| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
12.2. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ І ФОРМІ КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ | ||
|
Правову основу кредитної угоди складають закони та інші юридичні, а також нормативні акти загальногосподарського значення, які належать до сфери банківської діяльності. На жаль, в даний час вказана правова основа недостатньо досконала як з точки зору кількості законодавчих актів, так і їх якості. Досить відзначити недосконалість багатьох норм господарського, фінансового та банківського права, незначний досвід взаємовідносин банків та його клієнтів з судовими органами та арбітражем, недостатність юридичних кадрів та юридичних служб. Добровільність укладення кредитного договору виражається у свободі вибору банку, до якого звертається клієнт за позичкою, а також рішення з банком питання про можливість вступу в кредитні відносини з даним клієнтом. Обидві сторони вступають в договірні відносини на основі вільного волевиявлення. Головне, чим керуються сторони при вступі в договірні відносини, укладено під взаємозацікавленості один в одному. Позичальникові необхідна на строк певна сума коштів, яку готовий надати банк, який переслідує мету заробити на перетворенні бездіяльних коштів у працюючі. Взаємозацікавленості сторін один в одному обумовлює можливість узгодження умов кредитної угоди. Кожна зі сторін намагається знайти оптимальний варіант задоволення своїх інтересів. При формуванні змісту кредитного договору необхідно мати на відуналічіе существенныхидополнительныхусловий. Істотними називаються умови, які визначають можливість укладення кредитного договору. Вони включають: найменування сторін, термін договору, предмет та суму договору, порядок видачі та погашення позики, рівень плати за користування ссудойЛспособ забезпечення повернення кредиту, відповідальність сторін. Додаткові умови спрямовані на створення додаткових передумов для забезпечення повернення кредиту. Вони диференціюються стосовно конкретних позичальників і охоплюють: зобов'язання позичальника по досягненні певного рівня кредитоспроможності, необхідного стану обліку і звітності, збереження заставленого майна, дотримання правил банківського контролю, заборону на реорганізацію підприємства без відома банку і т.д. З урахуванням викладеного обшая схема кредитного договору може бути представлена в наступному вигляді: Преамбула I. Предмет і сума договору. П. Порядок видачі та погашення кредиту. Плата за кредит. Способи забезпечення повернення кредиту. Права та обов'язки сторін. Відповідальність сторін. Додаткові умови договору. Вирішення спорів. Термін дії договору. Юридичні адреси сторін, підписи. У преамбулі дається опис основних учасників кредитної угоди як юридичних осіб з посиланням на статути, відповідно до яких вони функціонують. У цьому розділі необхідно також привести юридичну форму клієнта: окреме підприємство або товариство (товариство, корпорація). Дана характеристика важлива для з'ясування кола осіб, які несуть матеріальну відповідальність за результати діяльності. - У першому розділі "Предмет і сума договору" відображається качествен * ная і кількісна характеристика об'єкта кредитної угоди. Якісна характеристика об'єкта кредитної угоди є відображення цільової спрямованості позички і структури об'єкта кредитування. Враховуючи накопичений Росією і розвиненими країнами досвід організації кредитних відносин в умовах ринкової економіки, наведемо класифікацію видів кредиту за цими критеріями. Залежно від цілей кредит спрямований на задоволення: поточних виробничих потреб; торгово-посередницьких потреб; інвестиційних потреб; споживчих цілей. При оформленні кредитного договору слід підкреслити цільову спрямованість кредиту із зазначенням змісту контракту або замовлення. Залежно від економічного змісту об'єктами кредитування є: недолік коштів для платежів; формування товарно-матеріальних цінностей; придбання цінних паперів; виробничі витрати; придбання нерухомості; інші потреби. При укладенні кредитного договору необхідно конкретизувати загальне формулювання об'єкта кредитування. 3. Залежно від концентрації об'єкта кредит буває: укрупнений; сукупний; окрема потреба в кредиті. Прийняття такої схеми класифікації кредитів означає відображення в кредитному договорі докладної характеристики об'єкта рделкі за вказаними напрямками. Для банку дана характеристика має важливе значення при оцінці ділового ризику угоди. Крім об'єкта кредитної угоди в розглянутому розділі відображається також сума кредиту, яка випливає з техніко-економічного обгрунтування. Вона характеризує кількісну кордон кредитування. Якщо кредит надається в порядку відкриття кредитної лінії, то вказується її рівень (максимальний розмір) на квартал. Другий розділ "Порядок'видачі та погашення позики" застосовується до конкретного виду угоди. Кредитування укрупненого або сукупного об'єкта, як правило, здійснюється систематично, тому видача кредиту проводиться в міру виникнення потреби шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок. Погашення кредиту відбувається також систематично з розрахункового рахунку в терміни, узгоджені між сторонами. Кредитування окремих об'єктів має інший механізм видачі та погашення, який має бути зафіксований в кредитному договорі. Так, можливі видача і погашення кредиту в повній сумі і частинами. Відповідно повинні бути