є найбільш суттєвими характеристиками інвестиційних якостей фінансових інструментів інвестування.
Оцінка рівня очікуваної прибутковості окремих фінансових інструментів інвестування здійснюється з урахуванням їх специфіки на основі відповідних моделей, розглянутих раніше.
Оцінка рівня ризику окремих фінансових інструментів інвестування здійснюється шляхом розрахунку показників середньоквадратичного (стандартного) відхилення або дисперсії їх прибутковості. У процесі оцінки рівня ризику, він диференціюється на систематичний і несистематичний. Оцінка взаємної коваріації окремих фінансових інструментів інвестування здійснюється на основі використання відповідних статистичних методів. Ковариация являє собою статистичну харак-теристику, яка ілюструє міру подібності (або розходжень) двох розглянутих величин в динаміці, амплітуді і на-правлінні змін. У процесі оцінки вивчається підступний- ація зміни (коливання) рівня інвестиційного доходу за різними порівнянним видами фінансових інструментів. Принцип прояви цього показника графічно ілюструється на рис. 10.17.
Малюнок 10.17. Характеристика ковариации коливань рівня інвестиційного доходу за різними фінансовими інструментами інвестування.
Таблиця 10.7
Альтернативна структура портфеля за видами фінансових інструментів
Результатом цього етапу формування інвестиційного портфеля є визначення його видової структури, а також стартового його складу за конкретним фінансовим інструментам інвестування.
4. Оптимізація портфеля, спрямована на зниження рівня його ризику при заданому рівні очікуваної прибутковості. Вона грунтується на оцінці коваріації (коефіцієнта кореляції) і відповідної диверсифікації ін-струмент портфеля.
Диверсифікація фінансових інструментів інвестування, що забезпечується вибором їх видів з негативного-
ної взаємної кореляцією, дозволяє зменшити рівень несистематичного ризику портфеля, а відповідно і загальний рівень портфельного ризику. Чим вище кількість фінансових інструментів з негативною взаємної кореляцією, включених в портфель, тим нижче при незміненому рівні інвестиційного доходу буде рівень портфельного ризику. Графічно ця залежність ілюструється на рис. 10.18
Малюнок 10.18. Залежність рівня несистематичного і загального
портфельного ризику від кількості фінансових інструментів інвестування.
Як показує графік, збільшення кількості використовуваних інструментів інвестування дозволяє істотно знизити рівень портфельного ризику. За критеріями західних фахівців мінімальним вимогам диверсифікації портфеля відповідає включення в нього не менше 10-12 фінансових (фондових) інструментів. В умовах нерозвиненості нашого фондового ринку цей критерій може бути декілька знижений.
З малюнка видно також, що диверсифікація дозво-ляє зменшити лише несистематичний ризик інвести-ційного портфеля - систематичний ризик діверсіфі-кацией не усунено (його можна тільки відшкодувати відповідної премією за ризик).
Результатом цього етапу формування портфеля є забезпечення досягнення мінімально можливого рівня його нишпорячи при заданому рівні очікуваного інвести-ційного доходу.
5. Оцінка основних параметрів сформованого інвестиційного портфеля. Така оцінка дозволяє оцінити ефективність всієї роботи по його формуванню.
Рівень прибутковості портфеля розраховується за наступною формулою:
Рівень ризику портфеля розраховується за наступною формулою:
В умовах функціонування нашого фондового ринку ця оцінка повинна бути доповнена і показником рівня ліквідності сформованого портфеля.
Результатом цього етапу формування портфеля є мінімізація відхилення стартових його характеристик від цільових параметрів його побудови.
Інвестиційний портфель, який повністю відповідає цілям його формування як за типом, так і за складом включених до нього фінансових інструментів, являє собою "збалансований стартовий інвестиційний портфельв якому рівень ризику збалансований з рівнем його прибутковості.