12.3. РОЛЬ ФІРМИ В регулюванні економічних процесів
Поточної політиці властива мала свобода вибору, бо фірма обмежена укладеними раніше контрактами та іншими зобов'язаннями і прийнятими рішеннями про інвестиції, інновації і т.д. Виробничі можливості фірми в поточному періоді фіксованими наявними потужностями, обладнанням і технологією. Тому в поточному поведінці фірма приймає головні рішення в сфері цінової політики і в тому, що пов'язане з створенням і підтримкою запасів сировини і матеріалів для забезпечення безперервності виробничого процесу.
У моделі довгострокового поведінки фірма може переглянути всі сторони своєї діяльності. Наприклад, вона може основну увагу приділити інноваційній політиці, прийняттю важливих інвести-ційних рішень. Основу внутрішньофірмового регулювання довгострокового періоду становить стратегія фірми, тобто розробка і прийняття довгострокових заходів, спрямованих на:
забезпечення стійкості доходів;
створення умов для ефективного функціонування фірми на тривалий період часу.
Тому стратегія фірми включає в себе всі економічні, адміністративні, правові та морально-психологічні важелі.
Поняття "стратегія фірми" економічна категорія довгий час мало на увазі управління ресурсами (робочою силою, капіталом, матеріальними витратами). Таке розуміння стратегії сходить до ідей, висловлених офіцером американської армії, які служили в 1926 р. у військово-повітряних силах на базі Райт Паттерсон в Дайтоні, штат Огайо. Він з'ясував, що при кожному подвоєнні обсягу виробництва витрати на одиницю продукції знижуються на 20%. На цій основі була побудована крива досвіду, що використовувалась в основному в сфері матеріального виробництва.
Крива опьгга, в свою чергу, породила ряд моделей, заснованих на великосерійному виробництві та зниженні витрат виробництва на одиницю продукції. Одна з ні х-матриця Бостонської консультативної групи (БКГ). Для того щоб скористатися мат-
ріцей, потрібно на одній осі (наприклад, "х") зафіксувати темпи зростання ринку товару фірми, а на інший (наприклад,) - її частку на цьому ринку.
Ідея, закладена в цій моделі, полягала в тому, що завоювання більшої частки ринку дозволяє раціоналізувати виробництво на основі великосерійного випуску продукції і тим самим досягти зниження витрат на одиницю продукції, що, в свою чергу, веде до підвищення конкурентоспроможності та рентабельності.
Крім перерахованих теоретичних концепцій стратегії економічна теорія базується на системі відповідних приватних теорій і концепцій (теорії граничної корисності, виробничої функції, граничних витрат, попиту і пропозиції та ін.), які у взаємозв'язку утворюють теоретичну основу стратегії фірми. Виділяють три основних види стратегії: портфельна, ділова і функціональна.
Управління портфелем і його розвитком (портфельна стратегія) являє собою систему заходів, спрямованих на вибір тих чи інших напрямків вкладень ресурсів, які слід було б використовувати в компанії або корпорації для сталого ефективного функціонування та подальшого розвитку. Керівництво компанії, до складу якої входить велика кількість предпринима тельских одиниць, виступають як фактор їх об'єднання та відпо-відно повинні бути в змозі купувати нові фірми, зміцнювати підприємницькі одиниці, розлучатися з небажані-ми фірмами, продавати підприємницькі одиниці, якими можуть краще управляти інші, розподіляти ресурси, забезпечувати єдину стратегічну орієнтацію окремих підрозділів.
Функціональна стратегія - це визначення напрямів діяльності тієї чи іншої функціональної служби (або відділу) у рамках загальної стратегії фірми.
Функціональні стратегії необхідні для раціонального розподілу ресурсів відділів і служб компанії. Портфельну стратегію необхідно поділити на ряд ділових стратегій і потім - на функціональні стратегії, оскільки приплив ресурсів, як правило, відбувається на функціональному рівні.