| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
12.3. НАФТА І МЕРКОСУР | ||
|
Крім того, в 90-х рр.. в Центральній до Південній Америці (формально) функціонують Андская субрегіональна угруповання, Центральноамериканський спільний ринок, Карибське співтовариство і Карибський спільний ринок (КАРІКОМ). Однак, незважаючи на вжиті цими інтеграційними угрупованнями програми лібералізації зовнішньої торгівлі та спроби використання намічених механізмів промислового і фінансового співробіт-ництва, істотного успіху в економічному розвитку вони не домоглися. Реальна активізація інтеграційних процесів на американському континенті спостерігалася в 90-і рр.. після утворення Північноамериканської асоціації вільної торгівлі (НАФТА) у складі США, Канади та Мексики, а також Спільного ринку країн Південного конуса (МЕРКОСУР), створеного Аргентиною, Бразилією, Уругваєм і Парагваєм. Ці динамічні угруповання, можливо, покладуть початок проголошеної колишнім президентом США Дж. Бушем «Ініціативи для Америк», згідно з якою передбачається утворення всеамериканской зони вільної торгівлі «від Аляски до Вогняної Землі». НАФТА Угода про створення Північноамериканської асоціації вільної торгівлі (НАФТА) між США, Канадою і Мексикою набуло чинності з 1 січня 1994 р. У значною мірою воно було ініційовано адміністрацією США співаючи впливом американських транснаціональних корпорацій, так як досягнутий рівень зрощення американської ЕКОРЮМІКІ з канадською та мексиканської вимагав його міждержавного оформлення. До цього ж підштовхували радикальні зміни в політичній та економічній ситуації в світі до початку 90-х рр..: ЄС різко прискорив розширення і поглиблення * інтеграційних процесів у своєму регіоні; Японія, Китай та країни Південно-Східної Азії стрімко-тельно нарощували економічний потенціал; посилилося Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво. Сформована обстановка поставила перед США завдання активізації інтеграційних процесів на своєму континенті, щоб зберегти конкурентоспроможність американських корпорацій на світовому ринку. Провідні компанії США, Канади та Мексики розраховували з'єднати фінансові, науково-технічні і підприємницький потенціали США і Канади з найважливішим фактором кон-ності - низькими витратами виробництва, ха-рактернимідля умов Мексики. Зокрема, один годину робочого часу в Канаді в 1993 р. коштував 5,75 дол, в США - 4,5 дол, а в Мексиці - 50 центів. У першу чергу намічалася лібералізація товарообміну з Мексикою, так як в канадо-американській торгівлі бар'єри до моменту підписання угоди про НАФТА вже були усунені. Угодою передбачається лібералізація зовнішньоекономічних відносин, демонтаж митних бар'єрів і орга-нізація єдиного континентального північноамериканського ринку для вільного руху товарів, послуг, капіталу і робочої сили через кордони, що розділяють три держави. У першу чергу намічено звільнити від обмежень торгівлю готовими ^ виро-ліямі. Вже в 1994 р. мита у взаємній торгівлі промисловими та продовольчими товарами були знижені на 65%. На ринках енергоресурсів, сельскохозяйственныхтоваров, авто-мобілів та текстилю передбачена плавна лібералізація. Протягом 15 років намічено ліквідувати майже всі торговельні та інвестиційні бар'єри і підійти до злиття трьох національних ринків, сформувавши зону вільної торгівлі з населенням понад 375 млн осіб, сукупним валовим продуктом у сумі близько 9 трлн дол (у нинішніх цінах) і часткою у світовому експорті близько 17%. Крім того передбачається прийняття трьома країнами аналогічних законів в галузі навколишнього середовища і з праці. Угода носить строго імперативний характер - невиконання прийнятих аналогічних законів тягне за собою покарання винних штрафами або певними санкціями. Правда, станом на 1 січня 1998 р. в рамках НАФТА ще не були створені наднаціональні органи управління, що регулюють хід співпраці, - Економічна комісія, Рада міністрів, суд і т.