11.3 НА ВИКОРИСТАННЯ ВНУТРІШНІХ МЕХАНІЗМІВ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА
Фінансова стабілізація підприємства в умовах кризової ситуації послідовно здійснюється за такими основними етапами (рис. 11.8):
Малюнок 11.8. Основні етапи фінансової стабілізації підприємства в процесі його виведення з фінансової кризи.
Усунення неплатоспроможності. У якій би ступені не оцінювався за результатами діагностики масштаб кризового стану підприємства, найбільш невідкладної за-дачею в системі заходів фінансової його стабілізації є відновлення здатності до здійснення платежів по своїх невідкладних фінансових зобов'язаннях з тим, щоб попередити виникнення процедури банкрутства.
Відновлення фінансової стійкості (фінансової рівноваги). Хоча неплатоспроможність підприємства може бути усунена протягом короткого періоду за рахунок здійснення ряду аварійних фінансових операцій, причини, що генерують неплатоспроможність, можуть ос-тава незмінними, якщо не буде відновлена до бе-пеки рівня фінансова стійкість підприємства. Це дозволить усунути загрозу відновлення фінансової кризи не тільки в короткому, але й у відносно більш тривалому проміжку часу,
Забезпечення фінансової рівноваги в тривалому періоді. Повна фінансова стабілізація досягається тільки тоді, коли підприємство забезпечило тривалий фінансову рівновагу в процесі свого майбутнього економічного розвитку, тобто створило передумови стабільного зниження вартості використовуваного капіталу і постійного зростання своєї ринкової вартості. Це завдання вимагає прискорення темпів економічного розвитку на основі внесення певних коректив в окремі параметри фінансової стратегії підприємства Скоригований з урахуванням несприятливих факторів фінансова стратегія підприємства повинна забезпечувати високі темпи стійкого зростання його операційної діяльності при одночасній нейтралізації загрози його банкрутства в майбутньому періоді
Кожному етапу фінансової стабілізації підприємства відповідають певні її внутрішні механізми, які в практиці фінансового менеджменту прийнято поділяти на оперативний, тактичний і стратегічний (табл 4 листопада).
Малюнок 11.9. Основні напрямки оперативного механізму
фінансової стабілізації підприємства , що визначаються значенням коефіцієнта чистої поточної платоспроможності.
Прискорення конверсії в грошові кошти частині ліквідних оборотних активів, що забезпечує зростання позитивного грошового потоку в короткостроковому періоді, досягається за рахунок наступних основних заходів:
ліквідації портфеля короткострокових фінансових інвестицій;
прискорення інкасації текущейдебіторской заборгованості;
зниження періоду надання покупцям товарного (комерційного) кредиту;
збільшення розміру цінової знижки при здійсненні готівкового розрахунку за реалізовану продукцію;
зниження розміру страхових запасів товарно-ма-ріальних цінностей;
уцінки малоліквідні видів запасів товарно-матеріальних цінностей до рівня ціни попиту з забезпеченням подальшої їх реалізації та інших.
реалізації висоліквідной частини довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля;
проведення операцій зворотного лізингу, в процесі яких раніше придбані у влас-ність основні засоби продаються лізингодавцю з одночасним оформленням договору їх фінансового лізингу;
прискореної продажу невикористаного обладнання за цінами попиту на відповідному ринку;
оренди обладнання, раніше планованого до придбання в процесі оновлення основних засобів та інших.
Прискорене скорочення розміру короткострокових фінансових зобов'язань, що забезпечує зниження обсягу негативного грошового потоку в короткостроковому періоді, досягається за рахунок наступних основних заходів:
видачі векселів за окремими видами короткострокової заборгованості, що вимагає погашення в поточному періоді,
збільшення періоду наданого постачальниками товарного (комерційного) кредиту;
відстрочки розрахунків за окремими формами внутрішніх поточних зобов'язань за розрахунками підприємства та інших.
Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо усунена поточна неплатоспроможність підприємства, тобто обсяг надходження коштів перевищив обсяг неотожних фінансових зобов'язань у короткостроковому періоді. Це означає, що загроза банкрутства, що генерується фінансовою кризою підприємства, в поточному відрізку часу ліквідована, хоча і носить, як правило, відкладений характер.
2. Тактичний механізм фінансової стабілізації
являє собою систему заходів, спрямованих на досягнення точки фінансової рівноваги підприємства в перед-вартому періоді. Принципова модель фінансового рівноваги підприємства має наступний вигляд:
Малюнок 11.10. Варіанти моделей фінансової рівноваги
підприємства в довгостроковому періоді.
Наведені на малюнку принципові моделі фінансової рівноваги були вперше запропоновані для практичного використання французькими исследовате-лями Ж. Франшоном та І. Романе.
