| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
12.6. ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ НА МІКРОРІВНІ | ||
|
Планування являє собою систему заходів (принципів і методів), спрямованих на досягнення вищевказаних співвідношень в економічній діяльності фірм. Це свідома діяльність, спрямована на реалізацію поточних і стратегічних завдань фірми шляхом визначення параметрів економічного розвитку з урахуванням наявних ресурсів і потреби у продукції та послугах. Планомірність - об'єктивне ставлення, планування - поєднання об'єктивного і суб'єктивного (об'єктивної необхідності пропорцій і суб'єктивної діяльності по їхній підтримці). Планування засноване на наступних принципах: виділення пріоритетів в економіці, провідних завдань і ланок; безперервність, тобто поєднання в плануванні поточних і перспективних стратегічних завдань; наукова та ресурсна обгрунтованість показників і параметрів економічного розвитку; директивність планів (зберігається на державних підприємствах, в ринковій економіці плани носять управлінсько-ре-комендательний характер). Безперервність у плануванні досягається поєднанням стратегічного плану та щорічних планів соціально-економічного розвитку. Усередині підприємства (фірми) обгрунтовуються квартальні та місячні плани. Поточні річні плани розвитку країни, заходи з їх досягнення щорічно затверджуються вищим органом влади і президентом як контрольні цифри. Наукова обгрунтованість планів досягається вивченням потреби у продукції та послугах, застосуванням у розрахунках прогресивних техніко-економічних нормативів, обліком матеріальних ресурсів та фінансових коштів. Складність завдань планування зажадала вироблення специфічних методів (прийомів) досягнення збалансованого розвитку. Основними методами планування є балансовий, програмний, економіко-математичний. На рівні підприємств розробляється фінансовий план (баланс доходів і витрат), біз-нес-план розвитку підприємства (освоєння нових сфер діяльності, створення нових видів бізнесу), програми і проекти. Планування виступає важливою ланкою господарського механізму. Це спосіб досягнення основних цілей в процесі розвитку всієї системи і кожного підприємства, фірми. Планування виступає важливою передумовою і засобом проведення науково обгрунтованої політики, формою і провідною ланкою системи управління. У ринковій економіці на мікрорівні планування характе-ризуется істотними особливостями. Насамперед воно (внутрішньофірмове планування) підрозділяється на стратегічне і тактичне, а за часом-надовго-, середньо-і короткострокове. Планування розглядається як складова частина менеджменту, виступає однією з форм прийняття рішень. Модифікуються і принципи планування. У сучасної класичної навчальній літературі називають п'ять принципів планування: єдності, безперервності, гнучкості, точності й участі. Принцип єдності розуміється як системність в плануванні, реалізована через координацію діяльності всіх підрозділів та їх інтеграцію. Безперервність планування передбачає проходження планам в часі і взаємозв'язок функціональних планів (фінансових, ресурсних). Гнучкість планування вловлює всі поточні та довгострокові зміни зовнішнього середовища і умов ринку. Точність означає їх деталізацію і конкретизацію за кількісними та якісними параметрами. Принцип участі означає співпричетність всіх працівників фірми до планової діяльності, перетворення планів організації в особисті плани працюючих. У мікроекономіці в діяльності фірм застосовується стратегічне і поточне планування. Стратегічне планування орієнтоване на довгострокову перспективу і визначає основні напрямки (стратегію) розвитку господарюючих суб'єктів. У цих планах підприємство ставить перспективні цілі і намічає засоби їх досягнення. Тактичне планування являє собою план економічного і соціального розвитку фірми, що включає ком-комплексну програму виробничої, господарської та соціаль-ної діяльності. Залежно від терміну, на який складається план, і ступеня деталізації планових показників розрізняють довго-(перспективне), середньо-і короткострокове (поточне) планування. Перспективне планування охоплює період більше 5 років, наприклад 10,15, 20 років. У цих планах визначається довгострокова стратегія, що включає економічний, науково-технологічне та соціальний розвиток. Середньострокове