| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
11.4. Примусове стягнення недоїмки з податків | ||
|
Примусові заходи щодо стягнення недоїмки з податків є важливою складовою роботи податкових органів. При цьому очевидно, що прийняття рішення про арешт майна за несплату податків повинно бути продуманим. Повідомлення про арешт майна платника податків зробить для нього практично неможливим отримання нового або продовження отриманого раніше кредиту. Таким чином, платнику податків не вдасться зайняти грошей на погашення заборгованості з податків. Повідомлення про арешт, крім того, може обмежити можливості платника податків з переказу грошових коштів, що, з одного боку, утруднить для нього ведення торгівлі або іншої комерційної діяльності, а з іншого - захистить інтереси держави, унеможлививши переведення активів з метою ухилення від сплати податків . Нанесення збитку бізнесу платника податків не є метою податкового інспектора, але платник податків повинен знати, чим чревата для нього подальша затримка виконання зобов'язань по сплаті податків. У багатьох випадках рішення про арешт, що свідчить про намір податкових органів вдатися до примусового стягнення податків, змусить платника податків прискорити сплату недоїмки. Протягом деякого часу рішення про арешт майна платника податків зазвичай не оприлюднюється. До тих пір, поки інформація про накладення арешту на майно платника податків зберігається у відповідному регістрі, про нього знають тільки платник податків і співробітники податкового органу. Право на арешт майна виникає автоматично після нарахування податків, але набуває чинності тільки після оформлення відповідного документа. Оформлення повідомлення про арешт майна оприлюднює факт існування недоїмки по податках у фізичної або юридичної особи, у зв'язку з чим держава набуває заставне право на його майно. Повідомлення про арешт майна платника податків встановлює пріоритет держави щодо інших кредиторів. Іншими словами, оформлення повідомлення про арешт - це ще один ступінь захисту прав держави. Рішення про арешт майна приймає співробітник податкового органу, обов'язком якого є стягнення недоїмок. Якщо таке рішення прийнято, його потрібно погодити з вищестоящими керівниками. Їх згоду залежить від ряду факторів. Зокрема, з'ясовується: яке фінансове становище платника податків; на-скільки ймовірно його поліпшення або погіршення; чи не позначиться відстрочка оформлення документа на податкових надходженнях до бюджету держави; чи буде прийняте рішення сприятиме збору податків; потрібні чи подальші примусові заходи, аж до конфіскації майна ; як це вплине на добровільну сплату встановлених законодавством податків в майбутньому та ін У типовому повідомленні про арешт майна повинні бути відображені інформація про платника податків, сума його боргу та підстави права на таку міру, а також інша інформація, в тому числі: назва міста, де розташований податковий орган і номер інспекції; ім'я та адресу платника податків; вид податку; оподатковуваний період (для кожного податкового зобов'язання); реєстраційний номер платника податків; дата нарахування податку; суми недоплати за кожний оподатковуваний період на дату оформлення документа; місцезнаходження закладу, куди направлено повідомлення (наприклад, дорожня поліція); загальна сума недоїмки; місце і дата підписання повідомлення; ім'я посадової особи та її підпис. Облік повідомлень ведеться під порядковими номерами, відповідна запис проводиться по оформленні. Повідомлення може пити оформлено щодо кількох недоїмок одного платника податків. Виключно важливо, щоб інформація в повідомленні була мцательно вивірена. У випадку помилки законну силу документа може підтвердити третя сторона (кредитор на підставі судового рішення або подібне особа), яка знає платника податків, якому нило направлено повідомлення. Місце виконання рішення про арешт майна платника податків зазвичай визначено податковим або цивільним кодексом. Найчастіше це робиться там же, де зазвичай реєструють угоди з не-рухомістю, нотаріально оформляються операції з передачі майна, враховуються виконавчі листи і відбуваються інші юридичні операції. Якщо податковий інспектор має підстави вважати, що платник податків на постійній основі веде торговельні операції стій чи іншою компанією, агентом або брокером, він може прийняти рішення про направлення офіційного повідомлення щодо цього платника податку і направити на їх адресу копії повідомлення про арешт його майна. Якщо мова йде про нерухомість, повідомлення слід направити за місцем проживання платника податку або за місцезнаходженням його власності. Якщо відомо, що платник податків має власність в іншому місці, повідомлення про арешт його майна слід направити до відповідних