З наведеної схеми видно, що лінія фінансової рівноваги підприємства проходить через поля А1; А5 і А9. Ці поля називаються "полями фінансової рівноваги" , так як в них необхідний обсяг споживання власних фінансових коштів (інвестованих у приріст оборотних і необоротних активів і витрачаються в процесі невиробничого використання прибутку) практично відповідає обсягу генерованих власних фінансовим-вих ресурсів. Іншими словами, в цих полях економічний розвиток підприємства забезпечується на принципах самофінансування . Для підприємств, які не стикаються з загрозою банкрутства, така фінансова модель розвитку представляється найбільш оптимальною.
В умовах кризового розвитку відновлення фінансової стійкості можливе лише при знаходженні підприємства в полях А2; АЗ і А6 (при цьому найбільш ви-сокіе темпи такого відновлення будуть в іоле АЗ). У всіх цих полях обсяг генерування власних фінан-сових ресурсів перевищує обсяг додаткового їх по-требления, що дозволяє підприємству знизити питому вагу використовуваного позикового капіталу. Ця модель антикрило-базисної фінансового управління базується на нерівності ОГсфр> ОПсфр.
Що стосується полів А4; А7 і А8, то тривале перебування у них сприятиме подальшому поглибленню кризового стану підприємства (особливо в поле А7), так як в цьому випадку його економічний розвиток буде супроводжуватися подальшим зростанням питомої ваги позикового капіталу, а відповідно і зниженням фінансової стійкості.
Які б заходи не приймалися в процесі використання тактичного механізму фінансової стабілізації підприємства, всі вони повинні бути спрямовані на забезпечення нерівності: ОГС (|) р> ОПСфр. Однак у реальній практиці можливості істотного збільшення обсягу генерування власних фінансових ресурсів (лівої частини нерівності) в умовах кризового розвитку обмежені. Тому основним напрямом забезпечення досягнення точки фінансової рівноваги підприємством в кризових умовах є скорочення обсягу споживання власних фінансових ресурсів (правої частини нерівності). Таке скорочення пов'язане зі зменшенням обсягу як операційної, так і інвестиційної діяльності підприємства і тому характеризується терміном "стиснення підприємства".
Стиснення підприємства в процесі забезпечення вишепрі-виїденого нерівності має супроводжуватися заходами щодо забезпечення приросту власних фінансових ресурсів. Чим більшою мірою підприємство зможе забезпечити позитивний розрив відповідних грошових потоків цієї нерівності, тим швидше воно досягне точки фінансової рівноваги в процесі виходу з кризового стану.
Збільшення обсягу генерування власних фінансових ресурсів, забезпечує зростання лівої частини нерівності, досягається за рахунок наступних основних заходів
оптимізації цінової політики підприємства, що забезпечує додатковий розмір операційного доходу;
скорочення суми постійних витрат (включаючи скорочення управлінського персоналу , витрат на поточний ремонт тощо);
зниження рівня змінних витрат (включаючи скорочення виробничого персоналу основних і допоміжних підрозділів; підвищення продуктивності праці тощо);
здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує мінімізацію податкових платежів по відношенню до суми доходу та прибутку підприємства (спрямованої на зростання суми чистого прибутку підприємства);
проведення прискореної амортизації основних засобів і нематеріальних активів з метою зростання обсягу амортизаційного потоку;
своєчасної реалізації вибувають у зв'язку з високим зносом або невикористаного майна;
здійснення ефективної емісійної ПОЛІТИКИ за рахунок додаткової емісії акцій (або залучення додаткового пайового капіталу) та інших.
Скорочення необхідного обсягу споживання власних фінансових ресурсовJ забезпечує зниження лівої частини нерівності, досягається за рахунок наступних основних заходів:
забезпечення відновлення операційних необоротних активів переважно за рахунок їх оренди (лізингу);
здійснення дивідендної політики, адекватної кризового фінансового розвитку підприємства з метою збільшення чистого прибутку, що спрямовується на виробничий розвиток;
скорочення обсягу програми участі найманих працівників у прибутку (у період кризового розвитку мають бути суттєво знижені суми преміальних виплат за рахунок цього джерела);
відмови від зовнішніх соціальних та інших програм підприємства, що фінансуються за рахунок його прибутку;
зниження розмірів відрахувань до резервного та інших страхових фондів, що здійснюються за рахунок прибутку, та інші.
Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо підприємство вийшло на рубіж фінансової рівноваги, що передбачається цільовими показниками фінансової структури капіталу і забезпечує достатню його фінансову стійкість.
3. Стратегічний механізм фінансової стабілізації
являє собою систему заходів, спрямованих на підтримку досягнутого фінансової рівноваги підприємства в тривалому періоді. Цей механізм базується на використанні моделі стійкого зростання підприємства, забезпечуваного основними параметрами його фінансової стратегії.
Модель сталого зростання має різні матема-тичні варіанти залежно від використовуваних базо-вих показників фінансової стратегії підприємства. Однак, враховуючи, що всі ці базові показники кількісних і функціонально взаємопов'язані, результати розрахунку основного шуканого показника - можливого для даного підприємства темпу приросту обсягу реалізації продукції (тобто обсягу операційної його діяльності) - залишаються незмінними.
Розглянемо найбільш простий варіант моделі стійкого зростання підприємства, що має наступний вигляд:
Для економічної інтерпретації цієї моделі розкладемо її на окремі складові. У цьому випадку модель сталого зростання підприємства отримає наступний вигляд:
З наведеної моделі, розкладеної на окремі складові її елементи, можна побачити, що можливий темп приросту обсягу реалізації продукції, що не порушує фінансову рівновагу підприємства, становить твір следущих чотирьох коефіцієнтів, досягнутих при рівноважному його стан на попередньому етапі антикризового управління: I) коефіцієнта рентабельності реалізації продукції; 2) коефіцієнта капіталізації чистого прибутку; 3) коефіцієнта левериджу активів (він характеризує "фінансовий важіль", з яким власний капітал підприємства формує активи, що використовуються в його господарській діяльності); 4) коефіцієнта оборотності активів.
Якщо базові параметри фінансової стратегії підприємства залишаються незмінними в майбутньому періоді, розрахунковий показник буде залишати оптимальне значення можливого приросту обсягу реалізації продукції. Будь-яке відхилення від цього оптимального значення буде або вимагати додаткового залучення фінансових ресурсів (порушуючи фінансову рівновагу), або генери-ровать додатковий обсяг цих ресурсів, що не забез-чивая ефективного їх використання в операційному процесі.
Якщо ж за умовами кон'юнктури товарного ринку підприємство не може вийти на запланований темп приросту обсягу реалізації продукції або навпаки може істотно його перевищити, для забезпечення нового ступеня фінансової рівноваги підприємства в параметри його фінансової стратегії мають бути внесені відповідні корективи (тобто змінені значення окремих базових фінансових показників).
Таким чином, модель сталого зростання є регулятором оптимальних темпів розвитку обсягу операційної діяльності (приросту обсягу реалізації продукції) або у зворотному її варіанті - регулятором основних пара-метрів фінансового розвитку підприємства (розкритих системою розглянутих коефіцієнтів). Вона дозволяє закріпити досягнуте на попередньому етапі антикризового управління підприємством фінансову рівновагу в довгостроковій перспективі його економічного розвитку.
Варіативність управлінських рішень, що забезпечують фінансову рівновагу підприємства на основі використання моделі сталого зростання, розглянемо на прикладі, наведеному в табл. 11.5.
Результати проведених розрахунків показують, що змінюючи параметри фінансової стратегії підприємства, можна відповідним чином змінювати оптимальний темп приросту обсягу реалізації продукції, зберігаючи при цьому досягнуте (базове) фінансову рівновагу.
Таким чином, зі стратегічного механізму фінан-совою стабілізації підприємства можна зробити наступних щие основні висновки:
Максимальний період бсзкрізісного розвитку при досягнутому рівноважному фінансовому стані підприємства визначається періодом відповідності темпів приросту обсягу реалізації продукції їх значенням, розрахованим за моделлю сталого економічного зростання. Будь-яке відхилення від розрахункових значень цього показника при-водить до втрати підприємством стану фінансової рівноваги.
Стійке зростання підприємства забезпечується наступними основними параметрами його фінансового раз-розвитку:
коефіцієнтом рентабельності реалізації про-дукції;
політикою розподілу прибутку (відображеної коефіцієнтом капіталізації чистого прибутку);
політикою формування структури капіталу (від-ражаем коефіцієнтом фінансового левериджу) або відповідно політикою фінансування активів (відображеної коефіцієнтом левериджу активів);
політикою формування складу активів (відображаючи-емой коефіцієнтом оборотності активів),
Змінюючи будь перераховані параметри фінансової стратегії підприємства можна домогтися прийнятних темпів його економічного розвитку в умовах фінансо-вого рівноваги.
Всі параметри моделі стійкого зростання мінливі в часі і в цілях забезпечення фінансової рівноваги підприємства повинні періодично коректуватися з урахуванням внутрішніх умов його розвитку, зміни кон'юнктури фінансового і товарного ринків та інших факторів зовнішнього середовища.
Виходячи з цих висновків в параметри фінансової стратегії підприємства в процесі антикризового управ-ління і в ході подальшого його розвинена вносяться необ-ходимое корективи, що задаються можливими темпами приросту обсягу реалізації продукції.
Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо в результаті прискорення темпів стійкого зростання підприємства забезпечується відповідне зростання його ринкової вартості в довгостроковій перспективі.
Розглянуті методи антикризового управління свідчать про широкий діапазон можливостей фінансової стабілізації підприємства за рахунок використання її внутрішніх механізмів