11.3 КРЕДИТНО-ГРОШОВА СИСТЕМА І КРЕДИТНО-ГРОШОВА ПОЛІТИКА
фінансові компанії, інвестиційні фонди; кредитні спілки; розрахункові центри; лізингові компанії, асоціації, консорціуми, холдинги та інші об'єднання банків в СКФІ).
Сучасна кредитно-грошова система характеризується розподілом функцій між різними інститутами. Зокрема, емісійні функції виконують центральні банки, тоді як кредитні функції в основному виконуються комерційними банками. СКФІ останнім часом займають провідне місце у сфері інвестиційної діяльності та накопиченні грошового капіталу, конкуруючи з банківським сектором.
Кредитно-грошова політика проводиться в життя спільними зусиллями уряду і центрального банку. При цьому основним суб'єктом кредитно-грошової політики є саме центральний банк, який будує свою діяльність за двома найважливіших напрямках. Перше забезпечує нормальну роботу валютної системи країни в цілому , так як стійка національна валюта - найважливіший елемент інфраструктури ринку. Другий напрямок - вплив на кредитну діяльність приватних (комерційних) банків, причому будується так, щоб належним чином забезпечувалися інтереси держави. Центральний банк, таким чином, покликаний, з одного боку, керувати, коригувати, регулювати всі грошові потоки всередині країни і на світовій арені, з іншого боку, на основі грошових інструментів і потоків регулювати макропропорції в економіці і почасти в усьому суспільстві виходячи з його потреб та місця у світовому господарстві.
ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ КРЕДИТНО-ГРОШОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК використовуються відповідні НАБІР ІНСТРУМЕНТІВ. До них відносяться: грошова емісія (РОСТ готівки в обігу); Резервного ПОЛІТИКУ (ВСТАНОВЛЕННЯ ЦБ нормативів обов'язкового відрахування в резерви ЧАСТИНИ ЗАСОБІВ, ВСТУПНИКІВ НА ДЕПОЗИТНІ РАХУНКИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ (І ІНШИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУТІВ)); валютної політики (НАДАННЯ безпосередньо впливає на величину грошової пропозиції В КРАЇНІ: продаючи валюту, ЦБ скорочує кількість ГРОШЕЙ, КУПУЮЧИ - ЗБІЛЬШУЄ); ПОЛІТИКУ ВІДКРИТОГО РИНКУ (ПРОДАЖ ТА КУПІВЛЯ ЦБ ЦІННИХ ПАПЕРІВ); облікової політики (ВСТАНОВЛЕННЯ ЦБ ОБЛІКОВОЇ СТАВКИ АБО СТАВКИ РЕФІНАНСУВАННЯ ЗА НАДАННЯ ПОЗИКИ комерційних банків).
При здійсненні кредитно-грошової політики можливе використання інструментів як прямого (ліміти кредитування, регулювання ставки відсотка), так і непрямого регулювання (зміна норми обов'язкових резервів, зміна ставки рефінансування, операції на відкритому ринку). Ефективність використання непрямих інструментів регулювання тісно пов'язана зі ступенем розвитку грошового ринку. Як показує світова практика і російський досвід реформування, в перехідних економіках особливо на перших етапах перетворень, використовуються і прямі, і непрямі інструменти з поступовим витісненням перших другими.
Структура грошової маси представляє сукупність грошових агрегатів. Грошові агрегати - види грошей та грошових коштів, що відрізняються один від одного різним ступенем ліквідності. Сукупність грошових агрегатів представлена на рис. 22.
ИНОГДА У ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ВИДІЛЯЮТЬ Грошовий агрегат Ь, ЯКИЙ СКЛАДАЄТЬСЯ З СУМИ Мз І ВСІХ ІСНУЮЧИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ.
Регулювання розмірів емісії грошей, величини і структури грошової маси необхідно для запобігання росту інфляції і підтримки стійкого зростання економіки.
Рис. 22 Структура основних грошових агрегатів
Інфляція - знецінення грошей, супроводжуване підвищенням цін і падінням рівня життя на-селища. Розрізняють декілька типів інфляції.