органів за місцем знаходження власності. Одночасно слід направити копію до податкового органу за місцем знаходження власності платника податків. Тільки після цього в установленому порядку можна направити запит про проведення розслідування. Платник податків має право подати апеляцію, якщо він виявить помилки в повідомленні на арешт його майна. Апеляція - це суто адміністративна процедура, мета якої - виправити помилку, а не заперечити правильність податкових зобов'язань. Помилка може за-ключает, наприклад, в тому, що податкове зобов'язання, перш ніж було оформлено повідомлення про арешт майна, було повністю виконано, знижено або скасовано. Повідомлення могло бути оформлено на ім'я, схоже на ім'я платника податків. У цьому випадку керівник відділу збору податків на прохання постраждалої сторони повинен дати вказівку відповідному підрозділу дати публічне спростування інформації про арешт її майна. Повідомлення про арешт майна платника податків повинно бути негайно відкликана, якщо стане відомо, що стосовно податкових зобов'язань були прийняті задовільні заходи або що повідомлення було оформлено неправильно. Платники податків повинні бути впевнені, що податкові органи здатні відкликати повідомлення так само швидко, як і оформити його. Податковий інспектор, якому доручено ведення справи, несе відповідальність за відгук повідомлення, якщо щодо податкових зобов'язань були прийняті задовільні заходи. Свідоцтво про відкликання повідомлення повинно бути оформлено і направлено співробітнику цього органу не пізніше, ніж через 60 днів: а) після того, як стало відомо, що платник податків виконав в повному обсязі зобов'язання, що послужили підставою для оформлення повідомлення про арешт; б) після того, як стало відомо, що заборгованість платника податків, в забезпечення якої було оформлено повідомлення, немає можливості стягнути застосуванням правових санкцій, що в даному випадку не означає, що його немає можливості стягнути іншими засобами; в) після того, як була отримана гарантія, що забезпечує виконання податкового зобов'язання. Якщо платник податків не бажає добровільно погасити свою заборгованість з податків, то податкові органи змушені вдаватися до примусового стягнення податків. Однозначних рекомендацій про те, в яких саме випадках слід проводити конфіскацію майна боржника, не існує, але в будь-якому випадку рішення про конфіскацію майна має бути добре продуманим, і якщо воно буде прийнято, його слід неухильно виконувати. Суспільство має бути впевнене в тому, що податкове законодавство однаково поширюється на всіх без винятку і вимагає сплати справедливих податків. Це особливо важливо, коли держава вдається до примусових заходів. Для звернення стягнення на майно платника податків або його активи необхідно наявність чотирьох умов: а) недоїмка по податкових зобов'язаннях; б) пред'явлене вимога про сплату податків; в) невиконання платником податків вимоги податкового органу або відмова сплатити податок; г) повідомлення платнику податків про намір вдатися до примусових заходів стягнення несплачених податків та закінчення строку, наданого йому для виконання своїх зобов'язань. Якщо особа, яка має зобов'язання по сплаті податку, ігнорує вимоги податкових органів або відмовляється сплатити податок протягом 10 днів після повідомлення, посадова особа податкового органу має законні підстави стягнути цей податок (включаючи додатково нараховану суму на покриття витрат по стягненню) шляхом конфіскації будь-якого виду власності, що належить зазначеній особі. Заробітна плата будь-якого державного службовця, працівника приватного чи державного підприємства може бути конфіскована на підставі повідомлення про конфіскацію, який вручається посадовій особі, відповідальній за виплату заробітної плати. Правом конфіскації користується керівник податкового органу. Крім того, щоб оптимізувати збір податків, це право надається також деяким іншим відповідальним співробітникам. Право оформлення повідомлення про конфіскацію майна надається податковим інспекторам і всім співробітникам вищої ланки відділу виїзних перевірок. У відділі камеральних перевірок цим правом користуються тільки його керівник і співробітники, провідні роботу з і ал про го п л ате л ь щ і ка метрів і. Після нарахування податків відділ обліку та обробки документів надсилає платнику податків повідомлення з вимогою про сплату. Повідомлення може бути вручено особисто платнику податків, або доставлено за останнім відомим податковому органу його місцем проживання, або відправлено поштою за останнім відомим адресою. Підтвердження отримання не потрібно, оскільки адреса, за якою повідомлення було направлено, - це останній відомий податковому органу адресу платника податків. Працівник служби