Головна
Головна → 
Фінанси → 
Фінансовий менеджмент → 
« Попередня Наступна »
К.К. Жуйріков, С.Р. Раїм. КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ. (Підручник), 2004 - перейти до змісту підручника

11.2. Ціна власного капіталу

Ціна власного капіталу в цілому розглядається з позиції упущеної вигоди, при цьому слід враховувати особливості формування окремих його складових.
Найважчим завданням є визначення ціни акціонерного капіталу, так як прибрати звичайні акції їх власник, може розраховувати на отримання доходу по них в останню чергу, після розподілу чистого доходу між власниками цінних паперів з фіксованим доходом. Свій ризик акціонер прагне відшкодувати відповідним рівнем до-ходів по акціях. Тому методи визначення ціни акцій враховують два напрямки:
прогноз поточного рівня прибутковості по акціях;
оцінку ризику, пов'язаного з вкладеннями в дану корпорацію.
Отже існують три основні методи визначення ринкової ціни акцій:
метод доходів;
метод дивідендів;
оцінка ризику на основі моделі САРМ.
Дивідендний метод і метод доходів з різним ступенем
точності намагаються оцінити майбутній рівень доходів.
Метод дивідендів є найбільш наближеним варіантом оцінки вигод, одержуваних акціонерами. У його основі лежить модель М. Гордона,
де D - прогнозований дивіденд на акцію; до - необхідна нома доходу на акцію; d - очікуваний темп зростання дивідендів.
Звідси:

1.


- Rf-безризикової ставки, відповідної, як правило, прибутковості державних цінних паперів, тобто ставкою Народного банку РК;
Ят - середньоринкова прибутковість, тобто середня ставка доходу по всіх акціях, які котируються на фондовому ринку. Фондові індекси в силу обмеженої кількості корпоративних цінних паперів і різних методик розрахунку ще не в змозі дати повну і об'єктивну картину, що характеризує середньоринковий ризик;
(3 - коефіцієнт бета - показник систематичного ризику. Він характеризується коливаннями показників на ринку цінних паперів. Загалом коефіцієнт бета трактується як коефіцієнт еластичності, що показує, наскільки зміна ціни акції корпорації обумовлено ринковими тенденціями. Коефіцієнт, що дорівнює 1,3, говорить про те, що ціна акції корпорації зростає на 30% швидше, ніж середньоринковий індекс.
Ціна нерозподіленого доходу пов'язаний з вартістю акціонерного капіталу, так як у випадку розподілі міг би бути спрямований на виплату дивідендів. Тому ціна цього джерела визначається так само, як і акціонерного капіталу.
До 25% статутного капіталу корпорації можуть становити привілейовані акції.
Ціна цього джерела визначається за наступною формулою:


Корпорація може випускати для фінансування своїх проектів такі цінні папери , як облігації. По суті це в чистому вигляді позиковий капітал, але ціна розраховується без поправок на оподаткування, оскільки відсотки по облігаціях виплачуються з доходу, що залишився в розпорядженні корпорації.


« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz