| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
12.4. АСЕАН і АТЕС | ||
|
АСЕАН Це угрупування була створена в 1967 р. після підписання Бангкокській декларації у складі Індонезії, Малайзії, Сінгапуру, Таїланду і Філіппін (в даний час членами АСЕАН є також М'янма, Бруней, Лаос і В'єтнам, а в перспективі в неї має увійти і Камбоджа) з метою сприяння соціальному та економічному розвитку країн-членів, співробітництва в промисловості та сільському господарстві, проведенні науково-дослідних робіт. У 1976 р. на нервом нараді керівників країн - членів АСЕАН були прийняті Договір про дружбу і співробітництво в Південно-Східній Азії і Декларація АСЕАН> є основними документами, якими керується Асоціація у своїй діяльності. Декларація АСЕАН проголошує, що країни-члени будуть виступати з спільної позиції з найважливіших питань і проблем регіональних і світових економічних відносин. Вищим органом АСЕАН є конференція глав держав і урядів, яка збирається один раз на три роки, а центральним керівним органом - щорічна зустріч міністрів закордонних справ. Постійний комітет складається з міністра закордонних справ країни, яка є головою АСЕАН в даний період, і послів інших п'яти держав. На регулярних зустрічах міністрів економіки країн - членів АСЕАН приймаються рішення з питань економічного со-'трудничества. Зустрічі інших міністрів (освіти, енергетики, охорони здоров'я, науки і технології, юстиції, охорони ок-ружа середовища) готуються відповідними комітетами. Функціонує і кілька спеціалізованих установ АСЕАН, таких як Рада з нафти, Асоціація судновласників, Банківський рада, Фінансова корпорація та ін Секретаріат АСЕАН очолює генеральний секретар, який змінюється кожні три роки. Кожна держава - член АСЕАН має власним секретаріатом на чолі з генеральним директором для координації поточної роботи і підготовки рішень Асоціації. Один-надцять комітетів, що складаються з керівників дипломатичних представництв держав-членів, підтримують зовнішні зв'язки АСЕАН в столицях третіх країн: Бонні, Брюсселі, Вашингтоні, Веллінгтоні, Женеві, Канберрі, Лондоні, Оттаві, Па-ріже, Сеулі, Токіо. АСЕАН як єдина організація має офі- 11-623 ціальні відносини з іншими країнами та торговельно-економічними угрупованнями. Росія в останні роки значно зміцнила свої контакти з Асоціацією, на яку припадає близько 8% всієї російської торгівлі з країнами Азії (не рахуючи азіатських країн - членів СНД). В цілому у сфері економіки планується створення зони вільної торгівлі АСЕАН до 2008 р., а також поглиблення співпраці через поширення його на такі сфери, як безпека, фінанси, телекомунікації, туризм, навколишнє середовище, сільське господарство , транспорт і охорона здоров'я. В області політики передбачається створення регіону миру, свободи і нейтралітету, поглиблення співпраці, особено з Австралією, Канадою, ЄС, Японією, Південною Кореєю і США. Криза 1997-1998 рр.. наклав відбиток на розвиток країн - членів АСЕАН. Цілком очевидно, що існують структурні проблеми, що накладають певні обмеження на темпи зростання. Однак, на думку фахівців МВФ і Світового банку, гальмування розвитку має тут переважно не структурним, а тимчасовий, циклічний характер. У зв'язку з цим головні країни - члени АСЕАН на конференції у В'єтнамі в грудні 1998 року обговорили і намітили декілька реальних шляхів виходу з сучасної кризи. Перший являє собою фі-нансових допомогу з боку Японії (у розмірі 30 млрд дол з організованого Японією для цих цілей фонду сприяння структурним реформам). Реально їм поки змогли скористатися Малайзія і Таїланд, отримали по 1,85 млрд дол АТЕС Ця організація була заснована в 1989 р. як Міжурядову-жавного форум, що об'єднує 18 держав регіону (Австралію, Бруней, Гонконг, Канаду, Китай, Кірібаті, Малайзію, МаршалловиОстрова, Мексику, Нову Зеландію, Папуа-Нову Гвінею, Південну Корею, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі), а потім 21 держава (в АТЕС увійшли В'єтнам, Перу і Росія). Хоча АТЕС формально має консультативний статус, фактично у його робочих органів виробляються регіональні правила ведення торгівлі, інвестиційної та фінансової діяльності, проводяться зустрічі галузевих міністрів і експертів з питань співробітництва в тих чи інших областях. Такими органами є Комітет з торгівлі та інвестицій, Економічний комітет та робочі групи (з інвестицій, науковим дослідженням у промисловості і технологій, телекомунікацій, транспорту, розвитку людських ресурсів, енергетичній співпраці, торгової та інвестиційної статистикою, збереження морських ресурсів, рибальства, туризму, а також