планування здійснюється на період від 1 року до 5 років і часто поєднується з поточним. Поточне планування охоплює період до 1 року, в тому числі піврічне, квартальне, місячне, тижневе і добове. Останнє здійснюються у формі оперативно-календарного планування-конкретизації показників тактичного плану з метою організації ритмічної щоденної роботи фірми і її структурних підрозділів. Самостійної формою планування виступає бізнес-плани-вання створення нового підприємства або виробництва нових видів продукції, послуг. Планування та прогнозування - елементи свідомого регулювання на мікрорівні. Планування та прогнозування на рівні фірми є функцією менеджменту і включає визначення напрямків і засобів досягнення цілей в рамках короткого і більш тривалого періодів. Центральним об'єктом планування є основний напрямок господарської діяльності фірми: випуск товарів і послуг, програми інвестицій, прибутковість технології, збут продукції, соціально-економічні програми. Для будь-якого напрямку господарської діяльності і в кожний наступний період підрозділ-учасник планування ставить мету, дає оцінку поточного економічного становища підрозділи, факторів навколишнього середовища, які впливають на даний напрямок господарської діяльності, викладає стратегію використання ресурсів для досягнення цілей, дає опис програм, подій і дій, необхідних для досягнення цілей. Для великих об'єднань, які з кількох фірм, плани складаються на двох рівнях - об'єднання і фірми. На рівні об'єднання формуються портфельна, ділова та функціональних-ная стратегії; на рівні фірми розробляється бізнес-план. У бізнес-плані визначаються основні напрями інвестицій, їх джерела і ефективність. Мета складання бізнес-плану - дати повну картину економічного становища фірми і можливостей її розвитку. Бізнес-план складається на 3-5 років, його обгрунтування має викликати в інвесторів впевненість у надійності своїх інвестицій і довіру до керівництва фірми. Бізнес-план містить такі розділи: аналіз ринку і маркетингова стратегія; продуктова стратегія; розвиток системи управління фірмою і власність; фінансово-економічна стратегія. Кожна фірма робить акцент на різних розділах бізнес-плану. Початківці фірми віддають перевагу фінансової стратегії, розвинені більше піклуються про продуктової та виробничої. Бізнес-план включає не тільки конкретні розрахунки, а й якісні характеристики, що відображаються в короткому рефераті. Тут же викладається стратегія розвитку фірми з урахуванням дотримання комерційної таємниці. Реферат призначений для ознайомлення широким колом осіб. В умовах ринкової економіки особливого значення набуває ідея безперервного планування, коли в будь-який момент у підприємницької фірми є плани на всі види діяльності з урахуванням перспективи. Перспективне передбачення, чи пророцтво розвитку, фірми визначається як прогнозне. Якщо план - це намічений на певний період часу порядок господарської діяльності, то прогноз обумовлює "сценарій" перспективного розвитку фірми на 5-10 років і визначає лише головні цілі і найбільш сприятливі варіанти розвитку. Основними етапами прогнозування є: аналіз досягнутого рівня розвитку і сформованих тенденцій; прогноз стану зовнішнього економічного середовища; розробка можливих цілей і стратегії розвитку на перспективу; розробка конкретних соціально-економічних програм і ситуаційних планів; опрацювання фінансового забезпечення прогнозних програм і планів. У прогнозних програмах фірми визначаються основні шляхи досягнення рентабельності виробництва, підбір і розстановка кадрів, диверсифікація діяльності, проводиться взаимоувязка обсягів продажів, доходів і ресурсів на перспективу. Починаючи з 70-х рр.. XX в. в розвинених ринкових системах методи планування та прогнозування удосконалюються ускоряющимися темпами. Особливу роль у цьому відіграють два фактори. Перший - це економічні кризи останньої чверті XX в., Що змусили економістів і менеджерів в різних країнах вишукувати нові адекватні методи управління. Другий чинник пов'язаний з швидким поширенням інформаційних технологій та комп'ютерної техніки. Ці кошти зробили загальнодоступними аналіз перспектив та прогнозування. Вони дозволили автоматизувати, спростити і прискорити виконання величезного числа функцій планування і контролю. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||