Помірна (до 10% на рік), галопуюча (до 200% на рік), гіперінфляція (понад 1000% на рік).
Прогнозована (очікувана), непрогнозована (неочікувана), відкрита із зростанням цін , прихована, коли відбувається погіршення якості товару при збереженні цін, пригнічена фіксовані ціни при дефіциті товарів.
Збалансована (динаміка зростання цін не змінюється), незбалансована (ціни змінюються в різних пропорціях).
Причини інфляції обумовлюються її механізмами. Перший механізм - інфляція попиту є результат збільшення сукупного попиту над пропозицією, коли дефіцит товарів викликає знецінення грошей і провокує розвиток інфляційної спіралі "надлишковий попит - ціни". Другий механізм - інфляція пропозиції викликається зростанням витрат виробництва (особливо підвищенням зарплати), який набуває характеру ланцюгової реакції і породжує новий виток зростання цін.
Рівень інфляції визначається на основі зіставлення середнього рівня цін, у свою чергу вимірюваного індексом цін.
де Р2 - середній рівень цін у поточному році, а Р1 - середній рівень цін минулого року
Інфляція чревата поруч вкрай неприємних для суспільства наслідків. Так, відбувається перерозподіл доходів на користь підприємств- монополістів, фінансових структур, тіньової економіки тощо При цьому найбільше виграють боржники, в тому числі держава, яка завжди має можливість покрити свої інфляційні витрати випуском незабезпечених грошей. До наслідків інфляції відноситься і руйнування нормальних соціально-економічних зв'язків, включаючи відмову від товарно-грошових відносин і перехід до бартеру. Небезпечним для країни явищем стає і виникає в цей час інфляційна психологія - ситуація, коли люди, впевнені, що інфляція буде продовжуватися, вживають відповідних заходів: запасають товари про запас, вимагають випереджаючого зростання заробітної плати або закладають очікуваний рівень інфляції в ціну товару. Інфляція негативно впливає на економічне зростання країни і раціональність використання нею своїх ресурсів, так як скорочуються інвестиції (вкладення капіталу) у виробництво, а населення вкладає гроші в нерухомість або іноземну валюту. Боротьба з інфляцією є одним з найважливіших складових елементів не тільки кредитно-грошової, а й антициклічної політики.
Активна антиінфляційна політика спрямована на ліквідацію причин, що викликали інфляцію. Здійснюється через немонетарні важелі: проти інфляції попиту: зменшення держвидатків; збільшення податків; скорочення дефіциту держбюджету; перехід до жорсткої кредитно-грошової політики; стабілізація валютного курсу шляхом його фіксування; проти інфляції пропозиції: стримування зростання факторних доходів і цін; боротьба з монополізмом в економіці.
Адаптивна антиінфляційна політика являє собою комплекс заходів, спрямованих на створення умов для пристосування економіки до інфляції, пом'якшення її негативних наслідків.
Може здійснюватися за допомогою індексації та укладання угод з підприємцями та профспілками про темпи зростання цін і зарплати. Також можливе рішення через монетарні важелі: контроль за грошовою емісією; здійснення поточного контролю за станом грошової маси шляхом операцій на відкритому ринку і резервною політики; недопущення емісійного фінансування держбюджету; припинення обігу грошових сурогатів; проведення грошової реформи конфіскаційного типу.
Кредитно-грошова політика, так само як і фіскальна, має свої плюси і мінуси. До її сильним сторонам можна віднести швидкість і гнучкість, меншу в порівнянні з фіскальною політикою залежність від політичного тиску, її велику консервативність у політичному відношенні. Водночас підвищення значимості кредитно-грошових і фінансових методів впливу держави на сучасну економіку аж ніяк не вичерпує проблеми регулювання ринку. Населення оцінює діяльність держави, її органів перш всього по динаміці параметрів економічного зростання, ді-намике якості життя. Це вимагає подальшого розвитку соціальної сфери.