група по малому та середньому підприємництву) і Фонд освіти. У 1993 р. (у Сіетлі, США) відбулася перша зустріч лідерів країн - членів АТЕС, в ході якої було виявлено серйозні розбіжності щодо нерівномірності розподілу благ від розгортаються в регіоні інтеграційних процесів. За оцінками експертів, лібералізація торгівлі в АТЕС повинна призвести до зростання 'реальних доходів країн-членів на 2%} однак вигоди отримають насамперед найбільш кункурентоспособние країни. На нараді у верхах і 1994 р. (у Богоре, Індонезія) було прийнято рішення про створення зони вільної торгівлі та лібералізації інвестиційної сфери до 2020 (для розвинених країн - до 2010 р.). Зниження митних бар'єрів буде відбуватися відповідно до угодами, досягнутими в ГАТТ / СОТ, Проте в цілому Богорська декларація характеризується великою розпливчатістю. У ній, зокрема, йдеться, що «ті країни, які не готові брати участь в знятті бар'єрів у торгівлі та інвестиційній сфері, можуть приєднатися до цих заходів на більш пізніх стадіях». Іншим недоліком цієї декларації є відсутність чіткої градації між розвиненими і державами. 1 З урахуванням невирішених проблем можливі три варіанти розвитку АТЕС в найближчі роки. Згідно з першим варіантом дарування організація буде слідувати по шляху, визначеним у Богор-ської декларації. Однак через її розпливчастості зберігаються можливості для обходу і фактичного невиконання досягнутих домовленостей. Другий (найбільш імовірний) варіант закріпить за АТЕС роль форуму для обговорення проблем економічних взаємовідносин у басейні Тихого океану. Однак у цьому випадку неминучі суперечки щодо ходу виконання вже наявних договорів- 1Г ностей, що призведе до ослаблення організації. У таких умовах зросте значення інших, більш цілеспрямованих регіональ-них угруповань, наприклад, АСЕАН. Третій варіант виключає превалювання протекціоністських настроїв у США та Західній Європі, що перешкоджатиме швидкій лібералізації світової економіки і загрожувати роздробленням глобальної системи економічних зв'язків на регіональні блоки. В Азії в цьому випадку особливого значення набуде формування зони вільної торгівлі в АСЕАН або розширення співпраці та рамках АТЕС, але головним чином між її азіатськими учасниками. У своєму прагненні зберегти цю динаміку, своєчасно адаптуватися до впливу технологічних і фінансових чинників світової економіки багато що розвиваються АТР встають на шлях економічних реформ, включаючи зміну регулюючої ролі держави, перетворення в банківській сфері, лібералізацію зовнішньої торгівлі та іноземних інвестицій. Співпраця Росії з країнами АСЕАН і АТЕС Співпраця з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону найбільш перспективно для Росії; воно можливе за трьома напрямками; експорт у ці країни таких традиційних російських товарів, як мінеральне та вуглеводневу сировину, ліс і нафтопродукти, що може забезпечити розширення масштабів і підняття технічного рівня цього виробництва, а також створення додат-нітелних робочих місць на російському Далекому Сході; налагодження в Росії шляхом створення спільних підприємств виробництва високоякісних товарів широкого споживання, включаючи побутову електроніку та інші товари тривалого користування, за якими ці країни займають передові позиції у світі і здатні внести серйозний вклад в задоволення споживчого попиту в Росії; - спільні наукові розробки в галузі енергетики, матеріалознавства, біотехнології, освоєння світового океану, аерокосмічної техніки, медицини. Росія була прийнята в АТЕС в листопаді 1997 г, на саміті у Ванкувері. Його учасники прийняли зобов'язання забезпечити вільний режим торгівлі до 2010 р. для розвинених країн регіону і до 2020 р. - для всіх інших членів АТЕС. Визначено 15 секторів торгово-економічних відносин, в яких лібералізація починається перш за все. При цьому в дев'яти секторах (обладнання та послуги з охорони навколишнього середовища, рибальство, випуск іграшок, лісівництво, дорогоцінні камені і прикраси, хімія, телекомунікаційні продукти, обладнання та послуги для енергетики, медичне обладнання) конкретні заходи щодо лібералізації або були прийняті вже в 1993 м., або мають перспективу реалізації в 1999 р. Далі на черзі зняття бар'єрів у таких секторах, як виробництво рослинної олії, каучуку, добрив, цивільних літаків, автомобілебудування. Участь Росії в гігантській за розмірами і обороту зону вільної торгівлі має для неї винятково важливе значення - ймовірні матеріальні вигоди можуть обчислюватися мільярдами доларів на рік. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||