| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
10.4. Валютні відносини в Росії | ||
|
Спочатку при формуванні валютного ринку Росії склалися такі особливості встановлення валютного курсу, при яких основним курсоутворюючої фактором став високоефективний імпорт (як правило, споживчий), і вся наступна динаміка валютного курсу вже відштовхувалася від початкового рівня, т . е. цей рівень приймався як обгрунтоване і об'єктивне відображення основних економічних процесів і співвідношень. Вся необ'єктивність визначення валютного курсу як загальноекономічного показника була, проте, очевидна. Наочно це демонструється наступним умовним прикладом. Припустимо, якщо ціна якогось споживчого товару (причому грає незначну роль в споживчому кошику) зростає, то стає вигідним його імпортувати. Імпортер, виходячи на валютний ринок, для того щоб купити необхідну суму доларів в рамках виставляє на аукціон обсягу, готовий пожертвувати частиною очікуваного від імпорту товару доходу і пропонує за валюту вищу ціну. У результаті курс рубля фіксується за підсумками торгів на більш низькому рівні. Автоматично знижуються і доларовий обсяг ВВП, і вартість активів, виражена в доларах, та інше, оскільки саме той курс, який встановився на біржі (з деякими іноді вводяться модифікаціями), і береться в якості основи для офіційного курсу. Всі економічні показники країни в доларовому обчисленні, таким чином, невиправдано зменшуються. На пізнішому етапі розвитку російського валютного ринку з'явилися інші канали отримання валюти, став розвиватися міжбанківський ринок, розширився діапазон тих сфер діяль-ності, які могли генерувати приплив валюти, а тому впливати на валютний курс. Але всі наступні зміни та корекції курсу відштовхувалися від його маргінального рівня, який встановився на початковому етапі. Роль грали не стільки об'єктивні чинники, скільки інерційність оцінок, якісь психологічні критерії, коли сформований курс в минулому розглядається як основа для формування поточного курсу і впливає на курс в майбутньому. Дане положення підкріплювалося й тією обставиною, що групи експортерів та інших власників валюти в свою чергу були зацікавлені в можливості отримання максимально-го обсягу рублів від продажу валюти (що ставало ще більш актуальним в умовах ограни-чення грошової маси і недостатності рублевої ліквідності на ринку). Це посилювало дви-ються курсу рубля в бік його здешевлення. З урахуванням використання практики застосований-ня єдиного курсу рубля устанавливающийся таким чином і на такій основі валютний курс фіксувався на заниженому, недооціненому рівні з точки зору економіки в цілому. Подоб-ве становище невиправдано зменшувало і спотворювало економічні характеристики країни і ве-ло до цілого ряду наслідків - знижувалася ефективність залучення валютних ресурсів, зменшувалася вартість рублевих активів в доларовому вираженні та інше. У ситуації, коли на валютний курс покладаються функції реального економічного інструменту, деякі проблеми набувають цілком конкретний зміст. При цьому можливості більш диверсифікованого використання курсових інструментів обмежуються нині міжнародних вимог. Так, зокрема, приєднання Росії до VIII статті Статуту МВФ не допускає використання множинних валютних курсів, і будь-які спроби встановлення валютного курсу на основі різних торгових сесій, як це було навесні 1999 р., наштовхуються на серйозну протидію з боку цієї організації. Як відомо, раніше і в світі, і в Росії (з початком введення ринкових механізмів) ва-лютні курс використовувався головним чином для регулювання зовнішньоторговельних операцій. Саме цим пояснюється та обставина, що і рівень валютного курсу, і його зміни розглядалися з точки зору підвищення або зниження ефективності цих операцій і змін їх обсягів. Якщо б і далі роль валютного курсу обмежувалася рамками поточних операцій платіжного балансу, то такий підхід був би виправданий і в даний час. У сучасних умовах, коли здійснюється залучення валютних ресурсів для широкого кола економічних операцій, у тому числі капітального характеру, оцінки курсу, що грунтуються на зовнішньоторговельних порівняннях, вже є недостатніми. Від рівня валютного курсу тепер вже залежить не тільки ефективність зовнішньої торгівлі, але і в рівній мірі ефективність залучення фінансових ресурсів, вартість, за якою продаються внутрішні активи