д. За своїм економічним потенціалом північний і південний партнери по НАФТА багаторазово поступаються США: ВВП Канади становить близько 10% від ВВП США, а Мексики - 5%; якщо ВВП на душу селища Канади перебуває на рівні приблизно 90 % від США, то Мексики - 15%, На відміну від ЄС, де менш розвиненим год країнам і регіонам (Греції, Ірландії, Португалії) надається фінансова допомога зі спільних бюджетних фондів, НАФТА не надає Мексиці такий підтримай. . . Зростання роль у розвитку обробної промисловості Мексики грають «макиладорас» - підприємства з обробки та збирання надходять до Мексики з США матеріалів і комплектуючих (див. гл, 17). У той же час участь у НАФТА накладає на Мексику цілий ряд зобов'язань. По сільськогосподарських продуктам вона укладає двосторонні угоди з США та Канадою в окремих на ності. Щоб полегшити доступ високотехнологічної продукції північних партнерів на свій ринок, Мексика повністю скасувала колишню 20%-Єгу мито на комп'ютери американського і канадського виробництва. Мито на аналогічну продукцію з третіх країн зберігається: вона буде поступово знижуватися до 3,9%. Це допоможе північним партнерам витіснити з мексиканського ринку дешеву японську і південнокорейську техніку, Протягом 10 років Мексика повинна відмінити більшість обмежень на імпорт автомобілів, що обіцяє американським експортерам різке розширення їх збуту. Крім того, з 1994 р. в Мексиці введений закон, що розширює можливості іноземних інвесторів. У багатьох галузях промисловості і сільського господарства іноземцям дозволяється вкладати капітали «в будь-яких пропорціях». Правда, пайова участь іноземців у розвідці та видобутку енергоносіїв та радіоактивних руд, транспортної та комунікаційної інфраструктури поки обмежена. З часом Мексика зобов'язалася скасувати обмеження на іноземну участь у банках і страхових компаніях. Коли це відбудеться, американський і канадський фінансовий капітал зможе взяти в свої руки контроль над приблизно І / 3 мек-сіканского страхового ринку. Ділові кола США пов'язують з НАФТА великі надії; очікується значне розширення американського експорту і пов'язане з цим збільшення числа робочих місць. Перенесення трудомістких, Матс ріал про ємних і екологічно дорогих про- ІЗВОДСТБ із США до Мексики дозволить знизити рівень витрат виробництва і підвищити конкурентоспроможність багатьох виробів американської промисловості. У довгостроковому плані за допомогою участі в НАФТА американські ТНК розраховують на розширення свого економічного участі в Латинській Америці з метою завоювання ринків збуту, створення нових робочих місць на своїх підприємствах, підвищення конкурентоспроможності та прибутку. Канада розраховує за допомогою НАФТА розширити ринки збуту, скоротити витрати виробництва і підвищити прибутковість нових високотехнологічних галузей (комп'ютери, телекомунікації тощо). Хромі того, формування лібералізований-ного ринкового простору континентальних масштабів стимулюватиме приплив до Канади прямих і портфельних інвестицій з третіх країн, головним чином з країн - членів ЄС і Японії. До кінця 90-х рр.. ще мало накопичилося статистичних даних для оцінки ефективності функціонування НАФТА. Проте вже можна зробити висновок, що це не формальна, а реальна міжнародна інтеграційна структура. Зокрема, за 1994 - 1997 рр.. товарообіг США з Мексикою та Канадою зріс на 44%. У той же час ряд латиноамериканських країн висловлюють невдоволення північноамериканської інтеграційної угрупованням, так як згідно з умовами НАФТА 62,5% комплектуючих виробів виробники транспортних засобів США, Канади та Мексики зобов'язані закуповувати у фірм НАФТА, Крім того, приплив інвестицій до Мексики, на думку юж-ноамеріканскіх аналітиків, здійснюється за рахунок скорочення прямих іноземних інвестицій в інші країни Латинської Америки. Обурюючись і з заздрістю дивлячись на НАФТА, країни Центральної і Південної Америки, в першу чергу Чилі й цілі Угруповання - МЕРКОСУР КАРИКОМ, вже висловлюють прагнення приєднатися в майбутньому до цієї економічній структурі. МЕРКОСУР До найбільших і найбільш динамічним