10.7.2. Кредитна документація, яка надається банку на початковому і наступних етапах кредитування
Обгрунтування необхідності кредиту (його також називають техніко-економічним обгрунтуванням) містить прохання клієнта на підлозі-чення кредиту на конкретні цілі, у необхідному розмірі, під певний відсоток і на конкретний термін.
В цілому комплект документів, що подаються клієнтами в банк, регламентується Положенням "Опорядкепредоставленія (розміщення) кредитними организациямиденежныхсредстви іхвозврата (погашення)" ЦБ РФ від 31.08.1998 р. № 54-П. Згідно з цим положенням вся документація розподіляється на три групи.
Поряд з письмовим зверненням в банк за позикою в окремих країнах існує спеціальна документальна форма - загальне заяву-зобов'язання позичальника виконувати вимоги, що випливають з умов кредитної угоди. Така спеціальна форма відсутня в більшості розвинених країн (її, приміром, немає ні в Німеччині, ні у Франції), вона замінена власне кредитною угодою, мають трафаретну обов'язкову форму, в тому числі декларує зобов'язання клієнта дотримуватися вимог та правил кредитної установи. Відмовилися від практики подання даного зобов'язання і російські комер-кіебанкі.
Цих зобов'язань може бути декілька: все залежить від того, на ка-кой термін надана позика - умовний або конкретний. У колишньої російської практиці банки використовували як термінові зобов'язання з умовним, так і конкретним терміном погашення кредиту. Конкретний термін фіксував дату, при настанні якої позика має бути клієнтом погашена. Умовний термін визначав дату, коли термін погашення позики переглядався (у цьому випадку дане термінове зобов'язання замінювалося на інше, нове зобов'язання). Багато російські банки перестали вимагати від клієнтів термінові зобов'язання, маючи при цьому на увазі, що термін погашення позики зафіксований в кредитному договорі, що з юридичної точки зору при правильному його складанні виявляється достатньою підставою для списання коштів з рахунків позичальника в погашення позичкової заборгованості.
Кредитний договір є важнейшімдокументом, що визначає права та обов'язки учасників кредитної угоди. У ньому містяться економічна і юридична відповідальність сторін. Строго певної форми кредитного договору, рекомендованої комерційним банкам Центральним банком РФ, не існує. У таких країнах, як Німеччина, Австрія, рекомендовані типові форми кредитного договору як з юридичними, так і фізичними особами. У Франції така типова форма розроблена виключно для індивідуальних позичальників, вважаючи, що банківська практика настільки різноманітна, що рекомендувати якусь єдину модель кредитної угоди не представляється можливим.
Спеціальні розділи присвячені обов'язкам як клієнта, так і банку.
Крім кредитного договору при необхідності може полягати також договір про заставу. Практично відбувається так: якщо застава присутній в кредитній угоді, то договір про заставу укладається обов'язково, причому часто для міцності підпису клієнта і банку додатково завіряються нотаріусом.
"Положення про порядок надання (розміщення) кредитними організаціями грошовихкоштів і іхвозврата (погашення)" обязиваетбан-ки мати також ряд внутрішніх документів, у тому числі відбивають:
політику банку з розміщення (надання) кредитів;
облікову політику і підходи до її реалізації;
процедуру прийняття рішень з кредитування;
розподіл повноважень між підрозділами і посадовими-ними особами;
порядок кредитування клієнтів кредитної організації.