вказані суми і терміни видачі та погашення кредиту. Видача позики відбувається раз або кілька разів на порядок перерахування коштів на розрахунковий рахунок. При цьому випадку повинен бути передбачений механізм забезпечення цільової спрямованості позички. Він включає: а) зобов'язання клієнта дотримуватися цільову спрямованість позички, б) форми контролю банку за цільовим вико-ристанням виданих коштів. Можливе надання позики на умовах погашення до запитання, тобто за першою вимогою банку. У цьому ж розділі необхідно відобразити спосіб регулювання граничного розміру кредиту, що видається: кредитна лінія або ліміт. Залежно від вибору одного з них для конкретної кредитної угоди буде відрізнятися і режим дії позичкового рахунку, супроводжуваного або нарощенням позичкової заборгованості (при видачі позики частинами в межах ліміту), або відновленням заборгованості (при використанні кредитної лінії та погашенні частини позичкової заборгованості). Застосування кредитної лінії у міжнародній практиці передбачає також визначення можливості її перевищення і особливої плати за гарантування платежів понад встановленої величини кредитної лінії (в разі можливості її перевищити). Слід виділити три способи регулювання граничного обсягу кредиту при використанні кредитної лінії - відсутність регламентації в перевищенні планового розміру кредиту; жорстке його обмеження і перевищення планового розміру кредиту в певних межах. Для першокласних позичальників, як правило, використовується перший спосіб, що не обмежує розмір кредиту, що якими-то суворими рамками, але встановлює первинний об'єм кре-диту на відповідну мету. Величина кредитної лінії носить в цьому випадку орієнтовний характер і використовується в основному для організації депозитної роботи банку, а також в контрольних цілях. Другий спосіб - жорстке обмеження обсягу наданого кредиту за кредитною лінією - доцільно застосовувати для клієнтів банку, віднесених до третього класу кредитоспроможності. Запровадження такого обмеження необхідно пов'язувати з наявністю цінностей, що можуть бути об'єктом застави, або сумою гарантії. Третій спосіб регулювання граничного обсягу кредиту надання права підприємству мати перевищення встановленої кредитної лінії в певних межах - може бути використаний по відношенню до клієнтів, віднесених до другого (в окремих випадках до третього) класу кредитоспроможності. Межа перевищення може виражатися у вигляді певної частки по відношенню до спочатку встановленої кредитної лінії, на-приклад 10-20% ресурсів, наявних у розпорядженні банку або можу-щих бути оперативно мобілізованими. У російській практиці в даний час застосовується другий спосіб регулювання граничної величини кредитної лінії. Третій розділ кредитного договору відображає рівень сплачуваних банку відсотків за користування кредитом. У цьому розділі доцільно зафіксувати процентну ставку: а) у період передбаченого договором строку користування позичкою, б) в разі пролонгації позики; в) у разі прострочення погашення позики; г) у разі погіршення кредитоспроможності клієнта або виникнення інших факторів, що збільшують кредитний ризик угоди. Крім того, в кредитному договорі необхідно передбачити терміни нарахування та стягнення відсотків за кредит. В умовах інфляції в одному з пунктів кредитного договору звичайно передбачається порядок зміни спочатку встановлених процентних ставок залежно від темпів інфляції. Підставою для перегляду відсоткової ставки може бути зміна облікової ставки ЦБ РФ. При цьому в кредитному договорі можуть бути передбачені такі варіанти зміни відповідних процентних ставок: а) без додаткового узгодження рівня плати за кредит на основі фіксації маржі по відношенню до облікової ставки ЦБ РФ з наступним повідомленням клієнта, б) після узгодження нового рівня плати за кредит з клієнтом із зазначенням їх терміну перегляду. Четвертий розділ кредитного договору фіксує конкретні способи забезпечення повернення кредиту. До способів забезпечення повернення кредиту відносять: заставу відповідного. майна; гарантії; поручительства. Наведені вище способи забезпечення гарантування повернення кредиту зазвичай використовуються при будь-яких видах кредиту з урахуванням ступеня кредитоспроможності позичальника. Вони застосовуються, якщо довіра до клієнта недостатньо; існує високий ризик погашення позики за рахунок грошових надходжень. У кредитному договорі лише називаються один або кілька вторинних джерел погашення позики. Використання відповідних способів гарантування повернення кредиту закріплюється спеціальні-ми документами: договором про заставу майна клієнта; гарантійним листом; страховим полісом. Ці документи є додатком до кредитного договору, в них конкретизуються зобов'язання заклю-чивших їх сторін. П'ятий розділ кредитного договору відображає права та зобов'язання сторін. До числа зобов'язань банку, необхідних для виконання, слід віднести: надання позичок у відповідних сумах, видах та у визначені терміни. За порушення зазначеного зобов'язання передбачається стягнення штрафу з банку на користь клієнта. Одночасно в договорі може бути зафіксовано право банку відмовитися від надання кредиту повністю або частково, якщо з'ясовуються обставини, що свідчать про неможливість позичальника його повернути. Зобов'язання банку можуть мати і супутній характер і стосуватися надання консультаційних послуг, надання певної інформації, що цікавить клієнта