тор го во-політичних союзів Латинської Америки слід віднести Південноамериканський спільний ринок у складі Аргентини, Бразилії, Парагваю і Уругваю (МЕРКОСУР) з населенням 200 млн чоловік і більше 1 трлн дол , ВНП. У ньому зосереджено 45% населення цього континенту, понад 50% сукупного ВВП, 40% прямих іноземних інвестицій, більше 60% сукупного обсягу товарообігу і 33% обсягу зовнішньої торгівлі країн Латинської Америки. У січні 1994 г, країни - учасниці МЕРКОСУР прийняли програму просування до митного союзу і намітили термін {до 2000 р.), коли 85% взаємного зовнішньоторговельного обороту буде повністю звільнені від будь-яких тарифних бар'єрів. Договір про створення МЕРКОСУР також передбачає до 2000 р. скасування нетарифних обмежень на переважна більшість товарів (за винятком торгівлі озброєнням і бойовою технікою, радіоактивними матеріалами, дорогоцінними металами, предметами національного культурного надбання), Для керівництва процесом інтеграції були створені наднаціональні органи управління: Рада спільного ринку у складі міністрів закордонних справ; виконавчий орган - Група спільного ринку, функціонуюча постійно, зі штаб-квартирою в Монтевідео; 10 технічних комісій, підпорядковуються Групі спільного ринку, у функції яких входять питання зовнішньої торгівлі, митне регулювання, технічні норми, валютно-фінансова і макроекономічна політика, наземний і морський транспорт, промислові технології, сільське господарство та енергетика. Вживаються заходи щодо створення спеціального трибуналу для вирішення торгових конфліктів між країнами-учасницями. Результати функціонування МЕРКОСУР свідчать про певні успіхи інтеграційного угруповання, незважаючи на незавершеність становлення митного союзу. Об'єм: внут-ріблокового експорту в 1991-1997 рр.. збільшився майже в чотири рази, в той час як сумарний експорт держав - учасниць інтеграційного угруповання в треті за цей період зріс трохи більше, ніж на 30%. При цьому частка внутрішньоблокових експорту в загальному обсязі вивезення товарів з МЕРКОСУР цей же період зросла з 9 до 20%. Розширення взаємних внешнее-кономіческіх зв'язків у рамках МЕРКОСУР поширюється і на іноземні інвестиції з третіх країн. Наприклад, японська корпорація «Тойота моторз», яка вклала в спорудження автомобілебудівного заводу в Аргентині близько 100 млн дол, має намір випускати в цій країні 20 тис. легких вантажівок-пікапів на рік. Половину цих автомобілів заплановано вивозити Бразилії в обмін на комплектуючі вироби, вироблені бразильськими підприємствами. Інтеграційні процеси в МЕРКОСУР розвиваються не без труднощів і суперечностей між країнами-учасницями. Так, вони не зуміли дійти згоди про скасування тарифів у внутрішньорегіональної торгівлі до спочатку запланованого терміну - 1 січня 1995 р. Так само також узгодити в встановлених термінів єдині зовнішні тарифи на імпорт товарів з третіх країн. Аргентина і Бразилія, на частку яких припадає 90% загального ВНП країн-членів МЕРКОСУР, приділяють особливу увагу захисту від іноземних конкурентів створюваних в собі високотехнологічних галузей промисловості - виробництва комп'ютерів і телекомунікаційного устаткування. Зокрема, в середині 90-х рр.. Бразилія виступала за впеденіе імпортних мит у торгівлі з третіми країнами на продукцію елек-тронній, нафтохімічній промисловості та важкого машино-будови на рівні 35%, Аргентина - на рівні 12%, а Уругвай і Парагвай * побоюються технологічну залежність від Бразилії та Аргентини, були за мінімальні мита. Перспективи МЕРКОСУР південноамериканські аналітики оцінюють як сприятливі. На шляху подальшого розвитку країнам - учасницям цієї угруповання належить подолати існуючі суперечності, значну різницю в економічних потенціалах, знайти оптимальні поєднання ринкових ме-ханизмов з регулюючою роллю держави в умовах специфіки латиноамериканського регіону, ще недавно перебуває під владою авторитарних режимів і під сильним впливом корпорацій США . | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||