12.2. Бюджетне прогнозування
Під прогнозом бюджету розуміється комплекс імовірнісних оцінок можливих напрямів формування доходної та видаткової частин бюджету.
Метою бюджетного прогнозування є розробка та обгрунтування оптимальних шляхів розвитку бюджету на основі статистичних даних аналізу, сформованих тенденцій, конкретних соціально-економічних умов і перспективних оцінок. Бюджетне прогнозування дозволяє своєчасно вжити ефективних заходів у фінансово-бюджетній політиці держави або окремо взятого регіону.
Бюджетне прогнозування базується на обраних показниках, до яких можна віднести:
прогнозованих загальний обсяг доходів бюджету за всіма джерелами доходів;
прогнозований загальний обсяг витрат за всіма розділами, підрозділами, групами, статтями бюджетної класифікації;
загальний обсяг капітальних і поточних витрат бюджету;
обсяг фінансової допомоги бюджетам інших рівнів бюджетної системи, надаваних у формі дотацій, субвенцій, субсидій;
інші показники, встановлені законодавчими актами, наприклад верхня межа державного зовнішнього боргу, межа запозичень і т. д.
Розрахунок прогнозованих бюджетних показників заснований на інших методологічних підходах, ніж розрахунок показників річного бюджету. Зокрема, якщо показники річного або квартальних бюджетів визначаються на базі прямих розрахунків економічних і фінансових параметрів або на базі статистичних даних, то при розрахунку прогнозних бюджетних показників такі дані відсутні або можуть бути у вигляді статистичних даних за попередні фінансові роки.
При розробці прогнозу розвитку бюджету можуть ис-користуватися методи екстраполяції, експертних оцінок і змішаний метод.
1. Метод екстраполяції заснований на практиці і використанні даних попередніх періодів формування і використання бюджетів. Однак даний метод використовується, як правило, для прогнозування окремих статей доходів і видатків бюджету, що мають більш-менш стабільний характер.
У методі екстраполяції використовуються закономірності так званих ліній регресії, надійність яких підвищується шляхом побудови багатокрокових кореляційних моделей, що ставлять прогнозовані бюджетні показники в залежність від декількох змінних. Тому, перш ніж почати роботу над бюджетним прогнозом, необхідно виявити і вивчити ці змінні (фактори). До такого роду змінним можна віднести наявність бюджетних (федеральних, територіальних) ресурсів, демографічні зміни в країні (суб'єкті РФ), розвиток галузей господарства, зростання або зниження числа федеральних (територіальних) виробництв і т. д. Крім того, перш ніж приступити до бюджетного прогнозуванню, необхідно виявити кореляційні зв'язки між обсягом федерального (територіального) бюджету і наступними двома змінними:
виробленої валової продукцією промисловості та сільського господарства за цей же фінансовий рік.
Після цього необхідно встановити зв'язок між цими показниками і податком на прибуток. Це пов'язано з тим, що доходи бюджету формуються насамперед за рахунок національного доходу, а зв'язок між податком на прибуток і самої прибутком визначена законодавством.
В принципі, рівняння регресії з зазначеними вище двома змінними величинами можна записати у вигляді лінійного рівняння
3. Змішаний метод поєднує перші обидва методи одночасно. Метод дозволяє одночасно враховувати об'єктивні тенденції розвитку певних сфер діяльності суспільства і держави та думки експертів з даної проблеми.
При прогнозуванні обсягу ресурсів бюджету на перспективу необхідно використовувати в практиці глибока економічна і статистичний аналіз сформованих в державі тенденцій соціально-економічного розвитку, що дозволяють з певним ступенем ймовірності встановити вплив різних факторів і умов.
Прогнозування розвитку бюджетів будь-якого рівня ос-грунтуватися на показниках зростання виробничої інфра-структури, приналежності власності, податковому та та-моженних законодавстві, зростанні населення та його структуру, які безпосередньо впливають на розвиток галузей федерального, територіального та місцевого господарства і соціально-економічний розвиток у цілому.
Демографічне прогнозування дозволяє визначити напрями використання бюджетних коштів і виявити пріоритети у фінансуванні галузей соціальної сфери та народного господарства.
Економіко-математичні методи в поєднанні з довгостроковими державними мінімальними соціальними стандартами і нормами можуть знайти в перспективі досить широке застосування в бюджетному прогнозуванні на всіх рівнях бюджетної системи при більш повної переробки основ теорії наукового прогнозування.