Головна
Головна → 
Фінанси → 
Банківська справа → 
« Попередня Наступна »
О.І. Лаврушин. БАНКІВСЬКА СПРАВА, 2005 - перейти до змісту підручника

10.7.3. Процедура видачі кредиту

Позитивна оцінка суб'єкта та об'єкта, якості забезпечення кредиту, укладення кредитного договору, яке визначило економічні та юридичні параметри, дають основу для видачі кредиту. Кредит ви-дається за допомогою відповідного письмового розпорядження робіт-ника банку. Виходячи із прийнятого в банку рівня компетенції їм може бути президент, його заступник, начальник кредитного управління, на-чальник кредитного відділу і навіть один з кредитних інспекторів банку. Розпорядження про видачу кредиту надходить у відділ, який веде розрахункові та кредитні операції за рахунками клієнтів, у ньому (якщо мова йде про фізичних осіб) вказуються ф.и.о. клієнта, сума, рахунок, за яким слід видати кредит.
Розпорядження встановлює напрямок кредиту. Воно залежить від конкретної ситуації і побажання клієнта. Видача кредиту за направленням може бути трьох видів:
позика зараховується на розрахунковий рахунок клієнта;
позика, минаючи розрахунковий рахунок, надається на оплату різних платіжних документів за товарними і нетоварними операціями;
позика надходить в погашення інших, раніше виданих кредитів.
У всіх цих випадках дебетується позичковий рахунок і кредитується або
розрахунковий рахунок даного клієнта (перший випадок), або рахунки інших підприємств, організацій, бюджетних та інших установ (другий випадок), або інший позичковий рахунок, заборгованість по якому підлягає погашенню у встановлені терміни (третій випадок).
За обсягом видача кредиту також може розрізнятися. Тут можливі також три варіанти:
позика в повній сумі надходить на розрахунковий рахунок, звідки походить її поступове витрачання;
своє право на отримання всього обсягу кредиту клієнт реалізує поступово, по мірі виникнення потреби в додаткових грошових ресурсах;
клієнт може відмовитися від отримання обсягу кредиту, раніше зафіксованого в кредитній угоді.
Економічно перший варіант напрямки кредиту може виявитися для клієнта менш кращим у порівнянні з другим, оскільки отримання повної суми валюти кредиту і лише подальше її поступове витрачання здорожує кредитну підтримку банку. Нагадаємо, що за кожен день отриманого кредиту потрібно платити позичковий відсоток; відлік плати за кредит відбувається не з моменту дозволу кредиту, а з першого дня відображення отриманої позики на позиковому рахунку. Тривале осідання грошових коштів, отриманих за допомогою кредиту на розрахунковому рахунку, призводить до збільшення плати за кредит, тому даного явища слід уникати.
Відмова клієнта від отримання кредиту за інших рівних умов може обернутися вже для банку потенційними збитками. Банк не може допускати з вини клієнта простою своїх ресурсів, адже значна їх частина в свою чергу залучена на платній основі. У цьому випадку банк має право вимагати компенсацію цих збитків, упущеної вигоди від розміщення кредиту іншим позичальникам. Отримання даної компенсації можна зафіксувати в кредитному договорі як спеціальної кредитної застереження.
В цілому розмір кредиту, що надходить у розпорядження клієнта, залежить від багатьох обставин. Нагадаємо: розмір кредиту встановлений кредитною угодою. Сума, зафіксована в цій угоді, є максимальною сумою, на яку в звичайному порядку може розраховувати клієнт. Дана сума по суті є лімітом кредитування. Її називають і по-іншому: кредитна лінія, контрольна цифра. В цілому ліміти кредитування (кредитні лінії), виходячи з вітчизняної і зарубіжної банківської практики, можна класифікувати таким чином.
Залежно від призначення виділяють ліміт заборгованості і ліміт видачі. Перший лімітує позичкову заборгованість на певну дату, другий фіксує не залишок, а обсяг видаваних позик (по дебету позичкового рахунку).
По термінах дії виділяються вихідні та внутрішньорічні (внут-ріквартальние, внутрімесячние) ліміти. Вихідні ліміти - це такі ліміти, з якими клієнти мають право вийти за межі певного періоду (наприклад, на початок року або кварталу). Другий різновид лімітів фіксує право позичальника користуватися позикою в межах відповідного періоду (право користування позичкою всередині року може бути вище, ніж гранична сума, з якою клієнт виходить за межі планованого періоду).
За ступенем зміни обсягу кредиту, що надається позичальнику, виділяються сніоюающіеся (ковзаючі) і возрастающіеліміти. Дан-ні ліміти визначаються в міру зниження або збільшення потреби в позичці, дозволяють встановлювати конкретні графіки погашення (збільшення) боргу.
По можливості використання кредиту розрізняють твердий ліміт, дополнітельнийліміт, ліміт з правом його перевищення та свободнийлі-мит}. Твердий ліміт фіксує максимальне право на отримання позики, унеможливлює його перевищення без особливих розпоряджень
банку. Додаткове отримання позики понад установлений твердого ліміту фіксується додатковим лімітом. У цілому ряді випадків ліміт кредитування не є жорстким і надає клієнту можливість його перевищення. Такі можливості не безмежні (межею тут можуть служити нормативи, встановлені Центральним банком для великих кредитів, наданих одному позичальнику). У кожному окремому випадку те чи інше право користування позичкою регламентується правилами комерційного банку і фіксується у кредитній угоді.
Вільним лімітом вважається та сума кредитів, яку клієнт має право отримати в межах встановленої йому кордону. Якщо, наприклад, ліміт визначений у сумі 100 млн грошових одиниць, а забор-гованість банку досягла 80 млн, то це означає, що клієнт ще не вичерпав свого права на отримання позики і може додатково взяти в банку залишилися (вільні) кошти в сумі 20 млн де-ніжних одиниць.
Різновидом ліміту кредитування як права клієнта на отримання позики в банку є кредитна лінія, яка визначає максимальну суму кредиту, використовувану позичальником протягом встановленого терміну кредитування. У сучасному розумінні кредитна лінія може також означати укладення кредитного договору про багаторазовому отриманні позики в банку.
Визначення розміру кредиту, що підлягає видачі, виходячи з кредитного договору, - це, як кажуть, формальна сторона питання. Величина кредиту, що видається клієнту, залежить, з одного боку, від прохання самого клієнта. Однак дане прохання клієнта надати позику в певному розмірі може не збігатися з реальними можливостями повернення кредиту, з реальними підрахунками банку. Розмір кредиту залежить від економічних обставин, в тому числі:
величини розриву в платіжному обороті позичальника;
реального накопичення товарно-матеріальних цінностей, що надходять в забезпечення кредиту, і ступеня їх ліквідності;
рівня маржі;
ступеня ризику і довіри банку до клієнта;
наявності певного обсягу ресурсів у банку та ін
Строго встановленого (типового) розрахунку (за певною формою) розміру кредиту, який слід надати клієнтові, банк не робить. У кожному окремому випадку це визначається вартістю забезпечення і ступенем довіри банку до позичальника.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz