| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
10.7.3. Процедура видачі кредиту | ||
|
Розпорядження встановлює напрямок кредиту. Воно залежить від конкретної ситуації і побажання клієнта. Видача кредиту за направленням може бути трьох видів: позика зараховується на розрахунковий рахунок клієнта; позика, минаючи розрахунковий рахунок, надається на оплату різних платіжних документів за товарними і нетоварними операціями; позика надходить в погашення інших, раніше виданих кредитів. У всіх цих випадках дебетується позичковий рахунок і кредитується або розрахунковий рахунок даного клієнта (перший випадок), або рахунки інших підприємств, організацій, бюджетних та інших установ (другий випадок), або інший позичковий рахунок, заборгованість по якому підлягає погашенню у встановлені терміни (третій випадок). За обсягом видача кредиту також може розрізнятися. Тут можливі також три варіанти: позика в повній сумі надходить на розрахунковий рахунок, звідки походить її поступове витрачання; своє право на отримання всього обсягу кредиту клієнт реалізує поступово, по мірі виникнення потреби в додаткових грошових ресурсах; клієнт може відмовитися від отримання обсягу кредиту, раніше зафіксованого в кредитній угоді. Економічно перший варіант напрямки кредиту може виявитися для клієнта менш кращим у порівнянні з другим, оскільки отримання повної суми валюти кредиту і лише подальше її поступове витрачання здорожує кредитну підтримку банку. Нагадаємо, що за кожен день отриманого кредиту потрібно платити позичковий відсоток; відлік плати за кредит відбувається не з моменту дозволу кредиту, а з першого дня відображення отриманої позики на позиковому рахунку. Тривале осідання грошових коштів, отриманих за допомогою кредиту на розрахунковому рахунку, призводить до збільшення плати за кредит, тому даного явища слід уникати. В цілому розмір кредиту, що надходить у розпорядження клієнта, залежить від багатьох обставин. Нагадаємо: розмір кредиту встановлений кредитною угодою. Сума, зафіксована в цій угоді, є максимальною сумою, на яку в звичайному порядку може розраховувати клієнт. Дана сума по суті є лімітом кредитування. Її називають і по-іншому: кредитна лінія, контрольна цифра. В цілому ліміти кредитування (кредитні лінії), виходячи з вітчизняної і зарубіжної банківської практики, можна класифікувати таким чином. Залежно від призначення виділяють ліміт заборгованості і ліміт видачі. Перший лімітує позичкову заборгованість на певну дату, другий фіксує не залишок, а обсяг видаваних позик (по дебету позичкового рахунку). По термінах дії виділяються вихідні та внутрішньорічні (внут-ріквартальние, внутрімесячние) ліміти. Вихідні ліміти - це такі ліміти, з якими клієнти мають право вийти за межі певного періоду (наприклад, на початок року або кварталу). Другий різновид лімітів фіксує право позичальника користуватися позикою в межах відповідного періоду (право користування позичкою всередині року може бути вище, ніж гранична сума, з якою клієнт виходить за межі планованого періоду). За ступенем зміни обсягу кредиту, що надається позичальнику, виділяються сніоюающіеся (ковзаючі) і возрастающіеліміти. Дан-ні ліміти визначаються в міру зниження або збільшення потреби в позичці, дозволяють встановлювати конкретні графіки погашення (збільшення) боргу. По можливості використання кредиту розрізняють твердий ліміт, дополнітельнийліміт, ліміт з правом його перевищення та свободнийлі-мит}. Твердий ліміт фіксує максимальне право на отримання позики, унеможливлює його перевищення без особливих розпоряджень банку. Додаткове отримання позики понад установлений твердого ліміту фіксується додатковим лімітом. У цілому ряді випадків ліміт кредитування не є жорстким і надає клієнту можливість його перевищення. Такі можливості не безмежні (межею тут можуть служити нормативи, встановлені Центральним банком для великих кредитів, наданих одному позичальнику). У кожному окремому випадку те чи інше право користування позичкою регламентується правилами комерційного банку і фіксується у кредитній угоді. Різновидом ліміту кредитування як права клієнта на отримання позики в банку є кредитна лінія, яка визначає максимальну суму кредиту, використовувану позичальником протягом встановленого терміну кредитування. У сучасному розумінні кредитна лінія може також означати укладення кредитного договору про багаторазовому отриманні позики в банку. Визначення розміру кредиту, що підлягає видачі, виходячи з кредитного договору, - це, як кажуть, формальна сторона питання. Величина кредиту, що видається клієнту, залежить, з одного боку, від прохання самого клієнта. Однак дане прохання клієнта надати позику в певному розмірі може не збігатися з реальними можливостями повернення кредиту, з реальними підрахунками банку. Розмір кредиту залежить від економічних обставин, в тому числі: величини розриву в платіжному обороті позичальника; реального накопичення товарно-матеріальних цінностей, що надходять в забезпечення кредиту, і ступеня їх ліквідності; рівня маржі; ступеня ризику і довіри банку до клієнта; наявності певного обсягу ресурсів у банку та ін Строго встановленого (типового) розрахунку (за певною формою) розміру кредиту, який слід надати клієнтові, банк не робить. У кожному окремому випадку це визначається вартістю забезпечення і ступенем довіри банку до позичальника. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||