іноземним інвесторам, і т. п. Таким чином, при оцінках курсу рубля, коли йдеться про його переоцінці або недооцінці, слід розглядати співвідношення в тих секторах економіки, які викликали економічний інтерес у іноземних інвесторів і зумовили приплив валюти на внутрішній валютний ринок і подальший попит на рублі для здійснення операцій в цих секторах. З боку цього ринку позначається вплив на курс зміни попиту іноземних інвесторів на акції російських підприємств. Крім того, в більшості країн поточний курс визначається на-будовами суб'єктів ринку, економічними очікуваннями і викликаються відповідно до та-кими оцінками переливами фінансових ресурсів. Але реальна економіка задає там широкі рамки, в діапазоні яких змінюється поточний валютний курс. На російському ж валютному рин-ке у зв'язку з тим, що фінансова сфера слабко пов'язана з реальною економікою, багато реальні по-казателі визначити просто неможливо. У міру нормалізації економічного становища вплив реальної економіки на валютно-фінансову сферу і на валютний курс має прояв-ляться більш чітко, а при відносному вирівнюванні ефективності валютних і фінансових операцій роль власне фінансового ринку повинна виявлятися при формуванні короткострокового валютного курсу. В умовах глобалізації, коли значна частина операцій на російському ринку пов'язана з рухом капіталу, фінансова сфера Росії часто відірвана від реальної економіки, що не дозволяє розглядати єдиний валютний курс рубля як об'єктивний загальноекономічний індикатор. Збереження розбіжностей між номінальним курсом і показниками реальної економіки небажано, тим більше що економіка не монетизована і не може ефективно нейтралізувати приплив або відплив ресурсів. У такій ситуації економіка стає особливо вразливою від процесів, що протікають у зовнішній сфері, або від дій, що вживаються учасниками міжнародного ринку. Враховуючи традиційно велике значення європейського регіону для Росії, ті зміни, які відбуваються і будуть відбуватися в Європі, очевидно, внесуть корективи в характер зовнішньоекономічних зв'язків нашої країни з державами регіону. Нові економічні умови внесуть зміни у валютну політику і пов'язані з нею сфери та мають торкнутися такі області, як курсоутворення, політика зовнішніх запозичень, управління держборгом, формування валютних резервів та ін І від того, наскільки чітко і оперативно будуть вироблені підходи до основних питань на офіційному рівні, в чому залежатиме подальша узгодженість дій учасників ринку, а також закладені основи для системної довгострокової координації зовнішньоекономічного по-розкладання країни в цілому. В даний час роль і значення європейського регіону для Рос-ці значно перевершують ту роль, яку відіграють Сполучені Штати. Тим часом на долар робиться наголос при проведенні валютної та зовнішньоторговельної політики. Зумовлено таке положення цілою низкою об'єктивних і суб'єктивних обставин: успадкованим Росією державним боргом з переважанням в ньому доларового компонента, традиційним використанням долара в сировинному експорті, використанням його у кредитах МВФ та іншим. Усе разом узяте закріпило за доларом провідну роль у зовнішньоекономічних зв'язках і, як наслідок, на валютному ринку Росії. В міру розширення використання російськими підприємствами і банками євро у валютних і зовнішньоторговельних операціях доцільно встановлювати котирування рубля по відно-шенню до євро, минаючи долар. Цей захід сама по собі збільшує інтерес до євро, оскільки ство-ет можливості для арбітражних операцій з боку учасників валютного ринку. Паралельно з використанням ринкових котирувань рубль / євро необхідно при формую-вання валютної політики розраховувати часто застосовуються для аналітичних цілей індекси ефективного курсу рубля з урахуванням частки відповідних країн у зовнішній торгівлі та брати до уваги співвідношення рівнів цін в розглянутих країнах. Для розширення частки євро на внутрішньому валютному ринку існує необхідність використання важелів, що стимулюють цей процес. Очевидно, що в міру зростання операцій з євро буде автоматично збільшуватися необхідність підтримання більшого їх обсягу в офіційних валютних резер-вах країни. Ці кошти необхідні як для регулювання курсу рубль / євро, так і для осуще ствления стерилізаційних та інших операцій, на які традиційно можуть використовуватися ва-лютні резерви. Само