і пов'язаної з організацією кредитування. Але в цілому зобов'язання банку неширокі і не настільки різноманітні, оскільки він виступає кредитором. Більш великі зобов'язання клієнта. Вони спрямовані на забезпе-чення цільового, а також своєчасного й повного повернення кредиту та належних відсотків. Тому зобов'язання клієнта без-посередньо стосуються дотримання принципів, правил і умов кредитування. Можливі зобов'язання клієнта можна поділити на сле-дмуть групи: а) загального характеру, б) що відносяться до забезпечення відповідного рівня фінансового стану; в) стосуються уче-та і видів звітності, що подається банку. Зобов'язання клієнта, що стосуються забезпечення відповідного рівня фінансового стану, можуть бути виражені в пунктах, що відображають дотримання певних нормативів кредитоспроможності: коефіцієнта покриття (ліквідні активи / сукупні борги клієнта), коефіцієнта ліквідності (першокласні ліквідні активи / сукупні борги клієнта), коефіцієнта забезпечення власними оборотними коштами (власні оборотні кошти / оборотні активи). Рівень нормативів відповідних коефіцієнтів обумовлюється приналежністю клієнта до певної галузі народного господарства, фактичного стану цих показників, перспективами розвитку галузі та підприємств. Зобов'язання клієнта, пов'язані з станом його обліку та видів звітності, що подається в банк, залежать від фактичного стану обліку і форм організації контролю банку за возвратностью кредиту. Для банку важливою є впевненість у належному рівні обліку у клієнта, що дозволяє довіряти звітності, що подається в банк. Тому в разі сумнівів щодо постановки обліку у позичальника, банк може зобов'язати його провести аудиторську перевірку і результати представити в банк. Зазначене зобов'язання має бути зафіксовано в кредитному договорі із зазначенням конкретних термінів подання аудиторського висновку в банк. При цьому банк повинен схвалити ви-бор аудиторської фірми, яка проводить перевірку клієнта. Поряд з цим зобов'язанням у кредитному договорі може бути передбачено подання певної звітності та іншої інформації, що свідчить про можливість повністю і своєчасно виконати свої платіжні зобов'язання перед банком. Всоставпредставляемой вбанкотчетностімогут бути включені: баланси; деякі додатки до балансу; відомості для розрахунку і аналізу показників кредитоспроможності і грошового потоку; розшифровки окремих статей балансу; відомості про вартість і структуру заставленого майна та ін Набір представленої в банк інформації доцільно диференціювати залежно від ступеня кредитного ризику конкретної кредитної угоди. При цьому клієнт повинен взяти на себе зобов'язання щодо забезпечення достовірною інформацією. Окремим розділом у кредитному договорі можна виділити питання організації банківського контролю. Цей розділ необхідний у разі встановлення довгострокових кредитних зв'язків банку з клієнтом. У ньому необхідно передбачити право банку перевірити фінансове становище клієнта; його кредитоспроможність; цільове використання кредиту; забезпеченість його повернення; стан обліку та звітності; виконання умов кредитного договору безпосередньо у позичальника або шляхом отримання від нього необхідної інформації. У шостому розділі "Відповідальність сторін" конкретизуються випадки порушення кожної з сторін умов кредитного договору і відповідно санкції. У цьому розділі повинні бути посилання на пункти договору, що передбачають зобов'язання сторін, та визначено санкції кожної зі сторін за їх порушення іншою стороною. У сьомому розділі "Додаткові умови договору" при необхідності фіксуються інші умови, не передбачені в попередніх розділах. До них можна віднести: формування обов'язкового строкового депозиту із зазначенням суми та строку (у разі, якщо клієнт не має в даному банку розрахункового рахунку); порядок зміни першо-початково встановленої суми ліміту кредитування або кредитної лінії; порядок внесення змін і доповнень до кредитний дого -злодій і ін У восьмому розділі "Вирішення спорів" доцільно передбачити пункти, що стосуються: а) вирішення спорів шляхом переговорів самими сторонами, які уклали договір із зазначенням строку рассмот- ренію взаємних претензій; б) порядок звернення до арбітражного суду в разі незнаходження взаємовигідного рішення в ході переговорів сторін. Дев'ятий розділ кредитного договору фіксує термін дії договору, тобто його початок і закінчення. Останній, десятий розділ відображає юридичні адреси сторін (поштова адреса, розрахунковий або кореспондентський рахунок, телефон, факс), а також підписи, завірені печатками. Наведена схема кредитного договору є зразковою. Вона може змінюватися в залежності від обсягу, виду і строку кредиту, що надається, сталості кредитних зв'язків клієнта з банком, наявності в даному банку розрахункового рахунку, ступеня інформованості банку про клієнта, його фінансового стану та ін Разом з тим доцільно кожному банку стосовно використовуваним їм кредитних інструментах розробити типові форми кредитних договорів, які б періодично доповнювалися і коректувалися з урахуванням накапливаемого банком досвіду. Застосування типових форм кредитних договорів, розроблених головними підрозділами, повинні бути обов'язковими і для філій. Наявність грамотно юридично і економічно складених типових форм кредитних договорів може сприяти зниженню кредитного ризику конкретних кредитних угод. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||