| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
11.6.1. Досвід довгострокового кредитування в СРСР | ||
|
Розглядаються довгострокові кредити діючим підприємствам на зат рати. пов'язані з науково-технічним прогресом. Харчової промисловості, де витрати на раціоналізацію супроводжувалися великим економічним ефектом і окупалися в короткі терміни. У роки Другої світової війни та післявоєнні роки (аж до 1951 р.) кредити на механізацію виробництва розвитку не отримують. У 1951 р. Держбанк знову став виданать кредит на малу механізацію крім підприємств пішепой промисловості також підприємствам легкої промисловості. З 1954 р. зазначеними позиками стали користуватися підприємства всіх галузей на строк до одного року за умови повної окупності витрат та погашення позик протягом цього терміну за рахунок економії, одержуваної від здійснення заходів з механізації і поліпшенню технології виробництва. Однак підприємства важкої промисловості, що мають тривалий цикл виробництва і потребують на установку і монтаж обладнання значно більше часу, ніж галузі легкої та харчової промисловості, як і раніше не мали можливості через малого терміну кредиту (один рік) широко використовувати його для покриття витрат з технічного вдосконалення виробництва. Тому в середині 50-х роком було розширено коло кредитуються об'єктів. Якщо раніше кредит видавався головним чином на витрати по механізації і поліпшенню технології виробництва, то тепер кредити стали надаватися на витрати по впровадженню нової техніки. Термін кредиту було збільшено до двох років. Надалі продовжувалося вдосконалення кредитного обслуговування народного господарства. Була прийнята нова інструкція № 14 від 15 серпня 1958 «Про порядок кредитування витрат по впровадженню нової техніки, механізації н поліпшенню технології виробництва, раціоналізації та інтенсифікації виробничих процесів». Слід зазначити, що введений цією інструкцією механізм кредитування витрат по впровадженню нової техніки був достатньо обгрунтований і успішно застосовувався на практиці. Його характеризують багато позитивні моменти, серед яких: можливість отримання кредиту не на одне, а на кілька заходів; | тісний взаємозв'язок джерел погашення кредиту з економічними результатами від нрокредітованних заходів. Погашення кредиту вироблялося за рахунок економії від здійснення заходів, що кредитуються. Це був важливий стимулюючий елемент механізму кредитування, націлений на раціональне використання банківських ресурсів і високу ефек-тивність наданих кредитів; іиделсніс і якості одного з провідних напрямів банківського контролю за ефективністю виданого кредиту. Отже, банківський контроль був орієнтований на досягнення реальних кінцевих результатом від використання банківського кредиту. Цією інструкцією було встановлено граничний термін кредиту - два роки, а для підприємств деяких галузей - три роки. Наприкінці 50-х го до і етап становлення банківського кредиту на витрати науково-технічного прогресу (НТП) закінчився і почалися етапи його подальшого розвитку. Умовно можна виділити чотири етапи розвитку кредиту на витрати НТП. Перший етап охоплює період кінця 50-х років до господарської реформи 1966 Другий почався з 1966 р. і тривав до періоду корінної перебудови управління економікою в нашій країні, тобто до 1987 р. Третій період пов'язаний з початком перебудови банківської системи в Росії: з 1987 до 1990 р. Четвертий період бере свій початок з 1990 р., коли почався процес формування дворівневої банківської системи в Росії, і триває до теперішнього часу. Основні підсумки по кожному етапу були наступними. На першому етапі була розширена сфера кредитуються витрат. Кредит став видаватися на витрати по пристосуванню приміщень, пов'язаних з впровадженням нової техніки, на витрати по складанню проектно-кошторисної документації, на відшкодування витрат по демонтажу, доставки та встановлення демонтованого або невикористаного обладнання, отриманого від інших організацій. З 1964 р. кредити на витрати по впровадженню нової техніки надаються на всі заходи, пов'язані з технічним удосконаленням виробництва, здійснювані понад план капітальних вкладень і не пов'язані з новим будівництвом. Терміни кредиту подовжуються до 3 років (незалежно від галузі), а в окремих випадках дозволялася видача кредиту до 5 років. Погашення кредиту почали виробляти не тільки за рахунок економії, що утворюється в результаті проведення заходів з технічного вдосконалення виробництва (як це було раніше), а також додаткового прибутку, одержуваної від надпланового випуску продукції у зв'язку з проведенням зазначених заходів. На другому етапі кредити на витрати по впровадженню нової техніки почали надаватися при недостатності у підприємства коштів фонду розвитку виробництва на строк до 6 років. Фонд розвитку виробництва став джерелом погашення даного кредиту. У другій половині 60-х років роль кредиту в здійсненні НТП продовжує підвищуватися. Якщо до цих пір сфера банківського кредиту обмежувалася етапом впровадження нової техніки, то банку надається право надавати підприємствам допомогу в освоєнні ноной продукції і випуску виробів підвищеної якості. За рахунок банківського кредиту стали проводитися витрати з наукової організації праці. Більш пільговими стають умови надання кредиту: банк продовжує його видачу навіть за наявності простроченої заборгованості по позиках. | У 1968 р. приймається нова інструкція № 5 «Про кредитування витрат з впровадження нбной техніки, збільшення виробництва товарів народного споживання і поліпшенню культурно-побутового обслуговування населення». Ця інструкція знову подтіерділа колишню спрямованість кредиту Держбанку на витрати в основні фонди, а саме на здійснення заходів, не передбачених державним планом капітальних вкладень. Як джерело фінансування кредит використовувався при створенні нової продукції в машинобудуванні. З 1974 р. кредитуються витрати, пов'язані з виробництвом нових видів машин і устаткування терміном виготовлення більше року. З 1975 р. фінансування державних капітальних вкладень на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств стало здійснюватися за рахунок фонду розвитку виробництва, а в відсутньої частини - за рахунок кредитів банку. З 1977 р. фінансування і довгострокове кредитування державних капітальних вкладень на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств доручено Стройбанку. Госбанку надано право кредитування надпланових капітальних вкладень з технічного переозброєння та реконструкції. Одночасно певною мірою цим правом був наділений і Будбанку. Розширилася сфера банківського кредитування. Кредит почав брати участь на всіх стадіях інвестиційного циклу, пов'язаних з реконструкцією і технічним переозброєнням. Позики надавалися і на проектно-Ізи-скательскіс роботи, включаючи не тільки планові, а й перспективні заходи. 80-ті роки характеризуються подальшим розвитком банківського кредиту в здійсненні НТП. Відбулися зміни в джерелах фінансування зазначених витрат. Замість безлічі джерел в міністерствах було створено єдиний фонд розвитку науки і техніки. Створення цього фонду вимагало розширення сфери банківського кредиту. Госбанку дозволено було надавати виробничим і науково-виробничим об'єднанням кредит двох видів: на оплату робіт, що фінансуються за рахунок коштів єдиного фонду розвитку науки і техніки, якщо зазначені роботи виконуються в більш короткі терміни, ніж це передбачено планом; на здійснення високоефективних заходів щодо розвитку науки і техніки, не передбачених планом. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||