зміна частки євро в резервах може відбуватися як внаслідок об'єктах-тивних економічних процесів, так і в результаті цілеспрямованої валютної політики. Після розвалу «руб-лівої зони» країни Співдружності Незалежних Держав зіткнулися багато в чому із загальними проблемами в сфері валютних відносин. Кожна з держав Співдружності пройшло схожі етапи економічних реформ: становлення центральних банків, введення національних валют, формування банківської системи, створення фінансового ринку. Виявилися і загальні негатив-ні фактори - розрив міжгалузевих і міжрегіональних державних фінансів, слабкість національної валюти і її заміщення у господарському обороті сильнішою валютою, частіше все-го доларом США. Величезне значення в країнах СНД надається валютній політиці як од-ному з центральних факторів забезпечення державного суверенітету та соціально-економічної самостійності. Аналіз валютної політики країн Співдружності покази-кість, що вона багато в чому зводиться до вибору режиму валютного курсу. Країни СНД пройшли через множинність валютних курсів. Першими від неї відмовилися Росія, Молдова і Киргизстан, проте в Таджикистані, Туркменістані та Узбекистані ще зберігається множинність валют-них курсів. Тут обмежений доступ на валютні ринки, застосовується обов'язковий продаж ва-лютні виручки за офіційним курсом, діє державний контроль над зовнішньоторго-вимі операціями. Практично всіма країнами СНД, у тому числі і Росією, застосовувався режим плаваючого валютного курсу. Причому в одних державах, наприклад в Казахстані та Молдові, валюти перебували у «вільному плаванні», а в інших (Росія, Киргизстан) викорис-зовано режим керованого плаваючого валютного курсу під контролем грошової влади. За допомогою валютної політики уряди і центральні банки держав прагнули впливати на макроекономічну ситуацію, знизити інфляцію, зупинити спад виробництва. На даний момент можна констатувати, з одного боку, створення в більшості держав - учасниць СНД національних грошових систем на чолі з національними валютами з досить передбачуваними умовами конвертації. З іншого боку, проведена валютна політика призвела до знецінення національних валют, їх девальвації, втрати довіри до них і, як наслідок, до втечі від них і доларизації економік. Для більшості країн Співдружності експорт до країн світу створює резерв валютних надходжень, компенсуючий недолік іноземних інвестицій і що дозволяє в умовах відтоку капіталу зберігати контроль над валютним ринком. Разом з тим слід зазначити, що для більшості держав Співдружності Росія залишається провідним торговим партнером. Тому подальший розвиток торговельних відносин країн СНД прямо пов'язане зі стабільністю рубля. Його ослаблення істотно підвищує ефективність російського експорту і одночасно знижує ефективність імпорту, що веде до збільшення незбалансованості торгівлі Росії з рядом держав Співдружності, загострює проблему заборгованості та неплатежів. На цьому тлі, на жаль, слід очікувати витіснення національних валют з платіжно-розрахункових відносин. Високий рівень доларизації грошової системи є, з одного боку, відображенням стратегічної слабкості національної грошової одиниці, а з іншого - викликаний потребами господарюючих суб'єктів і населення в міцному валютному «якорі», страх результати їх праці від знецінення . При-присутність долара США на валютному ринку держав - учасниць СНД - ситуація багато в чому вимушена і є наслідком проведеної державної грошово-кредитної політики. Як відомо, Банк Росії будує роботу з резервними активами на основі портфельного підходу, в рамках якого всі засоби розділяються між операційним та інвестиційним портфелями. Операційний портфель включає в себе найбільш ліквідні інструменти денеж-ного ринку і частково ринку капіталів. Засоби інвестиційного портфеля розміщуються в від-вано більш довгострокові і відповідно більш дохідні інструменти міжнародного ринку капіталів. Необхідно чітко усвідомлювати, що дедоларизацію російської економіки неможливо здійснити одномоментно, шляхом певних фінансових операцій та маніпуля-цій. Вона являє собою складний процес становлення сильної національної економіки, накопичення достатніх золотовалютних резервів і реалізації грамотної, продуманої на стратегічну перспективу валютної та грошово-кредитної політики Росії. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||