збору податків, в обов'язки якого входить відшкодування недоїмок (наприклад, співробітник відділу обробки доку-ментів, або в окремих випадках - податковий інспектор), зобов'язаний переконатися, що платник податків отримав останнє перед конфіскацією повідомлення по принаймні за 30 днів до конфіскації його активів. Повідомлення може бути вручено платнику податків особисто або надіслано поштою за останнім відомим податковому органу адресою. Повідомлення про конфіскацію активів підприємства вважається врученим, якщо його вручено власнику підприємства, його представнику або іншій посадовій особі. Податковий інспектор зобов'язаний: а) отримати у особи, якій вручено повідомлення, розписку про його отримання; б) зазначити дату і час вручення; в) вимагати здійснення негайного платежу за рахунок усіх джерел для погашення всієї суми позову, вказаної в повідомленні (якщо негайне отримання грошових коштів неможливо, інспектор повинен визначити термін платежу, що не перевищує 15 днів після отримання повідомлення); г) визначити суму будь-яких позовів або компенсацій. При вручення повідомлення банку останній зобов'язаний негайно перевести зазначену суму з рахунку платника податків. Дата вручення повідомлення є датою припинення руху коштів по рахунку, і вимоги, отримані пізніше, не можуть бути виконані. Це позбавляє платника податків можливості переводити кошти після того, як він дізнається про існування повідомлення. Банки повинні виконати сповіщення так, як якби опо-платник сам дав розпорядження про переведення його грошових коштів. Всі нараховуються за рахунком відсотки також повинні перераховуватися на користь держави, поки борг не буде стягнуто в повному обсязі. На платник податків може вимагати від банку переказу грошових коштів, а банк може виконати його вимогу тільки після сплати суми, вказаної в повідомленні про конфіскацію, в повному обсязі. Держава повинна передбачати необхідні заходи проти встановлення банками власних правил, що дозволяють обходити вимоги, що містяться у повідомленнях про конфіскацію. У разі порушення банком законності мають бути прийняті негайні заходи до забезпечення виконання банками вимог про переведення грошових коштів державі в повному обсязі. Співробітники податкової служби повинні підтримувати постійні робочі стосунки з представниками банків. Банки є головним джерелом і засобом стягнення недоїмок. У разі звернення конфіскації на заробітну плату та інші подібні доходи з підлягає конфіскації суми допускаються відрахування на сплату податків та деяких інших передбачених мконом платежів. Крім цього, повідомлення про конфіскацію залишається в силі до тих пір, поки зобов'язання не будуть повністю погашені або конфіскація відкликана. Всі зроблені в результаті конфіскації переплати повинні (я, 1ть негайно повернуті. Коли рахунок повністю оплачений, бажано викликати представника третьої сторони, якій було на-правлено повідомлення про конфіскацію, і повідомити йому про відкликання уве-лення, представивши письмове підтвердження. При оформленні повідомлення про конфіскацію коштів платника податків, розміщених на депозитах у банку, ощадному заснуванні і т.д., необхідно: а) вказати дату оформлення та підписання документа посадовою особою; б) вказати назву податкового органу, і) вказати місце і адреса роботи платника податків, банк, фінансова установа або інша третя особа, якій буде вручено (надіслано) повідомлення про конфіскацію; г) вказати місцезнаходження територій-ального органу податкової служби, де зберігаються дані про недоїмки на платника податків; д) вказати номер телефону та ім'я співробітника, веде справу платника податків; е) зробити виписку з реєстру прострочених рахунків платника податків; ж) вказати загальну суму недоїмки. Повідомлення про конфіскацію оформляється в трьох примірниках. 11ервий примірник надсилається поштою або вручається особисто особі, у якої зберігаються належать платнику податків кошти. Другий примірник вручають особисто платнику податків або відправляють поштою. Третій примірник долучається до досьє (особової справи) платника податків. Перш ніж буде прийнято рішення про конфіскацію компанії та її продажу, мають бути враховані всі обставини справи. Податковий інспектор і керівник групи повинні ретельно зважити всі міркування проти конфіскації і переконатися, що були прийняті всі можливі заходи щодо стягнення недоїмки, що забезпечують збереження робочих місць службовцями компанії і запобігання шкоди, що може бути нанесений іншим особам в результаті конфіскації. Конфіскація не повинна проводитися, якщо витрати на неї і від реалі-зації конфіскованого майна перевищують реальну ринкову вартість підлягає конфіскації майна. 1. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||